14.10.14 Справа № 904/7381/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБОРІС", м. Дніпропетровськ
до Відповідача-1 - ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ
Відповідача - 2 - TRADE POINT AGRO LIMITED, United Kingdom Great Britain and Northern Ireland, London
про стягнення 51 500 000,00 доларів США, що є еквівалентом 696 595 643,50 грн., розірвання договору застави
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового засідання Потапчук П.В.
Представники:
від позивача: Любченко О.І., довіреність №3 від 29.09.2014
від відповідача-1: Сизова А.Ю., довіреність №5803-К-Н-О від 01.10.2014
від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБОРІС» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (надалі - Відопвідач1), TRADE POINT AGRO LIMITED (надалі - Відповідач2) про стягнення 51 500 000, 00 доларів США за контрактом №РТ-23/06 від 23.06.2014, розірвання договору застави №Г.21.1.2.0/5-136 від 23.06.2014, укладеного між ТОВ «ФАБОРІС» та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2014 порушено провадження у справі №904/7381/14.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем2 вимог діючого законодавства та умов згаданого контракту, а саме - порушення строків поставки товару, а також втрату предмету застави, а саме майнових прав на отримання товару за контрактом №РТ-23/06 від 23.06.2014. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду контракт №РТ-23/06 від 23.06.2014, специфікацію №1 до нього, додаткову угоду від 04.07.2014 до контракту, додаткову угоду від 08.09.2014 до контракту, платіжне доручення №1210 в іноземній валюті від 03.07.2014, листи вих. №3/1 від 04.09.2014, вих. №09-5 від 05.09.2014, договір застави № Г.21.1.2.0/5-136 від 23.06.2014, кредитний договір №4Ф13423И від 2013 року, кредитний договір №4Ф13786Д від 2013 року, кредитний договір №4Ф13787Д від 2013 року, кредитний договір №4Ф14136И від 2014 року.
Позивач керуючись п.2.4., 2.5. Контракту, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача2 51 500 000,00 доларів США попередньої оплати, розірвати договір застави №Г.21.1.2.0/5-136 від 23.06.2014, укладений між Позивачем та Відповідачем1.
Відповідач1 позовні вимоги в частині розірвання договору застави №Г.21.1.2.0/5-136 від 23.06.2014 не визнав, відзив на позовну заяву не надав, в судовому засіданні 14.10.2014 зазначив, що відсутні підстави, встановлені чинним законодавством, для розірвання договору.
Відповідач2 в судове засідання, призначене на 14.10.2014 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. 13.10.2014 від Відповідача2 надійшов лист вих. №21 від 08.10.2014, в якому він підтвердив факт порушення строків поставки товару за контрактом та наявність заборгованості перед Позивачем в сумі 51 500 000,00 доларів США. Крім того, до листа були додані правовстановлюючі документи Відповідача2, які разом з листом вих. №21 від 08.10.2014 були долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 14.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, Відповідача1, господарський суд, -
23.06.2014 товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБОРІС» (Позивач, Покупець) та фірма «TRADE POINT AGRO LIMITED» (Відповідач2, Продавець) уклали контракт №РТ-23/06 (надалі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець купити на умовах поставки СІР Дніпропетровськ, в тлумаченні INCOTERMS 2010 на протязі 2014 року: ПЕТФ (поліетілентерефталат) у кількості 25 750,00 (двадцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) метричних тон, в подальшому - Товар. Конкретна номенклатура Товару, що поставляється за даним контрактом та обсяги поставки Товару визначені у Додатку (Специфікації №1 на поставку Товару), який є невід'ємною його частиною (п.1.1. Контракту).
На виконання п.1.1. Контракту між Позивачем та Відповідачем2 23.06.2014 була укладена Специфікація №01 до Контракту.
Відповідно до п.2.4. контракту, Покупець здійснює оплату у відповідності до одного з пунктів: а) 100% попередня оплата на підставі специфікації №1 до контракту №РТ-23/06 від 23.06.2014; б) часткова попередня оплата на підставі специфікації №1 до контракту №РТ-23/06 від 23.06.2014. Остаточний взаєморозрахунок буде здійснений банківським перекладом не пізніше 70 календарних днів з дати поставки товару.
На підставі рахунку-фактури №РТ-23/06_1 від 23.-6.2014 (проформа інвойс), 03.07.2014 Позивач перерахував Відповідачу попередню оплату в розмірі 51 500 000,00 доларів США (тобто виходячи з умов оплати згідно з підпунктом а) пункту 2.4. Контракту) що підтверджується платіжним дорученням №1210 в іноземній валюті від 03.07.2014.
За змістом п. 2.5. Контракту, у випадку не поставки Товару на суму попередньої оплати Продавець гарантує повернення даної суми Покупцю на його поточний рахунок не пізніше 70 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати на користь Продавця.
