17.09.2014 Єдиний унікальний номер 205/2467/14-ц
17 вересня 2014 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Остапенко Н.Г.
при секретарі Шевцовій М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, Межиріцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, -
ОСОБА_1 25.03.2014 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, Межиріцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його мати, ОСОБА_4, про що ІНФОРМАЦІЯ_5 відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, складено актовий запис №7800.
У відповідності до вимог чинного законодавства , він звернувся до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті матері - ОСОБА_4.
Листом від 23.08.2013 р. Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора повідомила, що неможливо ідентифікувати особу заповідача, так як в заповіті не вказано рік народження, та місце реєстрації на момент посвідчення заповіту. Також, роз'яснено право звернутися до суду для вирішення питання щодо належності заповіту - ОСОБА_4.
Крім нього спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4.є ОСОБА_2, рідна донька спадкодавці.
Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1.
Дана квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на житло, виданого згідно з розпорядженням від 13.10.1993р. за №108-П. Частки в спільній сумісній власності не виділені.
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_6, про що відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського МУЮ у Дніпропетровській області зроблено відповідний актовий запис №8672.
Після його смерті відкрилась спадщина, яка складалась з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1.
З заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, до нотаріальної контори ніхто не звертався.
Позивач, згідно останніх уточнень, просив встановити факт належності ОСОБА_1 заповіту, який 28.07.1993р. було складено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованою АДРЕСА_1, посвідченого секретарем Межеріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, реєстровий №33; визнати, що після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_5, успадкуванню підлягає квартира АДРЕСА_1 в цілому, а також визнати ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_5
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася. Про дату, місце та час розгляду справи сповіщена належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила, письмових заяв від неї не надходило. У судовому засіданні 14.08.2014р. позовні вимоги не визнала, просила відмовити.
У судове засідання представник третьої особи Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори не з'явився, але надав заяву з проханням розглянути справу у відсутності представника.
У судове засідання представник третьої особи: Межиріцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області не з'явився, але надали заяву з проханням розглянути справу у відсутності представника.
Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло, квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ./а.с.86/
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_6/а.с.57 на звороті/
Згідно довідки Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори за №1924/0116 від 20.06.2014 року, після смерті ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось./а.с.43/
Згідно довідки Комунального підприємства ЖЕП №34 від 26.09.2014 року ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_5, була зареєстрована і проживала з 16.10.1992р.по ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1./а.с.33/
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 померла /а.с.21/, після її смерті відкрилась спадщина у вигляді вказаної вище квартири.
Відповідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, ОСОБА_4, є особою яка прийняла спадщину після смерті чоловіка, ОСОБА_6.
Зі спадкової справи №1069/2012, вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, звернулися ОСОБА_1 - син та ОСОБА_2 - донька. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось. /а.с.65/
Листом від 04.06.2013 року Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_2, що за інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 27.11.2012р. №32536089 було з'ясовано, що 28.07.1993р. за реєстром №33, Межиріцькою сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_4. Також, роз'яснено, що оскільки заповіт був складений не на її користь відповідно до ст.. 1241 ЦК України, ОСОБА_2 може мати право лише на обов'язкову частку у спадщині у тому разі, якщо на день смерті ОСОБА_4, вона була непрацездатною. В іншому випадку право на спадщину після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_2 не виникає. /а.с.63/
Відповідно до заповіту від 28.07.1993 року, зареєстрованого за № 90 посвідченого секретарем виконкому Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Шкурурпій Надія Микитівна заповідала все своє майно позивачеві по справі /а.с.7/
У встановлений законом термін позивач звернувся до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Державним нотаріусом при перевірці Спадкового реєстру, було виявлено наявність заповіту, складеного ОСОБА_4, посвідченого Межирицькою сільською радою Павлоградського району Дніпропетрвоської області на ім'я ОСОБА_1, але ідентифікувати особу заповідача не має можливості, так як в заповіті рік народження не вказано, місце реєстрації ОСОБА_4 на момент посвідчення заповіту не співпадає./а.с.65/
Відповідно до ч. 6 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Той факт, що заповіт від 28 липня 1993 року належить саме заповідачу ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджується: журналом реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Межиріцької Ради народних депутатів Павлоградського району за 1993рік, а саме, що 28.07.1993 року ОСОБА_4, було складено заповіт; свідоцтвом про одруження , в якому зазначено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка Павлоградського району Дніпропетровської області , уклала шлюб з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що Ленінським районним відділом ЗАГСУ 22.08.1948 року зроблено актовий запис №672/а.с.84/;паспортом ОСОБА_4 в якому зазначено місце реєстрації : АДРЕСА_1 з 16.10.1992 р. /а.с.83/
Також, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_4 , мешкала у АДРЕСА_1 Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. В 1993 році ОСОБА_4 тривалий час мешкала в АДРЕСА_1, оскільки доглядала свою матір ОСОБА_11
За таких обставин, суд вважає за можливе встановити факт належності ОСОБА_1, заповіту складеного ОСОБА_4 та посвідченого секретарем виконкому Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області 28.07.1993 року, зареєстрованого за реєстровим №33.
Окрім цього, суд також вважає можливим визнати за позивачем й право власності на квартиру АДРЕСА_1 з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Оскільки відсутні обставини визначені положеннями ч. 2 ст. 1223 ЦК України, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5
Що стосується вимоги про визнання після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, успадкуванню підлягає квартира АДРЕСА_1, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки дана вимога не ґрунтується на законі.
Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають часковому задоволенню
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1222,1223,1233,1254,1261 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 209, 212-215, 256 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»від 30 трав
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, Межиріцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності заповіту, визнання, що після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, спадкуванню підлягає квартира АДРЕСА_1 та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.
Встановити факт належності ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_4, заповіту складеного ОСОБА_4 та посвідченого секретарем виконкому Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області 28.07.1993 року, зареєстрованого за реєстровим №33.
Визнати за ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 250 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.Г. Остапенко