донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
Іменем України
29.01.2007 р. справа №34/268
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
при секретареві судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача:
не з"явились,
від відповідача1:
від відповідача2:
Зюкін А.В. - за дов. від 28.11.2006р.,
Калюжна В.С. -за дов. № 43/с від 03.01.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецьк
на постанову господарського суду
Донецької області
від
27.10.2007 року
по справі
№34/268
за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донсплав" м.Донецьк
до
1.Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецьк
2.Головного Управління державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецьк Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
про
про визнання протиправним порушення податковим органом строків відшкодування ПДВ
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
11.08.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Донсплав" м. Донецьк звернулося з позовом до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання протиправним порушення відповідачем 1. строків відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2006 року, повернення позивачу з Державного бюджету України суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за травень 2006 року у розмірі 185117,00грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на банківський рахунок позивача та визначення строку його виконання на рівні 10 операційних днів або іншого розумного строку.
Ухвалою від 14.08.2006р. було відкрито провадження у адміністративній справі, у зв'язку з набуттям чинності Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 05.10.2006р. провадження у справі було зупинено за клопотанням сторін до 19.10.2006р. для надання додаткових документів.
Ухвалою від 19.10.2006р. провадження у справі поновлено.
Позивач заявою від 26.10.2006року (вхід. №02-41/41056) змінив позовні вимоги і просив визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька щодо відшкодування ТОВ «Донсплав» сум податку на додану вартість по декларації за травень 2006року, повернути ТОВ «Донсплав» з Державного бюджету України суму, що підлягає відшкодуванню по декларації за травень 2006року у розмірі 185117,00грн., вказати в судовому рішенні строк його виконання, судові витрати присудити на користь ТОВ «Донсплав».
Постановою господарського суду Донецької області від 27.10.2006 року (складеною у повному обсязі 31.10.2006р.) по справі № 34/268 (суддя Кододова О.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донсплав" задоволений.
Визнана протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька щодо відшкодування ТОВ «Донсплав» сум податку на додану вартість по декларації за травень 2006року
Повернуто з Держбюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донсплав» м. Донецьк суму, що підлягає відшкодуванню по декларації за травень 2006року у розмірі 185117,00грн.
Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донсплав» м. Донецьк судові витрати по сплаті мита ( судового збору) у розмірі 1700грн.00коп.
Загальний строк розгляду справи на новому розгляді склав 2 місяці 13 днів.
2.Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Відповідач 1, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, з постановою суду від 27.10.2006р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ "Донсплав" про визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька та зобов'язання Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька надати до Відділення державного казначейства в Куйбишевському районі м. Донецька висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2006року у розмірі 185117,00грн. відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що при винесенні постанови господарським судом порушені норми матеріального права, а саме п.1.8 ст.1, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями).
Посилається на те, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених Законом.
На виконання Закону України "Про податок на додану вартість" органи Державної податкової служби проводять перевірки, щодо надмірної сплати податку на додану вартість платниками податків.
Наказами ДПА України від 24.04.2003р. № 196 "Відносно здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ юридичним особам" та від 18.08.2005р. № 350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану-вартість" згідно з якими органи державної податкової служби здійснюють перевірки по всьому ланцюгу учасників господарських відносин до кінцевого виробника продукції з метою недопущення безпідставного відшкодування податку на додану вартість.
Сума ПДВ (по декларації за травень 2006р. 185117грн.) до кінцевого виробника продукції не була підтверджена, в зв'язку з чим висновку до ВДК у Куйбишевському районі м. Донецька не направлялось.
Зазначає, що на сьогоднішній день за декларацією за травень 2006 року не підтверджено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Вірол Тех", де сума бюджетного відшкодування складає 58,2тис.грн. та 64тис.грн. по взаємовідносинам з ПП "Лугакомплекс".
Крім цього, звертає увагу на Постанову Верховного суду України від 19.04.2005р. по справі № 33/509, у якій викладено те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, оскільки зазначене випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону № 168).
Відповідач не погоджується з постановою господарського суду Донецької області від 27.10.2006 року щодо зобов'язання ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька надати до ВДК у Куйбишевському районі м. Донецька висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок ТОВ "Донсплав" по декларації за травень 2006р. у розмірі 185177грн., на підставі того, що в зв'язку з виникненням бюджетної заборгованості позивач звернувся до господарського суду з позовом, метою якого є стягнення коштів з бюджету, тому позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати висновок про відшкодування коштів з бюджету не є обґрунтованою.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначає, що всі доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі були наведені при розгляді справи судом першої інстанції, в повному обсязі розглянуті судом і не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають чинному законодавству з підстав викладених в постанові господарського суду.
Посилається на те, що судом зроблений правильний висновок (і це підтверджують матеріали справи і не спростовується відповідачами) про те, що сума ПДВ, не відшкодована підприємству за декларацією за травень 2006 р складає 185 117 грн.
Наявність бюджетної заборгованості з ПДВ за цей період у сумі 185 117 грн. підтверджується також актам звірення розрахунків з відповідачем-1 та результатами перевірки ТОВ "Донсплав" з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за вказаний період.
Зазначає, що порушень законодавства під час формування сум ПДВ, які підлягають відшкодуванню з бюджету згідно декларації за травень 2006 р. під час перевірки не встановлено.
Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому просить апеляційну скаргу ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 26.10.2006 р. без змін.
Відповідач 2 надав заперечення на апеляційну скаргу податкового органу в якому зазначає, що згідно з спільного наказу ДПА України та Державного казначейства України № 82/245 від 21.05.2001р. відшкодування ПДВ здійснюється органами Держказначейства на підставі висновків, які надаються податковими органами, або за рішенням суду. До теперішнього часу висновок податкового органу або наказ суду до управління не надходили, тому вважає, що управління не порушувало прав та інтересів позивача, тому вимоги по відшкодуванню бюджетної заборгованості з ПДВ до нього є безпідставні.
Позивач своїх представників у судове засідання не направив, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить приєднане до матеріалів справи поштове повідомлення про отримання рекомендованого листа.
Згідно до п.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецьк без присутності представників позивача.
4.Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЕДРПОУ 31018374, є платником ПДВ (свідоцтво № 08035482), взятий на облік ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька.
Позивачем 20.06.2006 р. подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2006 року (л.с.8-11). Відповідно до рядків 25 та 25.1 цієї декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за підсумками поточного (звітного) періоду на рахунок платника у банку складає 185117грн.
Позивач 20.06.2006року подав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (л.с.12) за травень 2006року на суму 185117,00грн.
Правильність визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 185117грн. за травень 2006 року підтверджена довідкою відповідача “Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Донсплав» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період травень 2006р.» від 10.08.2006 р. № 1731/23-3/31018374 (л.с.60-69). У висновку акту перевірки зазначено, що за результатами перевірки підтверджено заявлену ТОВ «Донсплав» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2006року на суму 185117,00грн. Правомірність заявленого до відшкодування ПДВ у сумі 185117,00грн. буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок та встановлення факту сплати ПДВ до Державного бюджету.
5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Пункт 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), відповідно до пункту 13 Перехідних положень, діє з 1 червня 2005 року та встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 зазначеного пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2006 року та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування, надані за правилами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість».
Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Відповідачем була здійснена виїзна позапланова документальна перевірка правильності обчислення сум податку на додану вартість позивачем за травень 2006 року. Дані щодо суми бюджетного відшкодування за цей період відповідачем підтверджені.
Відповідно до абзацу 2 вищенаведеного підпункту 7.7.5 (в редакції Закону № 2642-4 від 3 червня 2005 року) податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Сторонами визнано, що податковий орган у порушення підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» не надав висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за травень 2006 року у встановлений термін.
Аналіз наведених норм пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» свідчить про те, що надання податковим органом висновку органам державного казначейства з зазначенням суми що підлягає відшкодуванню, у законодавчо встановлені строки, які не повинні перевищувати 60 днів наступних за днем отримання податкової декларації, є обов'язком податкового органу вчинити певні дії , відповідно до п.п.1п.1 ст. 17,пп.1.2 п.2 ст. 162 КАС України платник податку має право на судовий захист в порядку адміністративного судочинства, шляхом визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити певні дії, тому доводи податкового органу що метою позову є стягнення коштів з бюджету і позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати висновок про відшкодування коштів з бюджету є необґрунтованою.
З матеріалів справи вбачається, що податковий орган у встановлені терміни не надав висновку про бюджетне відшкодування органам державного казначейства і не відмовив у такому відшкодуванні платнику податку в порядку встановленому п.7.7. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість»за таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у діях податкового органу вбачається протиправна бездіяльність щодо ненадання висновків із зазначенням суми відшкодування ПДВ, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок позивача по декларації за травень 2006р.
Щодо посилання податкового органу на судову практику по відшкодуванню ПДВ, то судова колегія зазначає що нова редакція Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає право платника податку на бюджетне відшкодування тільки у тій частині від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (абз.»а» п.п.7.7.2), правова позиція Верховного суду України (постанова від 19.04.2005р. по справі № 33/509) визначена щодо застосування старої редакції Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до ст.72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших спорів, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, тому надання податковим органом постанови Верховного суду України від 19.04.2005р. по справі № 33/509 у даній справи є необгрунтованим.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія ,
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 34/268 від 27.10.2006 року (складену у повному обсязі 31.10.2006р.) залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецьк без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 01 .02.2007р.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 4 примір.
1 -позивачу
1 -відповідачу
1 -до справи
1 -ДАГС