Згідно з п.3.2. Контракту, Товар відвантажується партіями на протязі строку дії даного контракту. Продавець на свій розсуд формує партії за марками і виробниками Товару з урахуванням поточної пропозиції на ринку Товару, в межах переліку марок та виробників Товару, передбачених даним Контрактом.
Отже, враховуючи положення п.п.2.5. та 3.2. Контракту, Відповідач2 зобов'язаний був поставити Товар в будь-якому разі не пізніше 11 вересня 2014 року.
Листом вих. №3/1 від 04.09.2014 Відповідач2 повідомив Позивача про неможливість виконати зобов'язання з поставки Товару за Контрактом у встановлені ним строки, та запропонував розглянути варіант перенесення строків поставки на більш пізніші.
В свою чергу Позивач листом вих. №09-5 від 05.09.2014 звернувся до Відповідача2 з вимогою про повернення раніше перерахованих грошових коштів за Контрактом в строк до 23.09.2014.
Проте Відповідач2 попередню оплату в сумі 51 500 000,00 доларів США Позивачу не повернув.
Пунктами 8.2., 8.3. Контракту, в редакції додаткової угоди 04.07.2014, встановлено, що всі спори, розбіжності та вимоги, що виникли за дійсним Контрактом або в зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню на території України та відповідно до законодавства України. Правом, що регулює даний Контракт, є матеріальне право України.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідач2, який одержав попередню оплату в сумі 51 500 000,00 доларів США, не поставив Позивачу Товар в строк, встановлений Контрактом (не пізніше 11.09.2014), позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в сумі 51 500 000,00 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог про розірвання договору застави №Г.21.1.2.0/5-136 від 23.06.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем1, судом встановлено наступне.
Позивач та ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВТБАНК» (Відповідач1) уклали кредитний договір №4Ф13423И від 2013 року на суму 311 000 000,00 грн., кредитний договір №4Ф13786Д від 2013 року на суму 21 000 000,00 доларів США, кредитний договір №4Ф13787Д від 2013 року на суму 31 000 000,00 доларів США, кредитний договір №4Ф14136И від 2014 року на суму 250 000 000,00 грн.
Кредитні кошти за вказаними договорами були отримані Позивачем для оплати товару за контрактом №РТ-23/06 від 23.06.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем2.
23.06.2014 Позивач та Відповідач1 уклали договір застави №Г.21.1.2.0/5-136 (надалі - Договір застави), предметом якого є надання в заставу Позивачем майнових прав на отримання Товару за контрактом №РТ-23/06 від 23.06.2014, укладеного між ТОВ «ФАБОРІС» та компанією «TRADE POINT AGRO LIMITED». Договором застави забезпечується виконання зобов'язань ТОВ «ФАБОРІС», що випливають з кредитних договорів, укладених між ТОВ «ФАБОРІС» та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Предмет застави складає 611 731 008,00 грн. (п.п.1., 2. Договору застави).
Згідно з п.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
В силу ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі:
- припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
- втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
- реалізації предмета застави;
- набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також у інших випадках, встановлених законом.
Позивач, посилаючись на втрату предмета застави, а саме майнових прав на отримання товару за контрактом №РТ-23/06 від 23.06.2014, вважає, що договір застави має бути припинений в судовому порядку.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оскільки всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог в частині втрати предмета застави (розірвання Контракту №РТ-23/06 від 23.06.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем2 та виникнення заборгованості Відповідача2 щодо повернення попередньої оплати в сумі 51 500 000,00 доларів США не є втратою предмета застави), то Позивачем фактично не доведено підставність своїх вимог, а тому вимога про розірвання договору застави №Г.21.1.2.0/5-136 від 23.06.2014 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача2 на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з компанії TRADE POINT AGRO LIMITED (869 High Road, London, N12 8QA, UK, company registered 27.04.2007 under the reg.number 6229858 in the United Kingdom Great Britain and Northern Ireland, Bank details: PrivatBank Cyprus branch, 3 Kallipoleos Avenue, Geogas Tower, 3 floor CY-1055, Nicosia, Cyprus (SWIFT: PBANCY2N); whose a/c № is 04411835 with Deutsche Bank Trust Company Americas, New York, USA (SWIFT: BKTRUS33) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБОРІС» (49100, м. Дніпропетровськ, проспект Героїв, 11Л, кімн.323, код ЄДРПОУ 35339131, банківські реквізити: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» п/р USD: 26003050006979, МФО 305299) 51 500 000,00 доларів США (п'ятдесят один мільйон п'ятсот тисяч доларів США 00 центів) попередньої оплати, 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок) судового збору.
Видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 20.10.2014.
Суддя А.Є. Соловйова