Справа № 592/4019/13-к
Провадження № 1-кп/592/14/14
21 жовтня 2014 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м.Суми у складі колеії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м.Суми кримінальне провадження відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Суми, гр-ки України, українки, з вищою - педагогічною освітою, розлученої, працюючої вчителем Комунальної установи СЗСШ № 29 І-ІІІ ступенів м.Суми, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
- за ст.190 ч.4, 358 ч.2 КК України,
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що в січні 2006 року, ОСОБА_9 з метою придбання автомобіля “ЗАЗ-Daewoo” схилив її до отримання кредиту в філії АКБ “Імексбанк” в м.Суми. Достовірно знаючи, що банківська установа надає такий кредит лише по пред'явленню позичальником довідки про доходи за останні півроку і у зв'язку з тим, що його рідна сестра ОСОБА_8 не мала доходу, потрібного для виконання вимог банку, ОСОБА_9 , вирішив підробити документи. Вступивши в попередню змову з ОСОБА_8 , за її згоди, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в офісі ВПП “Атлант” по вул.Набережна річки Стрілка, 6 м.Суми з використанням комп'ютерної техніки, виготовили на її ім'я фіктивну довідку про доходи № 6 від 27.01.2006 року до якої внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_8 з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року працювала бухгалтером на ВПП “Атлант” і отримувала заробітну плату кожного календарного місяця в сумі 11 621 грн. Придаючи цій підробці вигляду дійсного офіційного документу, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вказали у ній директором ОСОБА_10 , головним бухгалтером ОСОБА_11 , які на момент підроблення довідки не працювали офіційно на ВПП “Атлант”, підробили за них підписи та ОСОБА_9 завірив довідку відбитками наявних у нього печатки та штампу ВПП “Атлант”.
Фактично ж ОСОБА_8 на той момент працювала в Сумській загальноосвітній середній школі № 29 вчителем і вказаної у довідці про доходи заробітної плати не отримувала.
26.01.2006 року, ОСОБА_9 повторно, діючи як засновник ВПП “Атлант”, звернувся до філії АКБ “Імексбанк”, що розташована по вул.Червоногвардійська, 12, в м.Суми для погодження умов видачі кредиту на придбання автомобіля. Повідомленням про роботу ОСОБА_8 на заснованому ним ВПП “Атлант” і підробленою довідкою про її доходи надав завідомо неправдиву інформацію щодо фінансового стану позичальника ОСОБА_8 і вплинув на прийняття рішення установи. ОСОБА_9 отримав згоду на кредитування ОСОБА_8 . 28.01.2006 року ОСОБА_8 уклала з АТ “Українська автомобільна корпорація”, що розташована за адресою: м.Суми, вул.Роменська, 98 договір купівлі-продажу № 6336 автомобіля “ЗАЗ-Daewoo”, після чого ОСОБА_8 виконуючи вказівки ОСОБА_9 разом здійснили передплату та зареєстрували вказаний автомобіль в ОРЕВ ДАІ УМВС України в Сумській області під номером НОМЕР_1 .
30.01.2006 року ОСОБА_8 уклала з філією АКБ “Імексбанк” в м.Суми кредитний договір № 201 за яким отримала 34 425 грн., шляхом безготівкового перерахування продавцю автомобіля строком на 5 років на умовах сплати 18% річних за користування кредитом.
Після арешту ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , в грудні 2007 року відшкодувала даний кредит до закінчення терміну дії договору.
В подальшому ОСОБА_8 , діючи повторно, за попередньою змовою, спільно з ОСОБА_9 , у березні 2006 року придбала у свою власність в АТ “Українська автомобільна компанія” ще один автомобіль “ЗАЗ-Daewoo”, шляхом отримання на своє ім'я кредиту в Сумській філії ЗАТ КБ “Приватбанк” за підробленими документами. Тоді ж, для оформлення купівлі-продажу автомобіля використали, не ставлячи до відома про свої злочинні наміри свою матір ОСОБА_12 . Знаючи про можливість надання ОСОБА_8 кредиту лише за умови представлення довідки про її доходи і, розуміючи, що вона працюючи вчителем не має достатнього доходу для виконання вимог банку, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 підробили документи.
Для цього ОСОБА_9 , діючи узгоджено з ОСОБА_8 , повторно, в офісі ВПП “Атлант” по вул.Набережна річки Стрілка, 6, в м.Суми на комп'ютерій техніці виготовили на її ім'я фіктивну довідку про доходи № 30 від 27.02.2006 року до якої внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_8 в період з 01.08.2005 року по 31.01.2006 року працювала старшим менеджером ВПП “Атлант” і отримала дохід в сумі 11 120 грн. Придаючи цьому документу вигляду дійсного, ОСОБА_9 вказав в ньому директором свого приятеля ОСОБА_13 , розписався за нього та завірив відбитками наявних у нього печатки та штампа ВПП “Атлант”.
28.02.2006 року, ОСОБА_9 , діючи повторно звернувся до Сумської філії ЗАТ КБ “Приватбанк” по вул.Харківська, 9/1 в м.Суми з проханням видачі кредиту на придбання автомобіля ОСОБА_8 . Повідомивши про роботу ОСОБА_8 на ВПП “Атлант” і, представивши підроблену довідку про її доходи, він надав працівникам банку завідомо неправдиву інформацію щодо фінансового стану позичальника ОСОБА_8 і вплинув на рішення установи.
В подальшому, 17.03.2006 року ОСОБА_8 уклала з Сумською філією ЗАТ КБ “Приватбанк” по вул.Харківська, 9/1 в м.Суми кредитний договір № SUC0AU00101340 за яким отримала кредит в сумі 36 000 грн. на купівлю автоомбіля, а також 15 595,28 грн. на сплату страхових платежів строком на 7 років на умовах сплати 1,23 % на місяць за користування кредитом. На вимогу банку, ОСОБА_8 придбаний автомобіль передала в заставу банку за договором застави ВСР № 665063 від 17.03.2006 року і згідно п.17.7 прийняла на себе зобов'язання не передавати цей транспортний засіб без згоди заставодержателя. Кредит відшкодувала згідно графіку та разом з ОСОБА_9 порушуючи умови договору застави передала автомобіль найманим водіям ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та іншим для використання як таксі.
Крім цього, ОСОБА_8 обвинувачується також в тому, що ОСОБА_9 з початку 2006 року підшукував можливості надання в заставу під іпотечні кредити нерухомого майна, яке він одержував у своє розпорядження шляхом укладання фіктивних угод про набуття на нього права власності. Для цього він знаходив серед власників нерухомості осіб похилого віку, котрі не мали стійких родинних зв'язків та з вадами здоров'я, майном яких міг заволодіти шляхом обіцянок довічного утримання, під виглядом купівлі-продажу майна за цінами значно нижчими ринкових та з подальшим ухиленням від сплати грошей та виконання прийнятих на себе зобов'язань. Для виконання злочинного механізму ОСОБА_9 вступив у попередню змову з сестрою ОСОБА_8 , яка 18.10.2006 року зареєструвалася як фізична особа-підприємець та використовував допомогу осіб, яких він не ставив до відома про свої злочинні наміри.
В жовтні 2005 року, ОСОБА_9 підшукав для реалізації своїх злочинних намірів подружжя пристарілих (нині покійних) ОСОБА_15 , 1922 року народження, інваліда 1 групи по зору, виявляючого ознаки наслідків органічного ураження головного мозку зі зниженням пам'яті та інтелекту в помірно вираженому ступені та його дружину ОСОБА_16 інваліда 1 групи по зору, яка не бачила на обидва ока, які мешкали у власному домогоспордарстві по АДРЕСА_3 . Вказані особи потребували постійної допомоги, у зв'язку з чим тривалий час підшукували для себе опікунів.
Дізнавшись про це, ОСОБА_9 , маючи намір заволодіння належною їм нерухомістю, з метою отримання потрібних для цього документів, звернувся в Сумський обласний державний нотаріальний архів де отримав дублікати акту про закінчення будівництва жилого будинку АДРЕСА_4 від 14.02.1990 року та договору ВСЕ №172528 від 24.12.1957 року про надання дозволу ОСОБА_15 на будівництво цього житла. Ці документи ОСОБА_9 , 20.05.2005 року представив в Комунальне підприємство “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”, що розташоване за адресою: м.Суми, вул.Садова, 33 і тим самим відновив право власності ОСОБА_15 на будинок. А 24.01.2006 року, ОСОБА_9 підготував документи та отримав на ім'я ОСОБА_15 в Сумському міському управлінні земельних ресурсів державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 336184 і того ж числа ОСОБА_9 звернувся в експертно-консультаційний центр “Альянс-2000” по АДРЕСА_5 де отримав висновок експерта про оціночну вартість земельної ділянки, площею 694 м2 в сумі 20 334 грн.
В червні 2006 року у будинку ОСОБА_17 відбулась пожежа, внаслідок чого житло стало потребувати ремонту. Скориставшись цим, ОСОБА_9 за участі своїх родичів продемонстрував співчуття подружжю і, входячі до них у довіру пообіцяв відремонтувати будинок, а їх годувати та доглядати до смерті. Однак фактично обмежився організацією ремонту за кошти подружжя ОСОБА_17 та їх тимчасовим доглядом. Отримавши легальний доступ у будинок під приводом ремонту, ОСОБА_9 знайшов та замовив всі документи, необхідні для відновлення права власності ОСОБА_15 на будинок та земельну ділянку.
Намагаючись надати злочинним діям вигляду законних та скриваючи у них свою дійсну роль, ОСОБА_9 вступив у попередню змову з сестрою ОСОБА_8 про виконання запланованих ним злочинах ролі покупця будинку та земельної ділянки.
ОСОБА_9 скориставшись фізичними і психічними вадами ОСОБА_15 та незрячої ОСОБА_16 , запевнивши ОСОБА_15 , що він пропонує укласти договір довічного утримання і бере на себе зобов'язання поховати їх, отримав згоду останнього оформити цю угоду у нотаріуса.
14.07.2006 року ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_8 , невстановленим транспортним засобом привезли ОСОБА_15 до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_18 та невстановлену слідством жінку похилого віку під виглядом його дружини ОСОБА_16 . Вводячі в оману ОСОБА_15 та нотаріуса, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 повідомили про його бажання продати ОСОБА_8 будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_4 .
Виступаючи в ролі покупця, ОСОБА_8 запевнила нотаріуса, що передала ОСОБА_15 гроші за будинок в сумі 80 000 грн., а за земельну ділянку 30 000 грн.
Після надання ОСОБА_9 всіх необхідних документів, нотаріус оформила договір купівлі-продажу жилого будинку ВЕА № 447796, договір купівлі-продажу земельної ділянки ВЕА № НОМЕР_2 і заяву від імені ОСОБА_16 про її згоду на продаж нерухомості.
У цей же день, 14.07.2006 року, ОСОБА_8 , на підставі вказаних угод купівлі-продажу у цього ж приватного нотаріуса оформила на ім'я ОСОБА_9 доручення ВА № 447798 на право розпорядження житловим будинком та земельною ділянкою.
Надалі ОСОБА_9 зареєстрував вказані договори купівлі-продажу в КП “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”.
Таким чином ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_8 шляхом обману і зловживання довірою заволодів майном ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи будинком на суму 238 520 грн. та земельною ділянкою площею 694 м2 на суму 20 334 грн., спричинивши потерпілим значної матеріальної шкоди на загальну суму 258 854 грн., яка в 1479 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є особливо великим розміром.
Дії обвинуваченої ОСОБА_8 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.358 КК України як підроблення документів повторно, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_9 та за ч.4 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном ОСОБА_15 , ОСОБА_16 шляхом обману та зловживання довірою, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_9 і завданням потерпілим значної шкоди в особливо великих розмірах.
Згідно ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
У відповідності з вимогами ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Судом були ретельно досліджені всі докази надані стороною обвинувачення, але дослідивши всебічно, повно й неупереджено всі ці докази суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінуємих їй злочинів передбачених ч.2 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України стороною обвинувачення доведена не була, при цьому суд виходить з наступного.
Так, допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 по пред'явленому їй обвинуваченню за ст.ст.358 ч.2, 190 ч.4 КК України винною себе не визнала і суду показала, що ніяких довідок про свої доходи вона не підробляла. В 2006 році, на пропозицію свого рідного брата ОСОБА_9 , з метою отримання кредиту в банку на придбання для нього автомобіля під таксі, вона брала за місцем своєї роботи - в школі довідку про свої доходи, яку віддала брату. Всі інші документи збирав її брат ОСОБА_9 . В банку “Імексбанк” вона підписувала кредитний договір, оформленням якого від початку і до кінця займався її брат ОСОБА_9 . Про те, що в банк була надана довідка про її доходи від ВПП “Атлант”, яка була підроблена, вона вперше дізналась тільки в міліції. Банк перерахував гроші за автомобіль “Деу - Сенс” і вона з братом забрали цей автомобіль. Цей автомобіль фактично купував брат для себе, а не вона. У слідчого вона дізналась, що в кредитній справі не має її довідки про доходи зі школи. Підроблену довідку ВПП “Атлант” вона взагалі не бачила.
По факту підробки другої довідки про доходи суду показала, що ситуація була така ж сама, як і по першій. Її брат ОСОБА_9 попросив щоб вона знову взяла на роботі в школі довідку про доходи для отримання другого кредиту на купівлю ще одного автомобіля під таксі. Вона взяла у себе на роботі в школі довідку про свої доходи і віддала її брату. Оформленням кредиту так само займався її брат, вона тільки підписала кредитний договір. Ніяких підроблених довідок вона не бачила взагалі і не підробляла їх. Після придбання автомобілів, ОСОБА_9 здавав їх в оренду під таксі.
