10.10.2014 р. Справа № 914/1549/14
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська автобаза №1", м.Львів
до відповідача Виробничо-торгового приватного унітарного підприємства "Джорджія", м.Мінськ Республіки Білорусь
про стягнення 12 479,85 доларів США
За участю представників сторін:
від позивача Хром'як У.В. - представник (довіреність№318 від 26.05.2014р.);
від відповідача не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська автобаза №1" до відповідача Виробничо-торгового приватного унітарного підприємства "Джорджія" про стягнення 12 479,85 доларів США.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи містяться в матеріалах справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відзиву та представника відповідача по наявних матеріалах, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника позивача, суд, -
встановив:
20.02.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір про перевезення вантажів в міжнародному сполученні №200213 (далі - договір). Відповідно до умов якого замовник (Відповідач) доручає, а перевізник (Позивач) приймає на себе зобов'язання з перевезення вантажів транспортом від вантажовідправника в пункт призначення та відповідно видачі уповноваженій особі на одержання вантажу особі одержувача, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до п. 1.2. договору, замовник доручає у виді разових заявок, а перевізник на підставі заявок приймає на себе зобов'язання по транспортуванню вантажів замовника, транспортом перевізника.
Згідно п.5.1. договору, вартість перевезення вантажів визначається та погоджується сторонами в заявці в кожному окремому випадку. Валюта договору - долар. Рахунки виставляються в доларах, оплата рахунків в доларах.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що підставою для оплати за автоперевезення є оригінал рахунку перевізника, з наданим оригіналом CMR-накладною або її копія завірена печаткою перевізника, з відміткою про отримання вантажу від вантажовідправника та передачі вантажу вантажоодержувачу.
Відповідно до п. 5.5. Договору, оплата за перевезення здійснюється замовником не пізніше 5 банківських днів від дати розвантаження вантажу, отримання рахунку замовником та закритої товаро - транспортної накладної, а також документів, підтверджуючих факт приймання вантажу на зберігання, простою та інших необхідних документів, для здійснення оплати. Вказаний у даному пункті строк може бути змінено за погодженням сторін у кожному окремому випадку і зазначений у заявці на перевезення вантажу.
Пунктом 5.6. договору встановлено, що розрахунки за виконані перевезення здійснюються між замовником та перевізником за кожне окреме перевезення за погодженими ставкам.
Як зазначає позивач та як вбачається з матеріалів справи, згідно договору-заявки на перевезення вантажу автотранспортом від 15.03.2013р., позивачем було надано послуги з перевезення за маршрутом Грузія-Мінськ з вказаною сумою оплати вартості послуг перевезення - 3500 доларів США. 04.04.2013 р. підписано акт виконаних робіт та послуг по транспорту № 162 про виконання позивачем транспортних послуг за маршрутом Грузія-Мінськ з вказаною сумою оплати вартості послуг перевезення - 3500 доларів США. У зв'язку з повним виконанням транспортних послуг, відповідачеві надіслано рахунок-фактуру №162 від 04.04.13 р. на суму 3500 USD, з яких сплачено частково 830 дол.США. Факт здійснення перевезення підтверджується товаро-транспортною накладною (CMR) А № 079584.
Відповідно договору-заявки на перевезення вантажу автотранспортом від 22.04.2013р., позивачем було надано послуги з перевезення за маршрутом Грузія-Мінськ з вказаною сумою оплати вартості послуг перевезення - 3500 доларів США. 15.05.2013 р. підписано акт виконаних робіт та послуг по транспорту № 226 про виконання позивачем транспортних послуг за маршрутом Грузія-Мінськ з вказаною сумою оплати вартості послуг перевезення - 3500 доларів США. У зв'язку з виконанням транспортних послуг, відповідачеві надіслано рахунок-фактуру № 226 від 15.05.13 р. на суму 3500 USD. Факт здійснення перевезення підтверджується товаро-транспортною накладною (CMR) А № 294066.
