Справа: № 825/2333/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
14 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
при секретарі - Трегубенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, Козелецька ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 року №0000711700.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2014 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на податковому обліку Козелецької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області.
Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.04.2010 року по 22.04.2013 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2013 року №296/25-03-17/НОМЕР_1.
Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, позивачем було порушено приписи податкового законодавства, що призвело до заниження ФОП ОСОБА_2 валового доходу на загальну суму 29520,16 грн.
На підставі акта перевірки від 30.05.2013 року №296/25-03-17/НОМЕР_1 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 року №0000711700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 5535,04 грн., у тому числі 4428,03 грн. - за основним платежем та 1107,01 грн. - за штрафними санкціями.
Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається відповідач, як на підставу правомірності своїх дій, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим Кодексом України (далі - ПК України).
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п.п.49.1, 49.2 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У п.177.1 ст.177 ПК України зазначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
П.167.1 ст.167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.
Згідно з пп.177.5.2 п.177.5 ст.177 ПК України, фізичні особи-підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.
Відповідно до п.292.6 ст.292 ПК України, датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (у касу) платника єдиного податку, дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, дата фактичного отримання платником єдиного податку безоплатно одержаних товарів (робіт, послуг).
Поряд з цим, п.292.9 ст.292 ПК України визначає, що доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що фізичні особи-підприємці повинні виконувати свої податкові зобов'язання у відповідності до регламентованих законодавством особливостей системи оподаткування, на якій вони перебувають, зокрема, сплачувати податок з доходів фізичних осіб. При цьому, момент виникнення такого податкового зобов'язання фізичної особи-підприємця нерозривно пов'язаний з фактичною датою отримання ним доходу від здійснення господарської діяльності.
Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що між позивачем і ПП «Агропрогрес» було укладено договір про надання послуг від 01.09.2011 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_2 отримав дохід за надані ним послуги (перевезення кукурудзи) лише 06.02.2012 року та 07.02.2012 року на загальну суму 48156,96 грн., з яких 18636,00 грн. - витрати за використання паливно-мастильних матеріалів, а 29520,16 грн. - чистого прибутку.
Водночас, відповідно до матеріалів справи, до 01.01.2012 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, а у період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року - на загальній системі оподаткування (саме в цей період часу ним був отриманий дохід в розмірі 29520,16 грн.) та, відповідно, зобов'язаний був декларувати і сплачувати, у тому числі, податок з доходів фізичних осіб за фіксованою ставкою у розмірі, визначеному п.167.1 ст.167 ПК України.
Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що в даному випадку ФОП ОСОБА_2 було порушено приписи податкового законодавства в частині заниження валового доходу на 29520,16 грн., що, як наслідок, призвело до невиконання ним свого зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Таким чином, відповідач, діючи у відповідності з приписами ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та переконав судову колегію у своїй правоті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 17.10.2014 року.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.