За фактом заволодіння майном подружжя ОСОБА_17 суду показала, що після розлучення з чоловіком в 2005 році вона повернулась з села Івот Шосткинського району назад в м.Суми до своїх батьків і працевлаштувалась вчителем в школу. Її батьки вирішили розміняти квартиру, тому продали її і купили будинок по АДРЕСА_6 , після чого з батьками переїхали жити в цей будинок. Десь у 2006 році її брат ОСОБА_9 повертаючись з ринку підвіз додому старого дідуся, який пересувався на двох костилях, як потім з'ясувалось ОСОБА_15 , який проживав по АДРЕСА_4 . Брат допомагав ОСОБА_15 зайти в будинок і побачив як вони погано живуть. ОСОБА_15 розказав, що у них була пожежа, будинок згорів, дах обвалився. Таким чином вони познайомились з подружжям ОСОБА_17 . Вона з братом допомагали їм, купували одяг та харчі. Якось ОСОБА_15 сказав їм, що надоїло жити в таких умовах, що він хоче придбати квартиру і запропонував брату купити у них будинок та розказав, що у них було вже декілька опікунів, син ОСОБА_7 не допомагає. Спочатку брат відмовився купляти будинок, оскільки він потребував ремонту і не було грошей. Через деякий час ОСОБА_15 уговорив брата купити будинок. Брат запропонував оформити будинок на неї, т.я. на ньому були вже зареєстровані об'єкти нерухомості. Вона погодилась, оскільки будинок подружжя ОСОБА_17 розташовувався в безпосередньої близькості від володіння її батьків. Оформленням будинку займався брат. У нотаріуса був оформлений договір купівлі-продажу на будинок, який оформили на неї. У нотаріуса були присутні ОСОБА_15 і його дружина ОСОБА_16 . Вказаний будинок брат придбав, т.я. розраховував поки вони ще молоді, то зможуть відремонтувати його. Нотаріус перед оформленням договору питала у подружжя ОСОБА_17 чи отримали вони гроші за будинок на що ОСОБА_15 сказав, що отримав. ОСОБА_16 погано бачила, тому нотаріус читала їй все вголос. Подружжя ОСОБА_17 сказали, що як тільки вони куплять квартиру то виїдуть з будинку. Ніяких шахрайських дій по відношенню до подружжя ОСОБА_17 ні вона, ні її брат ОСОБА_9 не вчиняли.
Прокурор в судовому засіданні відмовився від раніше пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення за ч.4 ст.190 КК УКраїни і підтримав обвинувачення тільки за ч.2 ст.358 КК України, а потерпілий ОСОБА_7 у відповідності з вимогами ч.ч.2,3 і 4 ст.340 КПК України погодився підтримувати обвинувачення в суді за ч.4 ст.190 КПК України, тому судом були досліджені всі докази надані стороною обвинувачення.
По епізоду підробки документів прокурором були надані, а судом були досліджені наступні докази.
Так, прокурором була надана довідка ВПП “Атлант” за № 6 від 27.01.2006 року про заробітну плату з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року на ім'я ОСОБА_8 як бухгалтера даного підприємства і в якій зазначений її дохід за вказаний період часу у розмірі 11 621 грн. /т.2 а.с.141/
Також був наданий висновок почеркознавчої експертизи № 4 від 14.02.2008 року в якому зазначено, що підписи від імені посадових осіб, які підписували вказану довідку виконані не цими особами. Однак встановити хто ж саме виконав підписи від імені цих осіб експерту встановити не вдалось. /т.2 а.с.142-149/
Сторона обвинувачення стверджує, що цю довідку ОСОБА_8 підробила за попередньою змовою і в групі з її братом ОСОБА_9 .
Однак, це обвинувачення спростовуються наступними доказами:
Сама обвинувачена ОСОБА_8 суду показала, що ніяких довідок про свої доходи вона не підробляла і дізналась про підробку тільки від працівників міліції.
Судом був допитаний свідок сторони обвинувачення - ОСОБА_9 , який суду показав, що він зареєстрований як приватний підприємець і вирішив займатись перевезенням пасажирів на таксі. Спочатку придбав один автомобіль “ДЕУ” і став “таксувати”. Отримавши достатній дохід, він вирішив купити ще декілька автомобілів під таксі в кредит і здавати їх в оренду. На нього була зареєстрована фірма “Атлант”. Він запропонував своїй сестрі ОСОБА_8 і своїй матері ОСОБА_12 зареєструвати на них автомобілі на що вони погодились. Тоді він попросив щоб ОСОБА_8 взяла в школі довідку про свої доходи і вона взяла. Побачивши цю довідку він зрозумів, що доход невеликий і кредит можуть не дати. Тоді він сам підробив довідку про доходи своєї сестри ОСОБА_8 , нібито вона працювала у нього в “Атланті” бухгалтером і сам передав цю довідку в “Імексбанк” де його знали як добросовісного клієнта і приймали від нього документи. Оформленням кредиту займався він сам. ОСОБА_8 тільки підписала в банку кредитний договір. Своїй сестрі він не казав, що підробив довідку про її доходи і не показував підробленої довідки. Так він придбав автомобіль ДЕУ у кредит, який оформив на сестру.
Після цього в “Приватбанку” він оформив ще один кредит на свою сестру ОСОБА_8 на придбання автомобіля. Оформленням кредиту займався він сам. Сестра тільки підписала в банку кредитний договір. На цей раз сестра також брала довідку про свої доходи зі школи, але він цю довідку в банк не передавав, а замість неї підробив ще одну довідку про доходи на ім'я ОСОБА_8 нібито вона працювала в його фірмі. Підроблену довідку їй також не показував. Всього в кредит він оформив 3 автомобіля на себе, 2 автомобіля на свою сестру ОСОБА_8 і 2 автомобіля оформив на свою матір ОСОБА_12 , які став здавати в оренду.
Тобто, із показань свідка обвинувачення - ОСОБА_9 слідує, що дві довідки про доходи на ім'я ОСОБА_8 у підробці яких вона обвинувачується, підробляв він сам. ОСОБА_8 не має ніякого відношення до цих підробок і не бачила їх.
Свідок обвинувачення ОСОБА_19 суду показав, що до 2007 року він працював в “Імексбанку” директором філії. Він пам'ятає прізвище ОСОБА_20 і як йому здається вона була позичальником в їх банку. Що брала не пам'ятає. Коли він звільнявся, то ніяких проблем по ОСОБА_20 не було. Чи брала ОСОБА_8 у них кредит, чи просто була клієнтом банку, не пам'ятає. Крім того, пояснив, що в банку допускалось, що довідку про доходи могла передати в банк інша особа, замість тієї хто брав кредит.
Свідок обвинувачення ОСОБА_21 суду показала, що вона працює керівником по обслуговуванню клієнтів “Приватбанку”. В 2006 році вона займалась оформленням кредиту на ОСОБА_8 на придбання автомобіля. Оформленням кредиту займався ОСОБА_9 . Хто саме передавав підроблену довідку про доходи ОСОБА_8 , вона не пам'ятає. Але вона допускає, що цю довідку могла передати в банк інша особа, а не ОСОБА_8 , т.я. в банку це допускається.
Тобто, свідки обвинувачення ОСОБА_19 і ОСОБА_21 жодним чином не підтвердили вини ОСОБА_8 в підроблені або наданні підроблених довідок про доходи.
По епізоду заволодіння шляхом обману і зловживання довірою майном подружжя ОСОБА_17 від якого відмовився прокурор і підтримує потерпілий ОСОБА_7 судом були досліджені докази сторони обвинувачення:
Так, потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що ОСОБА_15 був його батьком, а ОСОБА_16 матір'ю. У 2006 році ОСОБА_8 у злочинній змові зі своїм братом ОСОБА_9 шляхом обману заволоділи будинком і земельною ділянкою його престарілих батьків інвалідів по АДРЕСА_3 . Викрадали його батьків, вивозили у невідомому напрямку де тримали у заручниках. Спалили будинок і отримали за нього страховку, а батьків вбили.
Свідок обвинувачення ОСОБА_9 по цьому епізоду суду показав, що його батьки разом з сестрою ОСОБА_8 переїхали жити з квартири в будинок по АДРЕСА_6 . Він в цей час “таксував”. Одного разу, коли він їхав додому, то на вул.Расковій побачив тоді ще невідомого йому дідуся, який ледь пересувався за допомогою двох паличок. Він підвіз цього дідуся додому на АДРЕСА_4 і дізнався, що це ОСОБА_15 . При знайомстві він сказав ОСОБА_15 свою адресу. Наступного дня до нього прийшов ОСОБА_15 став жаліться на своє життя і запропонував знайомитись сім'ями. Після чого він вперше прийшов до подружжя ОСОБА_17 додому. Будинок був сирий, води не було, вікна були вибиті, дах був згорівший. Далі він став допомагати подружжю ОСОБА_17 продуктами харчування. Під час спілкування ОСОБА_15 запропонував йому купити у них будинок, т.я. їхній син ОСОБА_7 хоче продати будинок, а його з дружиною здати в будинок престарілих. Так він з ОСОБА_15 домовився про продаж будинку. Будинок переоформили у нотаріуса на його сестру ОСОБА_8 . Він особисто віддавав гроші ОСОБА_17 . У нотаріуса був присутній ОСОБА_15 та його дружина ОСОБА_16 .
Свідок обвинувачення ОСОБА_18 суду показала, що вона працює приватним нотаріусом. 14.07.2006 року до неї звернулись ОСОБА_15 , його дружина ОСОБА_16 та ОСОБА_8 з приводу оформлення договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_17 . Подружжя ОСОБА_17 казали, що своїх дітей не мають і що раніше вони вже укладали і розривали договір довічного утримання. Розказували, що їм допомагають батьки ОСОБА_8 . Вона запропонувала ОСОБА_17 укласти не договір купівлі-продажу, а договір довічного утримання. Але ОСОБА_15 сказав, що він вже отримав частку грошей від ОСОБА_8 за які відремонтував свій будинок після пожежі. Ніякого тиску на подружжя ОСОБА_17 не було. ОСОБА_16 сказала, що вона не зряча але якщо треба шось підписати то вона підпише. У неї була саме ОСОБА_16 , а не якась інша жінка, т.я. її особу вона встановлювала. Ніяких сумнівів у дієздатності подружжя ОСОБА_17 у неї не виникало. Ніяких ознак шахрайства з боку ОСОБА_8 не було. Подружжя ОСОБА_17 все робили добровільно. В подальшому ОСОБА_7 оскаржував оформлений нею договір купівлі-продажу будинку батьків, але рішенням суду йому було відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Із досліджених судом копії позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , рішення по цій справі та ухвали апеляційного суду Сумської області (надані обвинуваченою) вбачається, що 17.04.2012 року ОСОБА_7 звертався до Ковпаківського районного суду м.Суми з позовом до ОСОБА_8 про визнання незаконним договору купівлі-продажу будинку його батьків за вказаною адресою від 14.07.2006 року. /т.3 а.с.135/
Рішенням суду від 30.12.2012 року в задоволенні його позову було відмовлено. ОСОБА_7 оскаржив це рішення суду в апеляційному порядку, але ухвалою апеляційного суду Сумської області від 06.03.2013 року у відкритті апеляційного провадження йому було відмовлено і таким чином рішення суду першої інстанції набрало законної сили. /т.5 а.с.111-114/
В касаційному порядку вказані рішення ОСОБА_7 не оскаржував.
Свідок обвинувачення ОСОБА_22 суду показав, що він знає тільки те, що ОСОБА_23 робила дах на будинку ОСОБА_17 , який згорів. ОСОБА_15 кудись пішов з дому і місяця через півтора повернувся і дах на будинку знову згорів. Чому подружжя ОСОБА_17 продали будинок йому не відомо. Також йому відомо, що ОСОБА_15 пускав до себе у будинок квартирантів. Близько з подружжям ОСОБА_17 він не спілкувався, хоча жив з ними поруч.
Свідок обвинувачення ОСОБА_12 суду показала, що обвинувачена ОСОБА_8 і ОСОБА_9 є її дітьми. В кінці червня 2006 року до неї додому на вул.Раскова прийшов невідомий чоловік похилого віку, як потім з'ясувалось ОСОБА_15 і сказав, що її син дав йому цю адресу і пообіцяв якщо щось буде потрібно то щоб він звертався. ОСОБА_15 розказав, що в його будинку була пожежа, дах згорів і він попросив допомогти прибратись. Вона відмовилась. Коли повернувся син, то вона йому все розказала і син сказав, що потрібно допомогти і вона пішла з сином допомагати прибиратись. Через деякий час ОСОБА_15 знову прийшов до неї і попросив допомагати їм готувати їжу. Вона готувала їжу у себе і передавала їм. Син купив їм постільну білизну. Сусіди ОСОБА_17 казали щоб вони не ходили туди, т.я. до ОСОБА_17 ходило багато людей допомагати, але їх син ОСОБА_7 приходив і проганяв їх. В травні 2006 року ОСОБА_7 подав позов до суду щоб його батьків визнали недієздатними з метою помістити їх в будинок престарілих. Оскільки вони добре відносились до подружжя ОСОБА_17 , то ОСОБА_15 запропонував їм купити у нього будинок. 14.07.2006 року був оформлений договір купівлі-продажу будинку на її дочку ОСОБА_8 . Частину грошей на придбання будинку вона позичала у ОСОБА_24 і гроші віддавала своїм дітям, які передали їх ОСОБА_15 .
Свідок захисту ОСОБА_24 суду показав, що на початку липня 2006 року до нього звернулась ОСОБА_12 і попросила позичити їй грошей на придбання будинку по АДРЕСА_3 . Він позичив їй 9 тисяч доларів США.
Свідок обвинувачення ОСОБА_25 суду показав, що він працює директором оціночної фірми “Онікс”. Влітку 2006 року до нього в офіс звернувся раніше не відомий ОСОБА_9 з метою оцінки жилого будинку по АДРЕСА_4 . Разом з ним він виїжджав на цей будинок. Зробив оцінку, яку передав ОСОБА_9 . Через рік до нього звернулись співробітники міліції. ОСОБА_8 він не знає і побачив її вперше в судовому засіданні.
Свідок обвинувачення ОСОБА_26 суду показав, що він проживав в будинку подружжя ОСОБА_17 і вони оформлювали на нього договір довічного утримання за яким він виконував всі свої зобов'язання. Але їх син ОСОБА_7 подав до суду позов і вказаний договір був розірваний.
Свідок ОСОБА_27 , яка була викликана і допитана судом за клопотанням потерпілого ОСОБА_7 показала, що вона проживала по сусідству з подружжям ОСОБА_17 . 07.11.2007 року вона зібралась йти на ринок і коли проходила мимо будинку ОСОБА_17 , то побачила ОСОБА_15 , який кричав: “Рятуйте-рятуйте”. Вона спитала у нього, що трапилось, він нічого не розповів. Чому він кричав “ ОСОБА_28 ” вона не знає. За ним ніхто не гнався, по двору ніхто не бігав і навкруги взагалі нікого не було. У той день зранку якийсь молодий чоловік у пальті казав щоб хтось прийшов у свідки, що привезли нотаріуса щось підписувати. У той день біля двору ОСОБА_17 стояла машина. Зранку 08 листопада 2007 року у ОСОБА_17 була пожежа. В подальшому ОСОБА_9 робив ремонт в будинку ОСОБА_17 , а їх в цей момент не було. Як казали люди, подружжя ОСОБА_17 перебувало десь у госпіталі. ОСОБА_8 у домогосподарстві ОСОБА_17 вона ніколи не бачила. Від ОСОБА_17 вона ніколи не чула, що у них хотіли забрати хату.
Тобто свідок потерпілого ОСОБА_27 підтвердила показання обвинуваченої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_12 в тій частині, що ОСОБА_9 робив ремонт в будинку подружжя ОСОБА_17 після першої пожежі.
Крім того, підтримуючи обвинувачення за ч.4 ст.190 КК України (від підтримання якого відмовився прокурор), потерпілий ОСОБА_7 надав суду письмові докази наполягаючи на тому, що на його думку вони повністю підтверджують вину ОСОБА_8 і надані ним докази були досліджені судом, а саме:
- копія листа прокурора м.Суми на ім'я прокурора Ковпаківського району м.Суми про переадресування звернення ОСОБА_17 для розгляду по територіальності. /т.5 а.с.132/
- копія листа в.о.міського голови на ім'я ОСОБА_17 про те, що їх листи розглянуті; /т.5 а.с.133/
- копія протоколу обшуку від 09.11.2007 року, проведеного в господарстві ОСОБА_12 під час якого, серед іншого були вилучені паспорти ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та їх посвідчення; /т.5 а.с.134/
- копії паспортів ОСОБА_16 і ОСОБА_15 ; /т.5 а.с.135-138/
- копія довідки з Сумського обласного психоневрологічного диспансеру про те, що його батько перебуває на обліку у психіатра; /т.5 а.с.139/
- копія ухвали про відкриття провадження в цивільній справі за його заявою про визнання недієздатним його батька ОСОБА_15 ; /т.5 а.с.140/
- копії заповітів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на його ім'я; /т.5 а.с.141-142/
- копію постанови про порушення кримінальної справи від 01.04.2008 року відносно ОСОБА_8 за ст.190 ч.4 КК України; /т.5 а.с.143/
- копія постанови Ковпаківського районного суду м.Суми від 22.10.2009 року якою була скасована постанова о/у відділення кримінального розшуку про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом пожежі в будинку його батьків по АДРЕСА_4 ; /т.5 а.с.144/
- копія паспорта ОСОБА_8 з її пропискою по АДРЕСА_6 ; /т.5 а.с.145/
- клопотання ОСОБА_7 та сусідів на ім'я психоневрологічного диспансеру про направлення ОСОБА_15 як соціальну небезпечну для суспільства особу для проживання в пансіонат для психохроників; /т.5 а.с.146/
- копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_15 про скасування довіреності на його сина ОСОБА_7 від 10.07.2006 року; /т.5 а.с.147/
- копія протоколу допиту потерпілої ОСОБА_16 від 01.02.2008 року; /т.5 а.с.148149/
- копія звіту про оцінку майна - будинку по АДРЕСА_4 ; /т.5 а.с.150/
- витяг з протоколу допиту обвинуваченої ОСОБА_8 ; /т.5 а.с.151-153/
- фотокопія довіреності його батька ОСОБА_15 від 13.09.2006 року на уповноваження ОСОБА_9 представляти інтереси; /т.5 а.с.154/
- копія експертного висновку будівельно-технічного дослідження від 03.12.2007 року про оцінку будинку по АДРЕСА_4 ; /т.5 а.с.155-156/
- копія постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_9 за ст.ст.209 ч.2, 222 ч.2 КК України; /т.5 а.с.157/
- копія заяви ОСОБА_8 від 08.11.2008 року до НАСК “Оранта” про настання страхового випадку за фактом пожежі в будинку по АДРЕСА_4 ; /т.5 а.с.158/
- копія постанови від 27.11.2007 року про визнання ОСОБА_7 представником потерпілих; /т.5 а.с.159/
- копії постанов Ковпаківського районного суду м.Суми від 28.06.2010 року та від 28.10.2010 року про скасування постанов слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті його батька ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ; /т.5 а.с.160-161/
- копія постанови заступника прокурора м.Суми про скасування постанови інспектора з пожежного нагляду про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.12.207 року за фактом пожежі у будинку ОСОБА_17 по АДРЕСА_4 ; /т.5 а.с.162/
Дослідивши всі вищенаведені докази, суд дійшов висновку, що жоден з цих доказів не доводить вини ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Так, супровідні листи прокурора про направлення заяв ОСОБА_17 за належністю, лист міського голови про розгляд заяв, протокол обшуку в господарстві ОСОБА_29 , копії паспортів подружжя ОСОБА_17 , довідка з психдиспансеру на ОСОБА_15 , копія ухвали суду про відкриття провадження в цивільній справі, копії заповітів подружжя ОСОБА_17 , копії постанов суду про скасування постанов про відмову в порушенні кримінальних справ, копія паспорту ОСОБА_8 , звіт про оцінку майна, експертний висновок будівельно-технічного дослідження взагалі не мають відношення до кримінального провадження відносно ОСОБА_8 .
Звернення ОСОБА_7 до суду із заявою про визнання його батька ОСОБА_15 та ОСОБА_16 недієздатними, його клопотання до психоневрологічного диспансеру про направлення батька на проживання в пансіонат для психохроників, як соціально небезпечну для суспільства особу, нотаріально посвідчена заява його батька ОСОБА_15 про скасування довіреності на ОСОБА_7 і нотаріально посвідчена довіреність від імені його батька на ім'я ОСОБА_9 на представництво інтересів повністю підтверджують показання обвинуваченої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_12 в тій частині, що ОСОБА_15 скаржився їм, що його син ОСОБА_7 хоче направити його з дружиною в притулок для престарілих та забрати у них будинок.
Як зазначив потерпілий ОСОБА_7 у вищевказаних постановах органу досудового розслідування про порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_8 і ОСОБА_9 слідчий вказав, що ОСОБА_8 в шахрайський спосіб заволоділа будинком його батьків тому він вважає, що ці постанови повністю підтверджують вину ОСОБА_8 у вчиненні даного злочину.
Однак, такі твердження потерпілого є безпідставними, оскільки в постановах про порушення кримінальної справи слідчий вказує тільки фабулу злочину, який повинен бути доведений в суді, а постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_9 взагалі не має ніякого відношення до ОСОБА_8 .
Рішення судів про скасування постанов органів досудового розслідування за фактами пожеж в будинку подружжя ОСОБА_17 , за фактом смерті ОСОБА_15 , постанова прокурора про скасування рішення інспектора з пожежного нагляду за фактом пожежі в будинку ОСОБА_17 взагалі не мають ніякого відношення до цього кримінального провадження, не підтверджують виновності ОСОБА_8 і Бурді не пред'являлось обвинувачення у вчинені цих злочинів.
Крім того, підтримуючи обвинувачення, потерпілий ОСОБА_7 послався на докази, раніше надані прокурором за фактом шахрайського заволодіння будинком його батьків, які також були досліджені судом, а саме:
- копію його заяви до правоохоронних органів від 15.11.2007 року з проханням провести перевірку за фактом отримання ОСОБА_8 права на будинок та земельну ділянку його батьків, т.я. він вважає, що це майно повинно було перейти йому. /т.3 а.с.121/;
- матеріали виїмки договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_4 подружжя ОСОБА_17 та інших нотаріальних документів на підставі яких цей правочин був укладений, вилучених у приватного нотаріуса ОСОБА_18 /т.3 а.с.123-150/;
Однак, заява до правоохоронних органів та вказані матеріали виїмки ніяким чином не підтверджують вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України оскільки даний правочин був вчинений у відповідності з вимогами чинного законодавства, а сам договір купівлі-продажу потерпілий ОСОБА_7 оскаржував до суду і рішенням суду в задоволенні його позову було відмовлено.
Крім того, потерпілий ОСОБА_7 як на доказ також послався на протокол пред'явлення фотознімків ОСОБА_16 для впізнання приватному нотаріусу ОСОБА_18 від 29.01.2008 року в ході якого остання не змогла впізнати ОСОБА_16 як особу, яка була присутня при оформленні правочину купівлі-продажу її домоволодіння. /т.3 а.с.153-154/
Однак це теж не являється доказом вини ОСОБА_8 , оскільки договір купівлі-продажу нотаріусом укладався - 14.07.2006 року, а фотознімки для впізнання їй пред'являлись - 29.01.2008 року, тому за спливом значного проміжку часу нотаріус не впізнала вказану особу.
Будь-які кримінальні провадження відносно нотаріуса ОСОБА_18 відсутні.
Як зазначив прокурор та потерпілий ОСОБА_7 це всі докази сторони обвинувачення.
Враховуючи наведені вище результати дослідження, аналізу, оцінки і перевірки доказів, вимоги закону, суд приходить до переконання, що зібрані по справі докази не підтверджують пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення за ч.2 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України, судом були досліджені всі докази надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту і стороною обвинувачення було заявлено, що ніяких інших доказів не має, тому суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_8 невинуватою і виправдати її за недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України.
При цьому, всі наявні в даному кримінальному провадженні сумніви щодо доведеності обвинувачення, в тому числі і сумніви стосовно допустимості й достовірності наявних у кримінальному провадженні та наданих доказів, згідно ст.62 Конституції України тлумачаться судом виключно на користь обвинуваченої ОСОБА_8 , оскільки ці сумніви неможливо усунути ніяким чином в ході судового розгляду, а обвинувачення відповідно до вимог закону повинно ґрунтуватися виключно на сукупності неспростованих та достовірних доказах.
Потерпілим ОСОБА_7 заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_8 на його користь збитків від злочину у розмірі 638 400 грн., а також визнання договорів купівлі-продажу незаконними, передачі квартири ОСОБА_8 в його власність. Обвинувачена ОСОБА_8 вказаний позов не визнала і просила суд в його задоволенні відмовити.
У відповідності з вимогами ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Враховуючи, що ОСОБА_8 підлягає виправданню, тому позов ОСОБА_7 підлягаю залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст.129, 368, 370, 373, 374 КПК України,
ОСОБА_8 визнати невинуватою у пред'явленому їй обвинуваченні за ч.2 ст.358, ч.4 ст.190 КК України та виправдати її за недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень, у яких вона обвинувачується.
Позов ОСОБА_7 - залишити без розгляду.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
Б ОСОБА_30