Згідно договору-заявки на перевезення вантажу автотранспортом від 18.06.2013р., позивачем було надано послуги з перевезення за маршрутом Грузія-Мінськ з вказаною сумою оплати вартості послуг перевезення - 3200 доларів США. 27.06.2013 р. підписано акт виконаних робіт та послуг по транспорту № 350 про виконання позивачем транспортних послуг за маршрутом Грузія-Мінськ з вказаною сумою оплати вартості послуг перевезення - 3200 доларів США. У зв'язку з виконанням транспортних послуг, відповідачеві надіслано рахунок-фактуру № 350 від 15.05.13 р. на суму 3200 USD. Факт здійснення перевезення підтверджується товаро-транспортною накладною (CMR) А № 294709.
Відповідно договору-заявки на перевезення вантажу автотранспортом від 23.07.2013р., позивачем було надано послуги з перевезення за маршрутом Грузія-Мінськ з вказаною сумою оплати вартості послуг перевезення - 3200 доларів США. 12.08.2013р. підписано акт виконаних робіт та послуг по транспорту № 467 про виконання позивачем транспортних послуг за маршрутом Грузія-Мінськ з вказаною сумою оплати вартості послуг перевезення - 3200 доларів США. У зв'язку з виконанням транспортних послуг, відповідачеві надіслано рахунок-фактуру № 467 від 12.08.13 р. на суму 3200 USD. Факт здійснення перевезення підтверджується товаро-транспортною накладною (CMR) А № 294760.
Крім того, 12.08.2013 р. підписано акт та лист простою автомобіля державний реєстраційний номер ВС6771СК/ВС7668ХТ строком 8 (вісім) днів під час виконання перевезення за маршрутом Грузія-Мінськ згідно договору-заявки від 23.07.2013р. на перевезення. Відповідно п.6.4 договору - Замовник оплачує Перевізнику вартість наднормативного використання пересувного складу (при наданні документального підтвердження) з розрахунку за кожний повний і не повний календарний день простою понад обумовленого нормативу з вини Замовника в розмірі 100 доларів США за машину 82-92 куб.м, 100 доларів США за машину 100-120 куб.м. Відповідно до даного акту простою, відповідач додатково оплачує позивачеві кошти за простій автотранспорту перевізника в розмірі 800 доларів США (вісімсот) згідно рахунку №467/1 від 12.08.13 р. та підписаного акту простою від 12.08.2013р. Акт простою є в матеріалах справи.
Як зазначає позивач, 09.12.2013р. на адресу відповідача направлено претензію-вимогу про добровільне виконання грошових зобов'язань, які виникли в останнього з договорів міжнародного перевезення вантажу. Накладною №23372503 підтверджується факт одержання уповноваженою особою відповідача дану кореспонденцію - 30.12.2013 р. До дати подання позовної заяви, позивач жодної відповіді від відповідача так і не одержав, що свідчить про ухилення відповідача від господарської відповідальності.
Як зазначає позивач, з його сторони, всі умови були виконано в повному обсязі, належно та в строк, а відповідачу надіслані рахунки-фактури на загальну суму оплати - 12370 доларів США. Проте відповідачем грошові зобов'язання перед перевізником у повному обсязі, так і не виконано.
За таких обставин, позивач вважає доведеним факт прострочення відповідачем платежів за зобов'язанням перед позивачем.
Крім того, як зазначає позивач, згідно ст. 27 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналась 01.08.2006 р., відтак є частиною національного законодавства, позивач має право вимагати сплати відсотків на компенсацію. Такі відсотки, обраховані із розрахунку п'яти відсотків річних, накопичуються з дня надсилання перевізнику письмової претензії або, якщо така претензія не пред'являлась, з дня початку розгляду позову. Якщо суми, які використовуються для розрахунку компенсації, не виражені у валюті країни, в якій пред'явлена вимога щодо сплати, конвертація здійснюється за валютним курсом, який застосовується у день і в місці виплати відшкодування. На підставі цього положення, позивач стверджує, що має право, окрім основної суми боргу вимагати сплати відсотків. Так, позивачем надіслано відповідачеві претензію від 09.12.13 р., тому строк прострочення зобов'язання складає 65 календарних днів, а отже сума відсотків на компенсацію складає 109,85 дол. США.
Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 12 479,85 доларів США, що складається з суми основного боргу та відсотків на компенсацію.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір про перевезення вантажів в міжнародному сполученні №200213 (далі - договір). Відповідно до умов якого замовник (Відповідач) доручає, а перевізник (Позивач) приймає на себе зобов'язання з перевезення вантажів транспортом від вантажовідправника в пункт призначення та відповідно видачі уповноваженій особі на одержання вантажу особі одержувача, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до п. 1.2. договору, замовник доручає у виді разових заявок, а перевізник на підставі заявок приймає на себе зобов'язання по транспортуванню вантажів замовника, транспортом перевізника.
Згідно п.5.1. договору, вартість перевезення вантажів визначається та погоджується сторонами в заявці в кожному окремому випадку. Валюта договору - долар. Рахунки виставляються в доларах, оплата рахунків в доларах.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що підставою для оплати за автоперевезення є оригінал рахунку перевізника, з наданим оригіналом CMR-накладною або її копія завірена печаткою перевізника, з відміткою про отримання вантажу від вантажовідправника та передачі вантажу вантажоодержувачу.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань в повному обсязі та належним чином підтверджується міжнародними товаро-транспортними накладними CMR А№079584, CMR А№294066, CMR А №294709, CMR А №294760.
Крім того, в матеріалах справи містяться договори-заявки на перевезення вантажу, акти виконаних робіт, акт простою та лист простою, які були підписані сторонами.
Також, як вбачається із матеріалів справи, відповідачу виставлялися рахунки на оплату послуг перевезення вантажів, однак докази оплати в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідач не надав.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.5. договору, оплата за перевезення здійснюється замовником не пізніше 5 банківських днів від дати розвантаження вантажу, отримання рахунку замовником та закритої товаро - транспортної накладної, а також документів, підтверджуючих факт приймання вантажу на зберігання, простою та інших необхідних документів, для здійснення оплати. Вказаний у даному пункті строк може бути змінено за погодженням сторін у кожному окремому випадку і зазначений у заявці на перевезення вантажу.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 12 370,00 доларів США є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956р., до якої Республіка Білорусь приєдналась 05.04.1993р., позивач має право вимагати сплати відсотків на компенсацію, що підлягає сплаті. Такі відсотки, обраховані із розрахунку п'яти відсотків річних, накопичуються з дня надсилання перевізнику письмової претензії або, якщо така претензія не пред'являлась, з дня початку розгляду позову.
На підставі цього положення Конвенції, позивач просить стягнути з відповідача суму відсотків на компенсацію, яка складає 109,85 дол. США.
Перевіривши розмір відсотків та строк їх нарахування, суд дійшов висновку, що вимога щодо сплати відсотків на компенсацію у сумі 109,85 дол. США є підставною не спростована відповідачем та підлягає до задоволення.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №539 від 24.02.2014р. на суму 1 988,54 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Виробничо-торгового приватного унітарного підприємства "Джорджія" ( Республіка Білорусь, м.Мінськ, вул.Платонова, 31-Б, ідентифікаційний код 100125447) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська автобаза №1" (79035, м.Львів, вул.Пасічна, буд.127, ідентифікаційний код 01268489) заборгованість в розмірі 12 479,85 доларів США, що складається з суми основного боргу у розмірі 12 370,00 дол.США та відсотків на компенсацію 109,85 дол.США (що на день прийняття рішення у даній справі згідно офіційного курсу Національного банку України складає 161 614,34 грн.) та судовий збір в розмірі 1 988,54 грн.
3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 15.10.2014р.
Суддя Петрашко М.М.