Справа №591/8774/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Грищенко О. В.
Номер провадження 22-ц/788/407/14 Суддя-доповідач - Таран С. А.
Категорія - 26
20 лютого 2014 року м. Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Таран С. А.,
суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г. ,
з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Суми.
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2014 року
в справі позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Суми
про зобов'язання призначити страхові виплати,-
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Визнано неправомірною відмову призначити страхові виплати ОСОБА_4 та зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми призначити ОСОБА_4 страхові виплати, відповідно до ст.. 21, ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», право на які він має згідно з довідкою МСЕК від 05 жовтня 2011 року.
В апеляційній скарзі зазначено, що відповідач вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованими та незаконними у зв'язку з тим, що місцевим судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи та зроблено не об'єктивний висновок, а саме:
1. Законних підстав для проведення страхових виплат ОСОБА_4 по довідці МСЕК від 05 жовтня 2011 року не вбачається.
2. Судом не прийнято до уваги, що позивач сам відмовився від проходження МСЕК та встановлення відсотку стійкої втрати працездатності.
Так, 20 червня 2013 року стосовно ОСОБА_4 складено новий Акт розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4 №31.
У п. 8 Акту № 31від 20 червня 2013 року по формі П-4 зазначено, що датою надходження повідомлення про наявність професійного захворювання до закладу держаної санітарно-епідеміологічної служби є 11 червня 2013 року.
У п. 9 Акту № 31 від 20 червня 2013 року по формі П-4 вказано, що датою встановлення остаточного діагнозу є 04 червня 2013 року.
Але позивач, з незрозумілих причин відмовляється скористатись своїм правом на проходження МСЕК та встановлення відсотку стійкої втрати працездатності по новому чинному Акту.
Також звернуто увагу суду не те, що абсурдною є сама ситуація коли довідка МСЕК (яка визначає як сильно особа постраждала внаслідок профзахворювання) складається раніше ніж Акт розслідування хронічного професійного захворювання (яким фіксується сам факт професійного захворювання).
Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 16 січня 2014 року по даній справі, і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, що позивач перебував у трудових правовідносинах з ВАТ СМНВО ім. М.В. Фрунзе та отримав професійне захворювання, про що було складено Акт № 47 за формою П-3 від 06 липня 2011 року (а.с.6).
Згідно з довідкою МСЕК від 05 жовтня 2011 року на підставі акту № 47 за формою П-3 від 06 липня 2011 року ОСОБА_4 було встановлено 20 відсотків стійкої втрати працездатності без терміново (а.с.8).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 листопада 2012 року, що набрало законної сили згідно з ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 08 січня 2013 року, було визнано незаконним Акт № 47 за формою П-3 від 06 липня 2011 року (а.с.13-15).
20 червня 2013 року було складено новий Акт №31 за формою П-3 від 06 липня 2011 року (а.с.17).
Як вбачається з окремої думки до Акту розслідування № 31 від 20 червня 2013 року, викладеної членом комісії з охорони праці Соцковим В.А. він відмовився від підписання даного акту з причин, що попередній Акт не скасований, а тому є чинним, крім того, новий акт нічім не відрізняється від старого, повністю підтверджений діагноз ОСОБА_4 дата виникнення професійного захворювання, а тому вважав, що відсутні підстави для складання нового Акту (а.с.18).з відповіді на письмове звернення ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми від 23 вересня 2013 року вбачається, що йому відмовлено в призначенні страхових виплат та роз'яснено його право повторно пройти огляд МСЕК, оскільки Акт №47 за формою П-3 від 06 липня 2011 року визнано незаконним (а.с.19).
Вирішуючи спір між сторонами, місцевий суд вірно виходив із положень ч. 1 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якою визначено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Таким чином судом першої інстанції дійшов до висновку, що факт отримання позивачем професійного захворювання пневмоконіозу та втрати ним, внаслідок цього, 20 відсотків професійної працездатності без терміново був встановлений згідно з довідкою МСЕК від 05 жовтня 2011 року на підставі Акту № 47 за формою П-3 від 06 липня 2011 року. після визнання в судовому порядку Акту №47 за формою П-3 від 06 липня 2011 року незаконним, був складений новий Акт №31 від 20 червня 2013 року, яким повністю підтверджено обставини та діагноз, викладені в попередньому Акті. Крім того, Акт №47 не був скасований, тобто він є чинним. Про відмову у страхових виплатах відповідач направив ОСОБА_4 лист, постанова щодо відмови Фондом не виносилася. Викладена у цьому листі позиція відповідача суперечить вимогам наведених норм закону, оскільки відсутні підстави для проведення повторного огляду МСЕК ОСОБА_4, довідка МСЕК від 05 жовтня 2011 року не визнавалася недійсною та не скасована, як не скасований і Акт, на підставі якого складена ця довідка. Крім того, відсутні передбачені законом підстави для відмови у страхових виплатах, в порушення наведених вимог постанова про відмову відповідачем не виносилася.
Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:
1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку виплачувати, окрім іншого, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Відповідно до статті 28 вказаного Закону, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).
Посилання апелянта на той факт, що він погодився працювати в таких умовах , не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки однією з причин профзахворювання позивача є проведення робіт в умовах підвищеної загазованості та шуму.
Саме з урахуванням усіх обставин заподіяння моральної шкоди позивачу і визначений судом першої інстанції її розмір.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про зобов'язання призначити страхові виплати по даній справі постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Суми. відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -