79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" жовтня 2014 р. Справа № 5010/2245/2011-18/91
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів Новосад Д.Ф.
Хабіб М.І.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Український промисловий банк" (правонаступником якого визнано
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ
Капітал») № 39 від 05.01.2012 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2011 року
у справі № 5010/2245/2011-18/91
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий
банк», (правонаступником якого визнано Товариство з обмеженою
відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал»), м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Калуш,
Івано-Франківська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Калуш, Івано-Франківська область
про стягнення заборгованості за договором поруки №106/Zпор-08 від
05.05.2008 р., укладеного в якості забезпечення до Кредитного договору
№106/КВ-07 від 24.07.2007 р. на загальну суму 1 004 533 грн. 30 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Глухов О.В. - представник (довіреність № 4 від 05.10.2014р.)
від відповідача - не з'явились
від третьої особи - не з'явились
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2012р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. провадження у справі №5010/2245/2011-18/91 зупинено. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. поновлено апеляційне провадження у справі № 5010/2245/2011-18/91. У зв'язку з перебуванням судді Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року, у склад колегії по розгляду даної справи замість судді Михалюк О.В. введено суддю Хабіб М.І.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2011 року у справі №5010/2245/2011-18/91 (суддя Гриняк Б.П.) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" до підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - підприємець ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором поруки № 106/Zпор -08 від 05.05.2008р., укладеного в якості забезпечення до Кредитного договору № 106/КВ -07 від 24.07.2007 на загальну суму 1004533, 30грн.- відмовлено.
Рішення суду мотивоване положеннями ст. 559 ЦК України та п. 13 Договору поруки №106/Zпор-08 від 05.05.2008 р., відповідно до яких внесені Додатковою угодою № 2 від 23.09.2008р. зміни до Кредитного договору № 106/КВ-07 від 24.07.2007р. між відповідачем та позивачем не узгоджувались, та відповідні додаткові угоди до договору поруки не укладались. Відтак враховуючи, що Договір поруки № 106/Zпор-08 від 05.05.2008р. слід вважати припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 - заборгованості за Договором поруки № 106/Zпор-08 від 05.05.2008р. в якості забезпечення до кредитного договору № 106/КВ-07 від 24.07.2007р.
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (правонаступником якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал») оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 39 від 05.01.2012 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2011р. у справі № 5010/2245/2011-18/91 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволити у повному обсязі, оскільки вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення порушено норми матеріального права.
Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що при укладенні Додаткового Договору №2 між кредитором та боржником змінились умови кредитування, але зобов'язання поручителя в частині обсягу солідарної відповідальності перед кредитором, у разі невиконання зобов'язання боржником, залишились незмінними. Таким чином, скаржник звертає увагу на те, що розмір солідарної відповідальності поручителя жодним чином не збільшився порівняно з тими умовами відповідальності, на які поручитель погоджувався, укладаючи договір поруки. Відтак, скаржник вважає, що у даному випадку факту збільшення обсягу відповідальності поручителя не відбулося.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2011р. у справі №5010/2245/2011-18/91 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2012р. провадження у справі №5010/2245/2011-18/91 зупинено. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2014р. поновлено апеляційне провадження у справі № 5010/2245/2011-18/91 та призначено справу до розгляду на 16.09.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.09.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2014р. замінено ТзОВ "Укрпромбанк" його правонаступником - ТзОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" щодо права вимоги за договором поруки №106/Zпор-08 від 05.05.2008р., який укладено в якості забезпечення до Кредитного договору №106/КВ-07 від 24.07.2007 р. та розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.10.2014р
У зв'язку зі зміною складу суду розгляд справи розпочато спочатку.
В дане судове засідання прибув представник позивача, проте, відповідач та третя особа явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2014р.
Враховуючи ту обставину, що учасники судового процесу належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2011р. у справі №5010/2245/2011-18/91 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (правонаступником якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал») без задоволення, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи встановлено, що 24 липня 2007р. між ТзОВ "Український промисловий банк" (Банк) та підприємцем ОСОБА_3 (Позичальник) укладено Кредитний договір № 106/КВ-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (надалі - Кредитний договір) (т. 1 а.с.14-17), відповідно до якого банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювану кредитну лінію у розмірі еквівалентному 160000,00 доларів США із валютою кредиту в доларах США, євро та гривні, процентною ставкою 14% річних для долара США, 12% річних для євро та 18,5% річних для гривні. Строк кредитної лінії визначений сторонами з 24.07.2007р. по 23.07.2012р., мета використання коштів - купівля нежитлових приміщень та поповнення обігових коштів.
Згідно з п. 2.2 Кредитного договору банк зобов'язався відкрити позичальнику позичковий рахунок та здійснювати видачу кредиту шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку або шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника.
У відповідності до п. 4.1. Кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом, згідно з графіком зменшення ліміту кредитування, а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 цього договору (23.07.2012р.). У випадках порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредит вважається простроченою та переноситься банком на рахунок для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.
Пунктом 4.2. Кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році - при нарахуванні процентів у гривнях. Комісія за управління кредитною лінією нараховується щомісячно за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році.
Нарахування процентів та комісії за управління кредитною лінією здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту (п. 4.3. Кредитного договору).
Сплата позичальником процентів та комісії здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця. У випадку порушення позичальником строків сплати, сума несплачених в строк процентів та комісій вважається простроченою (п.4.4. Кредитного договору).
Відповідно до п.6.1. договору позичальник зобов'язався використовувати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов цього договору; своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісії в порядку, передбаченому цим договором.
Пунктом 8.1. Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів користування ним та/ або комісії позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла в період прострочення, від невчасного сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Додатковим договором № 1 від 29.02.2008р. (т. 1 а.с. 19) та Додатковим договором № 2 від 23.09.2008р. (т. 1 а.с. 21) сторони вносили зміни до кредитного договору в частині коригування графіку повернення заборгованості, порядку нарахування та сплати процентів і комісії за договором.
На виконання умов кредитного договору банком було надано позичальнику кредит на суму 846616,13 грн. та 12000,00 доларів США, проте позичальник, в порушення умов кредитного договору, своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, процентів та комісії належним чином не виконував, внаслідок чого в нього перед банком виникла заборгованість. Вказані обставини підтверджуються меморіальними ордерами, платіжним дорученням та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи (т. 1 а.с. 27-74).
Так, зокрема, із вказаних документів вбачається, що заборгованість позичальника перед Банком за Кредитним договором по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів станом на 16.05.2011р. включно становила 974 087,06 грн.
Разом з тим, у зв'язку з неповерненням позичальником кредитних коштів, простроченням сплати процентів за користування кредитними коштами, Банком нарахована пеня, яка станом на 16.05.2011р. становить - 30 446,24 грн., в тому числі:
· 3 232,33 грн.- пеня за несвоєчасне погашення простроченої комісії;
· 15 375,30 грн.- пеня за несвоєчасне погашення прострочених відсотків;
· 11 838,61 грн.- пеня за несвоєчасне погашення простроченого тіла кредиту.
Таким чином, загальна сума заборгованості позичальника перед Банком за Кредитним договором станом на 16.05.2011р. становила 1 004 533,30 грн., з яких 974087,06 грн. - сума неповернутих коштів та несплачених процентів, 30 446,24 грн. - пеня.
Судом встановлено, що станом на момент подання позову до суду заборгованість за Кредитним договором не погашена.
У забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором 05 травня 2008 року між ТзОВ "Укрпромбанк" (правонаступником якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал») (Кредитор), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Поручитель) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Боржник) укладено Договір поруки № 106/Zпор-08 (надалі - Договір поруки) (т. 1 а.с. 22), відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитоом за виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором укладеним між Кредитором і Боржником.
Згідно з п. 3. Договору поруки відповідальність Поручителя за цим Договором настає у випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань за Кредитним договором.
Пунктом 4. Договору поруки передбачено, що Поручитель і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.
У відповідності до п. 5. Договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Кредитор повідомляє про це Поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які Поручитель зобов'язаний сплатити заборгованість. Поручитель зобов'язаний негайно письмово попередити Боржника про таку вимогу.
Відповідно до п. 13 Договору поруки сторони передбачили, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових договорів, підписаних уповноваженими представниками сторін та засвідчених печатками сторін.
На виконання вимог Договору поруки ТзОВ "Укрпромбанк" (правонаступником якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал») 19.03.2010р. надіслало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 лист-вимогу №03/195 про дострокове повне виконання зобов'язань (т. 1 а.с. 77). Вказана лист-вимога залишена відповідачем без належного реагування.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
При цьому, статтею 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Таким чином, відповідно до норм Цивільного кодексу України, для припинення поруки достатньо будь-якої зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як зазначалося вище, 23 вересня 2008 року між Банком і підприємцем ОСОБА_3 укладено Додатковий договір № 2 до Кредитного договору № 106/КВ-07 від 24.07.2007 р., відповідно до умов якого внесено зміни до п. 1.1 Кредитного договору, а саме збільшено комісію за даним Кредитним договором і окрім комісії за підготовку та оформлення Договору - в розмірі 150,00 грн., встановлено додатково щомісячну комісію за управління кредитною лінією:
· із розрахунку 0,0096% за кожний день від фактичної суми заборгованості (в гривнях) за Кредитом починаючи з дати укладення Додаткового договору № 2 від 23 вересня 2008 року;
· із розрахунку 0,0028 % за кожний день від фактичної суми заборгованості (в доларах США) за Кредитом починаючи з дати укладення Додаткового договору №2 від 23 вересня 2008 року;
· із розрахунку 0,0056% за кожний день від фактичної суми заборгованості (в доларах США) за Кредитом починаючи з дати укладення Додаткового договору №2 від 23 вересня 2008 року.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги та аналізуючи матеріали справи суд дійшов висновку, що зміни, внесені Додатковим договором № 2 від 23.09.2008р. до Кредитного договору №106/КВ-07 (а не Договору №106/КВ-08, як помилково вказано в рішенні суду, але з достовірністю встановлено в ході аналізу документальних доказів у даній справі та пояснень представника апелянта) від 24.07.2007р., додатково встановлюють щомісячну комісію за управління кредитною лінією, що призвело до збільшення зобов'язання позичальника за Кредитним договором, а отже і збільшення обсягу відповідальності поручителя.
При цьому, як свідчать матеріали справи вказане збільшення відбулося без згоди на це Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, як поручителя по Кредитному договору №106/КВ-07 від 24.07.2007р.
З врахуванням викладеного та документальних доказів у справі встановлено, що в порушення норм ст. 559 ЦК України та п. 13 Договору поруки, внесені Додатковим договором № 2 від 23.09.2008р. зміни до Кредитного договору № 106/КВ-07 від 24.07.2007р. між відповідачем та позивачем не узгоджувались, та відповідні додаткові угоди до Договору поруки не укладались.
Відтак, з огляду на вищенаведене, колегія судів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Договір поруки № 106/Zпор-08 від 05.05.2008р. слід вважати припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України. А тому, відсутні підстави для задоволення вимог щодо солідарного стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - заборгованості за Договором поруки № 106/Zпор-08 від 05.05.2008р. в якості забезпечення до кредитного договору № 106/КВ-07 від 24.07.2007р.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2011р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2011 року у справі № 5010/2245/2011-18/91 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (правонаступником якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал») № 39 від 05.01.2012 року - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Івано-Франківської області.
Повний текст постанови складений 20.10.2014р.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Хабіб М.І.