14.10.14р. Справа № 904/6494/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАР", м.Миколаїв
до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м.Новомосковськ, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором поставки
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Лисаченко В.С.
Представники:
від позивача: представник Романенко О.О., довіреність №05 від 01.10.14р.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар", м.Миколаїв (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", м.Новомосковськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 8791,45грн. (з яких 7218,29грн. - заборгованість за електроізоляційні матеріали; 524,68грн. - пеня; 158,58грн.- три відсотки річних; 889,90грн. - інфляційні втрати).
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 50 від 22.08.14р. ухвалою суду від 28.08.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 14.10.14р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 11.09.14р.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 09.09.14р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 08.09.14р.
14.10.14р. в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, вимоги суду не виконав, з заявами і клопотаннями до суду не звертався.
Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, яке відбулося 14.10.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
23.07.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" (далі по тексту - позивач, постачальник) та публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки №446/13 (далі по тексту - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі по тексту - товар). Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначаються у Специфікаціях, які оформляються у вигляді Додатків і складають невід'ємну частину цього договору.
Пунктом 1.2 договору визначено, що за взаємною згодою сторін в процесі виконання цього договору можуть бути змінені найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки, які внесені до положень цього договору та додатків до нього. Будь-які зміни мають бути оформлені у вигляді додаткових угод.
Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна за одиницю виміру товару, що поставляється за цим договором, визначається у гривнях, не враховує податок на додану вартість, порядок нарахування якого встановлюється Податковим кодексом України та зазначається у Специфікаціях.
Пунктом 2.3 договору визначено, що ціна за одиницю виміру товару, яка зазначена в узгоджених сторонами Специфікаціях, є фіксованою і не підлягає збільшенню.
Відповідно до пункту 2.4 договору сума цього договору визначається як загальна вартість товару, поставленого за весь період дії цього договору на підставі оформлених сторонами Специфікацій.
Згідно з пунктом 3.2 договору товар поставляється узгодженими партіями протягом терміну дії цього договору. Строк поставки товару зазначається у Специфікаціях.
Пунктом 3.5 договору визначено, що товар передається постачальником покупцю на підставі видаткової накладної з відміткою покупця про приймання товару.
Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за цим договором покупець здійснює шляхом грошових коштів на рахунок постачальника в порядку та строки, зазначені у Специфікаціях.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.10.1 договору).
Строк дії цього договору починається з 23.07.13р. та закінчується 31.12.13р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.10.2 договору).
02.12.13р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду в якій сторони дійшли згоди пролонгувати дію договору поставки №446/13 від 23.07.13р. на термін до 31.12.14р.
На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано специфікації №1 від 23.07.13р., №2 від 12.11.13р., №3 від 02.12.13р. (а.с. 22, 23, 24), де сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися позивачем.
Позивач зазначає, що відповідно до умов договору та специфікацій №1 від 23.07.13р., №2 від 12.11.13р., №3 від 02.12.13р. (а.с. 22, 23, 24) відповідачу було передано у власність товар на суму 7218,29грн., що підтверджують видаткові накладні (а.с. 27, 31, 35, 39), які підписано повноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.
Позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з претензією за вих.№37 від 02.07.14р. (а.с.41), яку відповідач отримав 14.07.14р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.42), однак залишив без відповіді та задоволення.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7218,29грн. слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Доказів оплати ізоляційного матеріалу на суму 7218,29грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Господарський суд встановив, що за товар поставлений в рамках договору укладеного між сторонами позивач повинен розрахуватися протягом сорока п'яти календарних днів від дати поставки.
Таким чином:
- за видатковою накладною №РН-0006286 від 15.08.13р. відповідач повинен розрахуватися до 30.09.13р.;
- за видатковою накладною №РН-0007305 від 23.09.13р. відповідач повинен розрахуватися до 08.11.13р.;
- за видатковою накладною №РН-0008936 від 15.11.13р. відповідач повинен розрахуватися до 31.12.13р.;
- за видатковою накладною №РН-0009453 від 03.12.13р. відповідач повинен розрахуватися до 18.01.14р.
Господарський суд з урахуванням строку оплати товару визначеного в Специфікаціях до договору та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України визнав обґрунтованим наступний розрахунок пені, а саме
- за видатковою накладною №РН-0006286 від 15.08.13р. на суму 2012,89грн. за період з 30.09.13р. по 29.03.14р. пеня складає 129,76грн.;
- за видатковою накладною №РН-0007305 від 23.09.13р. на суму 1661,35грн. за період з 08.11.13р. по 07.05.14р. пеня складає 113,38грн.;
- за видатковою накладною №РН-0008936 від 15.11.13р. на суму 2114,45грн. за період з 02.01.14р. по 30.06.14р. пеня складає 162,32грн.;
- за видатковою накладною №РН-0009453 від 03.12.13р. на суму 1429,60грн. за період з 20.01.14р. по 16.07.14р. пеня складає 112,49грн.;
Загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 517,95грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому погашення суми основного боргу не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних за загальний період з 30.09.13р. по 21.08.14р. у сумі 158,58грн. (по кожній видатковій накладній окремо) господарський суд визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2014 року по липень 2014 року у сумі 889,90грн. (по кожній видатковій накладній окремо) господарський суд визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1825,72грн., з урахуванням того, що 99,93% позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 536, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Сучкова, 115; ідентифікаційний код 05393139) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (54030, м.Миколаїв, вул.Лагерне поле, 5/12; ідентифікаційний код 24790030) 7218,29грн. (сім тисяч двісті вісімнадцять грн. 29 коп.) - основна заборгованість; 517,95грн. (п'ятсот сімнадцять грн. 95 коп.) - пеня; 158,58грн. (сто п'ятдесят вісім грн. 58 коп.) - три відсотки річних; 889,90грн. (вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 90 коп.) - інфляційні втрати; 1825,72грн. (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять грн. 72 коп.) - судовий збір, видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
20.10.14р.
Суддя І.В. Петренко
Згiдно з оригіналом
Помічник судді В.С. Лисаченко