Кіровоградської області
20 жовтня 2014 року Справа № 912/1138/14
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабокової В.Г., розглянувши заяву Об'єднаного автогосподарства медичних закладів № 499 від 16.10.2014 року про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду у справі № 912/1138/14
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД", Київська область, Києво-святошинський район, с. Петропавлявська Борщагівка
до відповідача: Об'єднаного автогосподарства медичних закладів, м. Кіровоград
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
- Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області,
- Департаменту охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації,
про стягнення 7 901 996,58 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача - участі не приймали
від відповідача - Детков А.А., довіреність №24 від 23.01.2014;
від третьої особи (Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області) - участі не приймали;
від третьої особи (Департаменту охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації) - Токар О.С., довіреність №25-856/11 від 10.02.2014.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" подано позовну заяву з вимогою стягнути з Об'єднаного автогосподарства медичних закладів заборгованості в сумі 7 650 143,84 грн., з яких: 3 250 000,00 грн. основний борг, 113 750,00 грн. втрати від інфляції, 123 143,84 грн. 3 % річних за користування чужими коштами, 4 163 250,00 грн. пеня, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.06.2014 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 3 749 021,92 грн., з яких: 3 250 000,00 грн. основного боргу, 344 500,00 грн. втрат від інфляції, 144 246,58 грн. 3% річних, 10 275,34 грн. пені, а також 73 080,00 грн. судового збору, а в іншій частині в задоволені позовних вимог відмовлено.
16.07.2014 року на виконання рішення суду видано відповідний наказ.
16.10.2014 року від Об'єднаного автогосподарства медичних закладів до господарського суду надійшла заява, у якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення у справі № 912/1138/14 шляхом звернення стягнення на майно.
Вказана заява обгрунтована тим, що Об'єднане автогосподарство медичних закладів є неприбутковою бюджетною установою.
Крім того, відповідно до вимог визначених у п. 4.3. Договору купівлі-продажу за бюджетні кошти № 42/11 від 16.11.2012, оплата товару проводиться за наявності на розрахунковому рахунку покупця коштів, наданих у 2012 році як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання медичного автотранспорту та обладнання для закладів охорони здоров'я та згідно розподілу коштів, наведеного у довідках головного розпорядника бюджетних коштів про зміни до розпису бюджету на 2012 рік.
Саме відсутність власних коштів та ненадходження коштів з Державного бюджету на рахунок Автогосподарства, зазначає відповідач, унеможливило виконання умов вказаного договору.
В судовому засіданні заявник (відповідач) подану заяву підтримав.
Від позивача надійшов лист від 20.10.2014 № 409, за змістом якого позивач враховуючи політико-економічну ситуацію, що склалась у нашій державі, не заперечує проти задоволення клопотання Об'єднаного автогосподарства медичних закладів про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.06.2014 шляхом звернення стягнення на майно.
Від представника третьої особи заперечень щодо поданої заяви не надано.
Розглянувши в судовому засіданні заяву про зміну способу виконання рішення суду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено наступне.
Згідно ч.5 ст.124, ст.129 Конституції України, ст.115 ГПК України, ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення господарського суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Стаття 36 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачає можливість відстрочки або розстрочки виконання, встановлення чи зміни способу і порядку виконання рішення.
В пункті 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Варто зауважити, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом (п.7.2 вищезазначеної постанови).
Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.
Зміна способу та порядку виконання рішення не спричиняє трансформацію одного зобов'язання на інше (в даному випадку грошове зобов'язання - в передачу майна), а полягає лише в заміні одного виду виконання іншим.
Відповідно до п. 7.5. вказаної постанови Пленуму ВГСУ, якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.
З огляду на закріплений ст.124 Конституції України та ст. 115 ГПК України принцип обов'язковості виконання судового рішення, та враховуючи те, що іншим способом виконати рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.06.2014 року неможливо і відсутня об'єктивна можливість виконати його шляхом сплати грошових коштів і обраний заявником спосіб не порушує прав інших осіб та гарантує ефективне виконання судового рішення, суд приходить до висновку про наявність в даному випадку підстав для задоволення заяви Об'єднаного автогосподарства медичних закладів про зміну способу виконання рішення. При цьому, господарський суд враховує згоду позивача на зміну способу виконання та той факт, що Об'єднане автогосподарство медичних закладів є державною установою та фінансується з державного бюджету України, а оплата придбаних автомобілів мала бути здійснена за рахунок субвенції з державного бюджету.
Також при розгляді заяви Об'єднаного автогосподарства медичних закладів суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
За практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року).
У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в абз.11 п.п.3.3 п.3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов'язані з обов'язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово (Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень п.20 ч.1 ст.106, ч.1 ст.11113 ГПК України у взаємозв'язку з положеннями п.п.2, 8 ч.3 ст.129 Конституції України" від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012).
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).
Беручи до уваги викладене вище та приймаючи до уваги неможливість виконання судового рішення від 18.06.2014 року шляхом стягнення з Об'єднаного автогосподарства медичних закладів на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" заборгованість у сумі 3 749 021,92 грн., з яких: 3 250 000,00 грн. основного боргу, 344 500,00 грн. втрат від інфляції, 144 246,58 грн. 3% річних, 10 275,34 грн. пені, а також 73 080,00 грн. судового збору, господарський суд повністю задовольняє заяву відповідача № 499 від 16.10.2014 року, змінюючи спосіб виконання рішення в частині звернення стягнення на майно у розмірі 3 749 021,92 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Об'єднаного автогосподарства медичних закладів № 499 від 16.10.2014 року про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду у справі № 912/1138/14 задовольнити повністю.
2. Змінити спосіб виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.06.2014 року у справі № 912/1138/14 шляхом звернення стягнення на майно Об'єднаного автогосподарства медичних закладів у розмірі 3 749 021,92 грн.
3. Ухвала набирає законної сили з дня її винесення.
4. Ухвала може бути оскаржена у визначеному ГПК України порядку.
5. Ухвалу надіслати позивачу за адресою: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9; Головному управлінню державної казначейської служби України у Кіровоградській області за адресою: 25022, м. Кіровоград, просп. Винниченка, 1а.
Суддя В.Г. Кабакова