15 жовтня 2014 р. Справа № 902/715/14
Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т. В.,
при секретарі судового засідання Незамай Д. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми",
81151, Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Давидів, вул. Львівська, 2-а
до: приватного підприємства "Гурівецьке",
22124, Вінницька область, Козятинський район, с. Гурівці, вул. Жовтнева, буд. 86
про стягнення заборгованості 26743,86 грн згідно договору поставки №10/11 від 01.02.2011 р.
за участю представників :
позивача : Сенько О. О.: за дорученням;
відповідача : не з'явився
27.05.2014 р. до суду надійшла позовна заява ТзОВ "Агролайф корми" до ПП "Гурівецьке", код ЄДРЮОФОП 20101631 про стягнення 26 743, 86 грн заборгованості згідно договору поставки № 10/11 від 01.02.2011 року.
Ухвалою від 29.05.2014 р. порушено провадження у справі № 902/715/14 суддею Лабунською Т. І.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 04.06.2014 р., справу № 902/715/14 передано судді Стефанів Т. В.
Ухвалою від 06.06.2014 р. справу № 902/715/14 суддею Стефанів Т. В. прийнято до свого провадження з призначеннням її до розгляду в судовому засіданні на 12.06.2014 р.
Ухвалою від 12.06.2014 р. справу № 902/715/14 судом відкладено на 01.07.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням всіх доказів, необхідних для вирішення спору.
Ухвалою від 01.07.2014 р. провадження у справі № 902/715/14 зупинено до вирішення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" до Приватного підприємства "Гурівецьке", код 20101631 у справі про банкрутство № 902/637/14.
Ухвалою від 09.09.2014 р. провадження у справі № 902/715/14 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 18.09.2014 року.
Ухвалою від 18.09.2014 р. розгляд справи № 902/715/14 судом відкладено на 02.10.2014р. у зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням всіх доказів, необхідних для вирішення спору.
Ухвалою від 02.10.2014 р. справу № 902/715/14 судом відкладено на 15.10.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням всіх доказів, необхідних для вирішення спору.
13.10.2014 р. на адресу суду від позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" надійшли додаткові пояснення щодо розрахунків між сторонами вих. №1709 від 10.10.2014 р., в яких останнім зазначено наступне.
Згідно договору поставки №10/11 від 01 лютого 2011 р. сторонами здійснювались неодноразові поставки, і станом на 18.02.2013 р. у відповідача була поточна заборгованість перед позивачем у розмірі 30795,72 грн. (згідно накладної №ак-0004432 від 10.10.2012р.). На погашення даної заборгованості, відповідачем 18.02.2013 р. сплачено 31000,00грн., внаслідок чого і утворилась переплата (аванс) у розмірі 204,28 грн. (31000,00 - 30 795,72 = 204,28).
Таким чином, станом на 19.02.2013 р. після отримання відповідачем товару, згідно видаткової накладної №ак-0000658 від 19.02.2013 р. на суму 35 744,29 грн., поточна заборгованість по даній накладній була зменшена на суму переплати (авансу) у розмірі 204,28 грн. і становила 35 540,01грн. (35 744,29 - 204,28 = 35 540,01).
Після направлення позивачем відповідачу претензії про погашення заборгованості (вих. №189 від 18.07.2013р.), яка була отримана відповідачем 23.07.2013 р. Відповідачем 26.07.2013 р. було сплачено 25 744,29грн. (двома платежами 10 000 грн. і 15 744,29 грн.). Станом на 26.07.2013 р. прострочена заборгованість відповідача складала 9 795,72 грн. Дана сума залишається неоплаченою по теперішній час.
В судовому засіданні (15.10.2014 р.) представник позивача (Сенько О. О.) заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.
Натомість, відповідач правом участі в судовому засіданні повторно не скористався, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання він повідомлявся належним чином ухвалою суду від 02.10.2014 р., що стверджується повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи вх. № 08-65/7074/2014 від 13.10.2014 р.
Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення вх. №4235 від 13.06.2014р. (а.с. 32), відповідач був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 04.06.2014 р., а тому суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що останній мав достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази по справі та сформулювати свою процесуальну позицію відносно даного спору.
При цьому суд констатує, що останнім не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, про те, що відповідач є таким, що повідомлений належним чином, відтак суд ухвалив провести розгляд справи за його відсутності за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
01.02.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" (постачальник, позивач) та приватним підприємством "Гурівецьке" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №10/11, згідно якого постачальник зобов,язується поставити у власність покупця товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку-фактурі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити замовлений товар. (п. 1.1 договору).
Поставка товару здійснюється на умова франко-склад постачальника. В разі якщо поставка товару здійснюється на умовах франко-склад покупця, ціна товару додатково узгоджується сторонами та фіксується у рахунку-фактурі. (п. 2.1 договору).
Згідно із п. 2.2.1 договору строк (термін) передачі товару за умови його поставки на склад покупця, погоджується сторонами окремо щодо кожної партії товару.
В разі, якщо постачальник здійснює поставку товару на умовах франко-склад покупця, факт передачі товару покупцеві оформлюється шляхом підписання сторонами накладної на поставку товару, яка становить невід'ємну частину договору. Момент підписання сторонами накладної є моментом поставки відповідної партії товару. (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору вартість одиниці товару та всього товару, який постачається, вказані у попередньому рахунку - фактурі, який передається в письмовій формі на факс чи електронну пошту покупця та встановлюється у національній валюті Україні.
Згідно із п.п. 5.3, 5.4 договору сторони узгоджують, що оплата вартості товару здійснюється шляхом 100% післяоплати протягом 30-ти календарних з днів з моменту отримання товару покупцем. Датою оплати вартості товару вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Пунктом 7.2 договору сторонами передбачено, що у випадку порушення строків оплати вартості товару за договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (що діяла у період нарахування пені) від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення. Сторони погодили, що строк нарахування пені за цим пунктом дорівнює строку позовної давності за цим Договором.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та припиняє свою дію 31.12.2011 р. у випадку коли на вказану дату, будь-яка із сторін не виконала свої зобов'язання в повному обсязі, дія договору продовжується до моменту повного і належного їх виконання. Договір автоматично продовжується на новий строк, якщо він не розірваний ні однією із сторін шляхом направлення письмового повідомлення через засоби зв'язку, що забезпечують підтвердження факту і дати одержання (наприклад: рекомендованим листом з повідомленням про вручення, факсимільною згодою), не пізніше ніж за один місяць до його спливу. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. (п.п. 10.1, 10.2, 10.3).
Додатково угодою від 10.01.2012 р. до договору сторони внесли зміни до пунктів 5.3 та 10.2 договору, виклавши їх в наступній редакції:
- пункт 5.3 договору: «сторони узгоджують, що оплата вартості товару здійснюється шляхом 100% післяоплати протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем»;
- п. 10.2 договору: «цей договір автоматично продовжується на новий наступний однорічний строк, якщо він не розірваний ні однією із сторін шляхом направлення письмового повідомлення через засоби зв'язку, що забезпечують підтвердження факту і дати одержання (наприклад: рекомендованим листом з повідомленням про вручення, факсимільною згодою), не пізніше ніж за один місяць до його спливу».
Додатковою угодою від 18.02.2013р. сторони доповнили договір п. 7.5 наступного змісту «у випадку неоплати покупцем партії товару в повному обсязі протягом 30-ти календарних днів після отримання товару, він на вимогу постачальника сплачує штраф у розмірі 35% від вартості партії товару, що вказана в рахунку-фактурі».
На виконання умов укладеного договору, позивачем передано відповідачу товар на суму 35744 грн 29 коп. Факт приймання-передачі товару відображено сторонами у видаткові накладні №ак-0000658 від 19.02.2013р. та товаро-транспортні накладні №ТН220 від 19.02.2013р., на яких присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання товару.
Товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на вказаній видаткові та товаро-транспортні накладні.
Однак, відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлений товар розрахувався лише в сумі 25744 грн. 29 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями банківських виписок від 26.07.2013 р. (банківська виписка від 26.07.2013 р. на суму 15744 грн 29 коп. та банківська виписка від 26.07.2013 р. на суму 15744 грн 29 коп.).
Крім того, як встановлено судом, позивачем в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар на підставі накладної №ак-0000658 від 19.02.2013 р. враховано суму переплати (авансу) товару за попередні періоди, відтак зменшено поточну заборгованість по даній накладній на суму переплати (авансу) товару за попередні періоди у розмірі 204 грн. 28 коп.
В зв'язку з непроведенням розрахунків за поставлений товар, позивачем направлялася на адресу відповідача претензія №189 від 18.07.2013 р. з вимогою погасити наявну заборгованість згідно договору №10/11 від 01.02.2011р. в загальній сумі 50343 грн 58 коп., з яких 35540 грн 01 коп. основний борг, 1904 грн 56 коп. пеня, 388 грн 51 коп. 3% річних, 12510 грн 50 коп. штраф.
26.07.2013р. відповідачем в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар згідно договору перераховано позивачу, як згадувалося вище, згідно банківських виписок 25744 грн 29 коп. Решти заборгованості за отриманий товар, відповідачем сплачено не було.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на день звернення останнього з даним позовом до суду становить 9795 грн. 72 коп.
02.10.2014 року між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 9795 грн 72 коп.
Однак відповідач, як свідчать матеріали справи, решти розрахунків за отриманий товар відповідачем не здійснено.
За неналежне виконання умов договору відповідачу позивачем нараховано 3117 грн 82 коп. пені, 653 грн 71 коп. 3% річних, 666 грн 11 коп. інфляційних втрат та 12510 грн 50 коп. штрафу.
