Справа №592/2482/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко О. А.
Номер провадження 22-ц/788/1426/14 Суддя-доповідач - Лузан Л. В.
Категорія - 26
27 серпня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Сибільової Л. О. , Маслова В. О.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"
про відшкодування моральної шкоди,
Рішенням суду від 24 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" на користь ОСОБА_3 10500 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах із відповідачем з 18 грудня 1969 року по 31 січня 2009 року та працював значну частину трудової діяльності слюсарем механо-збірних робіт.
31 січня 2009 року ОСОБА_3 було звільнено за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.5-6).
Стаж роботи ОСОБА_3 в умовах впливу шкідливих факторів складає 24 роки, його умови праці відповідали ІІІ класу 2 ступеню шкідливих та небезпечних умов праці (а.с.9).
З виписки із історії хвороби ОСОБА_3 під час його знаходження на обстеженні в Харківському науково-дослідному інституті гігієни праці і профзахворювань в період часу з 01.12.2008 р. по 02.01.2009 р. вбачається, що за наслідками обстеження у нього був встановлений ряд хронічних професійних захворювань ( ас. 7).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив працездатність у зв'язку з професійними захворюваннями, які виникли в результаті негативних виробничих факторів під час виконання ним трудових обов'язків внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці, в зв'язку з чим позивачу була заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої судом визначена грошова сума в розмірі 10500 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні всіх обставини справи та зроблені з дотриманням норм матеріального і процесуального права. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
25 грудня 2008 року складене повідомлення про професійне захворювання (отруєння) ОСОБА_3 за формою П-3. З названого повідомлення вбачається, що під час обстеження ОСОБА_3 був встановлений:
Основний діагноз:
- хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології другої стадії в фазі нерізкого загострення. Емфізема легень другої стадії. Легенева недостатність другого ступеню. Хронічне легеневе серце. Недостатність кровообігу першої стадії. Захворювання професійне;
- вібраційна хвороба від дії локальної вібрації другого ступеню у формі вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок з вираженими вегетативно-трофічними порушеннями на кистях і частими ангіоспазмами пальців рук, міофіброз м'язів плечового поясу і передпліч, двосторонній плечо-лопатковий періартроз, двосторонній деформуючий остеоартроз ліктевих і пром'янево-зап'ясткових суглобів зі стійким вираженим больовим синдромом і значним порушенням функцій верхніх кінцівок. Захворювання професійне;
- нейросенсорна туговухість зі значним ступенем зниження слуху (четверта ступінь) професійного характеру.
Супутній діагноз:
ІБС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба II ст., СН I ст. Посттравматична нейропатія правого серединного та променевого нервів з вираженим в'ялим парезом правої кисті. ДЕП (атеросклеротична + гіпертонічна) II ст. з ХНМК переважно у вертебро-базилярному басейні, вестибуло-атактичним та астено-невротичним синдромами. РОХП з переважним ураженням шийного та поперекового-крижового відділів, грижа диску L4-L5, протрузія диска L3-L4, L4-L5, спондилоартроз, деформуючий спондильоз Jn10-L5 з вторинним корінцевим та стійким больовим синдромом та помірними порушеннями статико-динамічної функції хребта та нижніх кінцівок. Викривлення носової перетинки з помірним ступенем зниження функції носового дихання (а.с.8).
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання № 3 від 15 січня 2009 року професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологій. Причиною професійного захворювання стало проведення робіт в умовах підвищених рівнів шуму, запиленості, неефективність використання засобів індивідуального захисту, а також, що адміністрація цеху №12 не в повній мірі виконала вимоги:
ГОСТу 12.1.005-88 "Санітарно гігієнічні вимоги до повітря робочої зони" п.п.1.11, 3.1., 4.2.5;
ДСН 3.3.6-037-99 "Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку і інфразвуку" п.1.3-1,4;
ГОСТу 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Загальні вимоги до повітря робочої зони" п.2.3;
"Інструкцію по утриманню виробничих приміщень" № 658-66 п.66, 78 (а.с.9).
Названі обставини спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність вини роботодавця (відповідача) у отриманні позивачем професійних захворювань та заподіянні йому моральної шкоди.
Відповідно до довідки МСЕК від 20 лютого 2009 року ОСОБА_3 встановлено 70 відсотків втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності внаслідок професійного захворювання - безтерміново. (а.с.10,23-26).
Таким чином зібраними у справі доказами підтверджуються висновки суду про те, що ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" не створило належних умов праці на робочому місці позивача, внаслідок чого позивач тримав ряд професійних захворювань.
У той же час відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Обґрунтовуючи свій позов про стягнення суми в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, позивач посилався на те, що він втратив здоров'я, професійні захворювання спричиняють йому моральні страждання, порушують його нормальні життєві зв'язки та звички, що потребує він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зокрема, позивач посилався на те, що у нього значно погіршився стан здоров'я та загальне самопочуття - йому важко дихати, виникають головні болі, постійний шум у вухах, болі у кінцівках,у зв'язку з чим він змушений постійно приймати ліки. З погіршенням стану здоров'я він втратив можливість на ведення звичайного способу життя, значно обмежились його фізичні можливості, а саме, він не має можливості займатись фізичною працею, довго ходити, стан здоров'я перешкоджає йому у спілкуванні з друзями, ріднею та ін.
Приймаючи до уваги характер професійного захворювання позивача, колегія суддів вважає, що його доводи про заподіяння моральної шкоди є переконливими і заслуговують на увагу, його доводи про обсяг моральних страждань також заслуговують на увагу, так як вони узгоджуються з тим переліком професійних захворювань, які у нього виявлені.
Ураховуючи характер і обсяг моральних страждань, які зазнає позивач як наслідок вищеназваних професійних захворювань, а також виходячи з роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», засад розумності, виваженості та справедливості, у суду першої інстанції були підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 10 500 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.
Рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Зокрема.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З названої норми права вбачається, що моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону № 1105-XIV.
Однак Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з п.27 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не відповідає за завдану моральну шкоду, оскільки зупинено дію абз.4 ст.1, підп. «є» п.І ч.1 ст.21, ч.3 ст.28, ч.3 ст.34 Закону № 1105-XIV у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їхніх сімей.
Крім того, із Закону № 1105-XIV Законом України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 30 березня 2007 року, виключена ч. 3 ст. 34.
Таким чином, місцевий суд правильно керувався положеннями ст. 237-1 КЗпП України та задовольнив позов про стягнення моральної шкоди, так як характер професійних захворювань позивача дає підстави для висновку про те, що він морально страждає від наслідків цих захворювань, внаслідок цих захворювань змінився спосіб життя позивача, від нього вимагаються додаткові зусилля для організації свого життя.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду у слід залишити без змін.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -