14.10.14р. Справа № 904/6554/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний поїзд-870", м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "КОЛЬОРОВІ МЕТАЛИ", м.Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Лисаченко В.С.
Представники:
від позивача: представник Савченко С.Г., довіреність №б/н від 02.04.14р.; директор Касьяненко С.Г., посвідчення №103;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний поїзд-870", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 22380,00грн. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. №б/н від 27.08.14р. ухвалою суду від 01.09.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 14.10.14р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 07.10.14р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 10.09.14р.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 18.09.14р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 05.09.14р.
14.10.14р. в судовому засіданні представник та директор позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, вимоги суду не виконав, звернувся до суду з клопотанням за вих.№13-10/2 від 13.10.14р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що предмет спору безпосередньо торкається майнових прав та інтересів підприємства відповідача і на думку директора відповідача участь представника відповідача є обов'язковою. Директор відповідача в своєму клопотанні пояснює, що немає можливості забезпечити явку єдиного уповноваженого представника відповідача Чемерезової Н.В., у зв'язку з її хворобою. Інших юристів або осіб, які мають юридичну освіту в штаті підприємства немає.
Представник позивача в судовому засіданні та в письмовій заяві зданій до канцелярії суду заперечив проти задоволення клопотання відповідача за вих.№13-10/2 від 13.10.14р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що у відповідача було достатньо часу для складання відзиву, а хвороба представника відповідача документально не підтверджена.
Дослідивши позиції сторін господарський суд дійшов наступних висновків:
По-перше, представництво сторони в судовому засіданні господарського суду не обмежене певним колом осіб;
По-друге, обставини, викладені в клопотання про відкладення розгляду справи, не підтверджені документально;
По-третє, для участі у розгляді справи не обов'язково мати вищу юридичну освіту, достатньо доказів належного виконання зобов'язання;
Враховуючи, що суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, в задоволенні клопотання відповідача за вих.№13-10/2 від 13.10.14р. про відкладення розгляду справи відмовлено.
Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, яке відбулося 14.10.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника та директора позивача, господарський суд, -
01.09.11р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний поїзд-870" (далі по тексту - позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №5 про надання послуг автомийки (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець здійснює індивідуальну мийку та чистку салона автотранспорта, наданого замовником на обладнанні та площах виконавця, а замовник здійснює оплату виконавцю за надані послуги.
Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець здійснює мийку автотранспорту замовника шляхом використання обладнання та на площах, які знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Громадянської Війни, 8д.
Пунктом 2.3 договору визначено, що щомісячно оформляються та підписується акт виконаних робіт в кінці календарного місяця. Допускається оформлення такого акту на дату здійснення кожної мийки.
Пунктом 2.4 договору визначено, що замовник здійснює оплату за даним договором не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту виконаних робіт.
Пунктом 2.5 договору визначено, що поставка послуг носить ритмічний характер.
Строк дії договору встановлюється з моменту підписання та діє до 31.12.11р. (пункт 4.3 договору).
30.12.11р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, в якій сторони дійшли згоди пункт 4.3 договору викласти в наступній редакції: "Строк дії договору встановлюється з моменту підписання і до 31.12.15р."
В рамках укладеного між сторонами договору позивача надав, а відповідач прийняв послуги автомийки на загальну суму 34888,80грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами виконаних робіт (а.с. 18, 20, 22, 25, 28, 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 55, 59, 62, 65, 68, 71).
Відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань надані позивачем послуги оплатив лише частково, а саме у розмірі 12508,80грн.
Сума боргу станом на час розгляду справи у суді, як підтвердив представник та директора позивача складає 22380,00грн.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника та директора позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 22380,00грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу та підписання Актів звірки взаємних розрахунків, як станом на 01.07.14р. (а.с. 16), так і станом на 15.08.14р. (а.с.17).
Доказів оплати послуг в сумі 22380,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Челюскіна, д.5/28; ідентифікаційний код 32495368) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - монтажний поїзд - 870" (49024, м.Дніпропетровськ, вул.Комінтерна, 41, ідентифікаційний код 31828889) 22380,00грн. (двадцять дві тисячі триста вісімдесят грн. 00 коп.) - основна заборгованість; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
20.10.14р.
Суддя І.В. Петренко
Згiдно з оригіналом
Помічник судді В.С. Лисаченко