Справа: № 697/116/13-а ( у 2- х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Дубенець М.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
23 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжної Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Канівської міської ради, третя особа: Релігійна громада Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви Харківсько - Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви про визнання нечинними рішень,-
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із адміністративним позовом до Канівської міської ради, третя особа: Релігійна громада Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви Харківсько - Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви про визнання нечинними рішень Канівської міської ради від 13.12.2012 року в частині пунктів 31 та 32 порядку денного її сесійного засідання від 06.12.2012 року ( 13.12.2012 р.), а саме:
- скасувати (визнати нечинними) рішення Канівської міської ради від 13 грудня 2012 року повністю стосовно надання дозволу релігійній громаді Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки площею 1700 кв. м. в АДРЕСА_1, під церквою для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій в постійне користування за рахунок орендованих земель парафії Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви та Канівської міської ради, а також практичко-організаційного виконання цього рішення відповідними службами, а також щодо розгляду в послідуючому (майбутньому) на черговому закритому засіданні сесії Канівської міської ради питання щодо поновлення договору оренди землі релігійній громаді Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви;
- зобов'язати Канівську міську раду в послідуючому утримуватись від вчинення будь-яких дій (прийняття рішень) на користь релігійної громади Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви (оновлена) Харківсько - Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (оновлена) за адресою АДРЕСА_1, де знаходиться власність - Церква релігійної громади Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви Черкасько-Кіровоградської Української Автокефальної Православної Церкви, якою в приміщені даного Церкві та на її території здійснюються релігійні віросповідання та релігійно - культові обряди.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2014 року адміністративний позов залишено без розгляду.
На вказану ухвалу суду позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати її як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, думку учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції. перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що даний позов було подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 56 КАС України, сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.
Пунктом 7 статті 56 КАС України встановлено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Відповідно до статті 58 цього Кодексу, повноваження представників підтверджуються довіреністю.
Представляти інтереси юридичних осіб у процесі можуть також і представники за договором.
Повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони представляють. Засвідчені підписом судді копії цих документів приєднуються до справи (ч. 2 ст. 58 КАС України).
Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації.
Отже, представляти інтереси юридичної особи має право керівник, або особа, уповноважена статутом чи довіреністю. Повноваження керівника підтверджує документ щодо обрання чи призначення його на посаду (наказ, рішення, розпорядження чи указ).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 155 КАС України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Позовна заява залишається без розгляду, якщо вона подана недієздатною особою. За загальним правилом адміністративного судочинства до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу можуть звертатися тільки особи, які наділені адміністративною процесуальною дієздатністю, тобто спроможні особисто здійснювати свої процесуальні права і виконувати обов'язки.
Особисте звернення до суду процесуально недієздатної особи є недійсним з юридичної точки зору і не породжує для такої особи ніяких процесуальних наслідків. Однак необхідно підкреслити, що таке звернення стосується самого права на пред'явлення позову, яке зберігається за позивачем і може бути реалізоване його законним представником.
Як вбачається з позовної заяви, позивачі вказують на те, що вони є членами релігійної громади Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви Черкаської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви Черкаської і Кіровоградської єпархії, яка діє відповідно до ст. 8 Закону України «Про совісті та релігійні організації» і не являється юридичною особою, і представляють дану релігійну громаду, оскільки вимушені захищати порушені права всіх членів громади.
Згідно Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійні організації в утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Стаття 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлює, що релігій на організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту.
Відповідно до даного закону, розрізняють такі види релігійних організацій: релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Створення релігійної громади не погребує повідомлення органів державної влади, і в цьому випадку релігійна організація діє без створення юридичної особи. Однак, в такому випадку виникає питання: яким чином розпоряджатися майном та здійснювати право власності майном релігійної громади (ст. 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»), як вести добродійну, культурно-просвітну діяльність (ст. 23 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації») і як отримувати добровільні пожертви від парафіян, як захищати порушені права.
Матеріали даної справи не містять доказів того, що релігійна громада Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви Черкаської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви Черкаської і Кіровоградської єпархії має статус юридичної особи, а також відсутні будь-які доручення від такої релігійної громади позивачам на представлення інтересів в суді.
З огляду на зазначене, дана позовна заява подана не уповноваженими представниками в інтересах неіснуючої юридичної особи, а тому позивачі, на думку колегії суддів, звернулися з даним позовом до суду як представники релігійної громади. Даний висновок випливає з того, що із заяви позивачів, як фізичних осіб, відносно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій в постійне користування до Канівської міської ради не надходили протягом 2012 року, а також такий дозвіл фізичним особам не надається. Отже, позовна заява подана в порушення вимог ст. 48 КАС України, в якій зазначено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність, тобто здатність здійснювати самостійно свої адміністративні процесуальні права та обов'язки у тому числі доручати ведення справи представникові) визнається за громадянами України та юридичними особами).
Отже, аналізуючи обставини даної справи та досліджуючи наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду з підстав застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 155 КАС України.
Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Повний текст ухвали виготовлено - 29.09.14 р.
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.