Справа № 210/1340/14-ц Головуючий в І інстанції
Провадження №22ц/774/2064/К/14 Чайкіна О. В.
Категорія 26 (1) Доповідач - Соколан Н.О.
Іменем України
15 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Соколан Н. О.
суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П.
при секретарі: Булах К.А.
за участю : представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Чуплої Ірини Сергіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок раніше встановленого розміру щомісячної грошової суми часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, та стягнення заборгованості з її виплати,-
У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі - Відділення Фонду) з вимогами про перерахунок раніше встановленого розміру щомісячної грошової суми часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, та стягнення заборгованості з її виплати. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він з 1983 року по 1994 рік працював прохідником на об'єднанні "Кривбасруда", з 2002 року та по листопад 2004 року на шахті ім.. Фрунзе ВАТ "Суха Балка" з повним робочим днем у підземних умовах. Актом за № 46 форми П-4 від 07.08.2006року встановлено втрату професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, висновком МСЕК від 30.08.2006 р. йому встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 55% та ІІІ група інвалідності. Постановою відповідача за № 3622н від 19.06.2006року йому призначена щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Однак, відповідач не прийняв до уваги той факт, що на момент звернення за призначенням такої страхової суми, його середньомісячний заробіток був менший від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, з якого мав обчислюватись розмір втраченого заробітку Недоплата по щомісячним страховим виплатам, з урахуванням строку позовної давності, за період з березня 2011року по лютий 2014 року, становить 27486,60грн., який позивачі просив стягнути на свою користь з Відділення Фонду разом із зобов'язанням відповідача провести йому перерахунок раніше встановленого розміру щомісячної грошової суми часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок раніше встановленого розміру щомісячної грошової суми часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, та стягнення заборгованості з її виплати відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, оскільки вважає,що рішення суду ухвалено з порушеннями матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не взято до уваги зміни у законодавстві щодо порядку визначення розміру фізичної особи, яка працювала на виробництві, заробітку (доходу) внаслідок ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, помилково застосувавши правові норми, які стосуються визначення порядку розрахунку середньомісячної заробітної плати. Суд не звернув уваги на положення ст. 1197 ЦК України, які мають вищу юридичну силу, щодо необхідності обчислення середньомісячного заробітку, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а застосування Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» лише регулює відносини між потерпілим та Відділенням Фонду. Суд невірно визначив предмет позовних вимог, оскільки вимоги щодо перерахунку розміру середньомісячної заробітної плати позивачем не висувались, та визначив повноваження відповідача на проведення розрахунок середньої заробітної плати застрахованій особі, оскільки цей обов'язок покладено на підприємство. Також у рішенні не вмотивовано відмову у задоволенні перерахунку раніше встановленого розміру щомісячної грошової суми часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Крім того, суд безпідставно дійшов висновку про достовірність даних, переданих ВАТ «Суха Балка» відповідачу про середньомісячну заробітну плату позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та задоволення вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
При вирішенні спору, судом встановлено, що позивач має тривалий стаж роботи в шкідливих умовах праці у підземних умовах праці, звільнений за п. 2 ст. 40КЗпП України за станом здоров'я з шахти імені Фрунзе ВАТ "Суха Балка".
Згідно з акту розслідування хронічного професійного захворювання за № 46 форми П-4 від 07 серпня 2006 року, позивач має стаж роботи 25 років і 6 місяців, з яких в умовах впливу шкідливих факторів 12 років 8 місяців, виявлені захворювання опорно-рухового апарату та легень визнані такими, що пов'язані з шкідливими факторами виробництва.
З постанови відділення виконавчої дирекції ФССНВУ у м. Кривому Розі за № 3622н від 19 вересня 2006 року вбачається, що за висновком МСЕК від 30.08.2006р. серії ДНА-02 № 12902 позивачу встановлено стійка втрата професійної працездатності 55% та 3 група інвалідності, середня заробітна плата (дохід) до настання страхового випадку становила 736,29грн., у зв'язку з чим ОСОБА_4 призначено: одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 19840,00грн.; щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 404,96грн., виплати проводяться з 01 вересня 2006року.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку і дійшов правильного висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами по справі регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" за № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року, а розмір відшкодування шкоди , пов'язаної з втратою потерпілим заробітку(його частини) у зв'язку з ушкодженням здоров'я, встановлюється виходячи зі ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Висновок суду щодо відсутності підстав для перерахунку раніше встановленого розміру щомісячної грошової суми часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку є правильним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Як вбачається з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27.03. 1992 року зі змінами та доповненнями « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування, Закону від 23.09. 1999 року № 1105-Х1У «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, Закону від 14.10. 1992 року « 2692-Х11 «Про охорону праці»( в редакції Закону від 21.11.2002 року № 229-1У), Кодексу законів про працю України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів у тій частині, що не суперечить Закону № 1105-Х1У.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що одним із завдань страхування від нещасного випадку є відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 34 зазначеного вище Закону України, сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27.03. 1992 року зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою потерпілим заробітку (його частини) у зв'язку з ушкодженням здоров'я, встановлюється виходячи зі ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Тому доводи апеляційної скарги щодо переважності положень ст. 1197 ЦК України, які мають вищу юридичну силу, та необхідності обчислення середньомісячного заробітку, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно з п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України за №1266 від 26.09.2001року, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей на підприємствах, в установах чи організаціях або шляхом звірення бази даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду з базою даних Державної податкової адміністрації.
Достовірність зазначених відомостей в довідках про середню заробітну плату ОСОБА_4, наданої до дирекції фонду підприємством ВАТ «Суха Балка» в перевірялась відповідачем, тому доводи апеляційної скарги щодо можливої недостовірності цих даних, на думку колегії суддів є безпідставними.
Інші доводи представника позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновком суду по їх оцінці.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи і поясненнями сторін, рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає відхиленню
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: