донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.01.2007 р. справа №43/263
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
, Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
Гирман С.С. (довіреність №210 від 15.01.2007р.),
від відповідача:
не з*явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси" м.Кіровське
на рішення господарського суду
Донецької області
від
30.10.2006 року
по справі
№43/263 (суддя Зубченко І.В.)
за позовом
Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» м.Харків
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси» м.Кіровське
про
стягнення штрафу у розмірі 6425грн.00коп.
У серпні 2006року позивач, Статутне територіальне-галузеве об'єднання «Південна залізниця» м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси» м.Кіровське, про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 6425грн.00коп. за неправильно зазначені відомості в накладній.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30 жовтня 2006року позовні вимоги задоволені у повному обсязі, стягнувши з відповідача штраф за неправильно зазначені відомості в залізничній накладній в сумі 6425грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.
Судове рішення мотивоване тим, що підставою для відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси» м.Кіровське є доведеність факту неправильного зазначення ним у накладній відомостей щодо маси вантажу, за що статтями 118,122 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені штрафу відмовити. В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №5138872. В ухвалі про порушення апеляційного провадження від 12.12.2006року судова колегія визначила, що у разі не явки сторін у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі. Приймаючи до уваги те, що відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, про поважність причини неявки не повідомив, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного розгляду справи.
Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав:
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Стаття 5 Статуту залізниць України відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
В силу ст.306 Господарського кодексу України, ст.908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), що передбачено п.5 ст.307 Господарського кодексу України, п.2 ст.908 Цивільного кодексу України.
Зокрема, на перевезення залізничним транспортом вантажів, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспортну загального користування, поширюються норми Статуту залізниць України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. №457.
Відповідно до вимог Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи сторони -одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 лютого 2006року на станцію Лиман Південної залізниці прибув вагон №67194902 за залізничною накладною №50386848 зі станції Бункерна Донецької залізниці з вантажем «вугілля кам'яне марки Т-тощий 161185» на адресу Зміївської ТЕС Відкритого акціонерного товариства «Центренерго». Відправником вантажу в залізничній накладній визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Техресурси», одержувач -Зміївська ТЕС ВАТ «Центренерго». Маса вантажу в вагоні №67194902 зазначена вантажовідправником у розмірі 59000кг. (а.с.7).
Згідно заявки вантажоодержувача проведене контрольне зважування на вагонних вагах Зміївської ТЕС вищевказаного вагону, за результатами якого виявлено, що у вагоні №67194902 брутто 77460кг, тара з брусу 22000кг, нетто 55460кг, тобто менше на 3540кг.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставною для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчується комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Отже, залізницею відповідно до ст.129 Статуту складено акт загальної форми №1521 від 03.02.2006року та комерційний акт №АР 086268/25 від 03.02.2006р. (а.с.9,10), який підтверджує факт невірної вказівки маси вугілля при відправлені вантажу в перевізних документах, що є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильну вказівку відомостей маси при відправленні вантажу у перевізних документах..
За змістом ст.37 Статуту, у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником. При цьому, відповідно до ст.24 Статуту, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.
Статтею 6 Статуту передбачено, що відправником є зазначена у накладній юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.
В даному випадку, відправником у залізничній накладній №50386848 відправником зазначений Товариство з обмеженою відповідальністю «Техресурси» -саме відповідач по справі, який і повинен нести наслідки невірного визначення маси вантажу у вигляді сплати штрафу.
Згідно зі статтею 118 Статуту за пред'явлення вантажу з неправильним зазначенням в накладній його маси стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній маси вантажу з відправника стягується штраф згідно зі ст.118 Статуту, який складає 9655грн.00коп.
Передбачений статтею 122 Статуту штраф є засобом забезпечення належного виконання відправником залізничного перевезення вантажів, оформленого відповідною накладною.
При наявності даних обставин, колегія судів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, оскільки позов про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу обґрунтований матеріалами справи.
Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи
В апеляційній скарзі заявник стверджує, що недостача або надлишок вантажу відповідно до ч.2 ст.112 Статуту визначається за результатами зважування всієї партії.
Дані твердження судовою колегією не приймаються, оскільки ч.2 ст.112 Статуту залізниць застосовується тільки в разі, якщо на шляху прямування була перевалка або переваження вантажу. В даному випадку, переваження спірного вагону проводилось на станції призначення відповідно до отриманої заявки.
За результатами апеляційного провадження, судова колегія дійшла висновку, що позов про стягнення штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу обґрунтований. Рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2006р. у справі №43/263 відповідає матеріалам справи і вимогам чинного законодавства. Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасуванню судового рішення не має.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси» м.Кіровське залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 30 жовтня 2006року у справі №43/263 залишити без змін.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС