13.10.2014 р. Справа № 914/2981/14
За позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
до відповідача: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів
про стягнення пені.
Суддя П. Манюк
при секретарі О. Підкостельна
за участю представників:
від позивача: Оленюк С.Л. - представник
від відповідача: Бекерська О.І.- представник
Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.
Розглядається справа за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення штрафу та пені у розмірі 135 320, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.08.2014 р. порушено провадження у справі № 914/2981/14 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2014 р.
В судових засіданнях оголошувалася перерва.
Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві, вимоги суду зазначені в ухвалі про порушення провадження виконав. 25.09.2014 р. представником позивача було подано заяву про змешення розміру позовних вимог, оскільки після подання позову до суду відповідачем сплачено штраф у розмірі 68 000, 00 грн.
Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 13.10.2014 р. з'явився, позовні вимоги з урахування заяви про зменшення позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (надалі - відповідач) про стягнення пені в розмірі 67 320, 00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2013 року № 270 визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п.2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання у часових межах 2011, 2012 та поточного 2013 р.р. у територіальних межах м. Львова, смт. Брюховичі та смт. Винники у межах розташування власних діючих мереж із часткою 100 відсотків. За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладено штраф у розмірі 68 000, 00 грн.
Позивачем на адресу відповідача було направлено рішення від 18.10.2013 року № 270, яке отримано відповідачем 29.10.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 7900507604176.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідачу необхідно було сплатити штраф, вказаний у п. 3 рішення від 18.10.2013 року № 270 у двомісячний строк з дня одержання вказаного рішення, тобто з 30.10.2013 року по 30.12.2013 року.
Відповідач не погоджуючись із рішенням адміністративної колегії від 18.10.2013 р. № 270 про накладення на нього штрафу в розмірі 68 000, 00 грн. оскаржив його до Господарського суду Львівської області .
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2014 р. у справі № 914/4781/13, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р., в задоволенні позовних вимог відповідача про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії позивача від 18.10.2013 р. № 270 про накладення на відповідача штрафу в розмірі 68 000, 00 грн. відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 р. рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2014 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р. у справі 914/4781/13 залишено без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.
Отже, зважаючи на те, що відповідачем штраф у розмірі 68 000, 00 грн. у встановлений двомісячний строк не був сплачений, а також те, що судовими рішеннями рішення адміністративної колегії позивача від 18.10.2013 р. № 270 залишено в силі, позивачем згідно ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» була нарахована пеня у розмірі 1,5 % за кожний день прострочення сплати зазначеного штрафу, що становить 67 320, 00 грн.
26.08.2014 р. відповідачем штраф у розмірі 68 000, 00 грн. був сплачений в дохід Державного бюджету, що підтверджується платіжним дорученням № 8902, з зв'язку з чим позивач подав заяву про зменшення позовних вимог.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету 67 320, 00 грн. пені.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, що право підприємства на оскарження і захист своїх прав не може обмежуватися виключно періодом розгляду справи у суді, оскільки право на захист включає також і підготовку документів і період отримання рішення судів, тому пеня, яка була нарахована за період перебування справи на розгляді у судах не підлягає стягненню. Відповідач вважає, що до часу отримання постанови Вищого господарського суду України, тобто до 01.08.2014 р. пеня нарахована безпідставно.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів:
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Згідно з ч. 6 ст. 40 ГК України, Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.
Приписами ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2013 року № 270 визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п.2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання у часових межах 2011, 2012 та поточного 2013 р.р. у територіальних межах м. Львова, смт. Брюховичі та смт. Винники у межах розташування власних діючих мереж із часткою 100 відсотків.
За вказане порушення на відповідача накладено штраф в розмірі 68 000,00 грн., який він був зобов'язаний сплатити у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідач у встановлений строк з 30.10.2013 р. по 30.12.2013 р. штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції в розмірі 68 000, 00 грн. не сплатив.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, які беруть (брали) участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мають право оскаржувати рішення Антимонопольного комітету в порядку, визначеному законом.
23.12.2013 р. відповідач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2013р. № 270.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2014 р. у справі № 914/4781/13, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р., в задоволенні позовних вимог відповідача про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії від 18.10.2013 р. № 270 про накладення на нього штрафу в розмірі 68 000, 00 грн. відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 р. рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2014 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р. у справі 914/4781/13 залишено без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.
З твердженнями відповідача про те, що пеня, яка була нарахована позивачем за період перебування справи на розгляді у судах не підлягає стягненню, а також те, що до часу отримання постанови Вищого господарського суду України, тобто до 01.08.2014 р. пеня не повинна нараховуватися, суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частини 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.
Пунктом 20.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» вказано, що абзацами третім-п'ятим частини п'ятої зазначеної статті (статті 56) Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування пені (з 16.02.2014 р. по 10.03.2014 р., що складає 23 дні, та з 30.04.2014 р. по 11.06.2014 р., що складає 43 дні), протягом яких не здійснювався розгляд чи перегляд рішення у судових інстанціях.
Оскільки, відповідачем у визначений строк, штраф сплачено не було, позивачем, згідно ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» була нарахована пеня у розмірі 1,5 % за кожний день прострочення сплати зазначеного штрафу, розмір якої становить 67 320, 00 грн. та яка підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету.
Частиною 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Відповідно до частини 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 67 320, 00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладається на нього повністю.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) в дохід Державного бюджету України пеню у розмірі 67 320, 00 грн.
3. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) в дохід Державного бюджету України 2 706, 40 грн. судового збору.
4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 20.10.2014 року.
Суддя Манюк П.Т.