Беручи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняс Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. А частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором поставки №10/11 від 01.02.2011року за ПП "Гурівецьке" утворилась заборгованість в розмірі 9795 грн. 72 коп. Існування заборгованості стверджується договором поставки №10/11 від 01.02.2011р., видатковою накладною №ак-0000658 від 19.02.2013р., товаро-транспортною накладною №ТН220 від 19.02.2013р., актом звірки взаєморозрахунків від 02.10.2014 р.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 9795 грн. 72 коп. є обгрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 3117 грн 82 коп. пені за період з 06.03.2013р. по 25.05.2014р., 653 грн 71 коп. 3% річних за період з 06.03.2013р. по 25.05.2014р., 666 грн 11 коп. інфляційних втрат за період з 06.03.2013р. по 25.05.2014р. та 12510 грн 50 коп. штрафу, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив.
У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору сторонами передбачено, що у випадку порушення строків оплати вартості товару за договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (що діяла у період нарахування пені) від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення. Сторони погодили, що строк нарахування пені за цим пунктом дорівнює строку позовної давності за цим Договором.
Крім того, п. 7.5 договору (доповненим до договору Додатковою угодою від 18.02.2013р.) сторони визначили, що у випадку неоплати покупцем партії товару в повному обсязі протягом 30-ти календарних днів після отримання товару, він на вимогу постачальника сплачує штраф у розмірі 35% від вартості партії товару, що вказана в рахунку-фактурі».
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору, Додаткової угоди до нього та вимогам чинного законодавства України.
Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку штрафу, 3% річних та інфляційних втрат не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується стягнення 3117 грн 82 коп. пені за період з 06.03.2013 р. по 25.05.2014 р. суд зазначає наступне. В наданому позивачем розрахунку пені ним вказано періоди нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань з 06.03.2013 р. по 09.06.2013 р. з суми заборгованості 35540,01 грн; з 10.06.2013 р. по 25.07.2013 р. з суми заборгованості 35540,01 грн; з 26.07.2013р. по 12.08.2013р. з суми заборгованості 9795,72 грн; з 13.08.2013р. по 14.04.2014р. з суми заборгованості 9795,72 грн, з 15.04.2014р. по 14.04.2014р. з суми заборгованості 9795,72 грн.
Однак, суд надаючи оцінку правильності визначеного позивачем періоду нарахування пені з урахуванням положень ч.2 ст.232 ГПК України, згідно із якими пеня не може нараховуватися більше ніж 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано, встановив, що вказаний період нарахування пені позивачем визначено невірно, оскільки пеня має нараховуватися в період з 25.11.2013 р. по 14.04.2014 р. з суми заборгованості 9795,72 грн та з 15.04.2014р. по 25.05.2014 р. з суми заборгованості 9795,72 грн.
При цьому, судом враховано зміст п. 7.2 договору, яким сторони, керуючись правом наданим їм ст. 259 ЦК України, фактично збільшили строк позовної давності по нарахуванню пені та штрафу. Однак, суд не погоджується з твердженням позивача, стосовного того, що вказаним пунктом договору сторони збільшили строк протягом якого може нараховуватися пеня, оскільки вказаний строк чітко визначений п. 6 ст. 232 ГК України та є присічним, а тому не може збільшуватися за домовленістю сторін.
Відтак здійснивши обрахунок пені у правильних періодах її нарахування за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив її розмір в сумі 700 грн 99 коп. (491,93 грн за період з 25.11.2013р. по 14.04.2014р. + 209,06 грн за період з 15.04.2014р. по 25.05.2014р.), розмір якої в сукупності є меншим ніж заявлений позивачем, а тому решта заявленої до стягнення пені в розмірі 2416 грн 83 коп. задоволенню судом не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню в сумі 24327 грн 03 коп., в тому рахунку: 9795 грн. 72 коп. основного боргу, 700 грн 99 коп. пені, 653 грн 71 коп. 3% річних, 666 грн 11 коп. інфляційних втрат та 12510 грн 50 коп. штрафу.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34 ,43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "Гурівецьке" (22124, Вінницька область, Козятинський район, с. Гурівці, вул. Жовтнева, буд. 86, код 20101631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" (81151, Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Давидів, вул. Львівська, 2а, код 36874925) 9795 грн. 72 коп. основного боргу, 700 грн 99 коп. пені, 653 грн 71 коп. 3% річних, 666 грн 11 коп. інфляційних втрат, 12510 грн 50 коп. штрафу та 1661 грн 89 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В задоволенні позову в частинні стягнення пені в сумі 2416 грн 83 коп. відмовити.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 20 жовтня 2014 р.
Суддя Стефанів Т.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - відповідачу (22124, Вінницька область, Козятинський район, с. Гурівці, вул. Жовтнева, буд. 86).