ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
08 вересня 2014 року №2а-9152/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва
про скасування податкових повідомлень від 09.02.2009 №0000201702, від 06.03.2009 №0000201702/1, від 07.05.2009 №0000201702/2, від 09.06.2009 №0000201702/3,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень від 09.02.2009 №0000201702, від 06.03.2009 №0000201702/1, від 07.05.2009 №0000201702/2, від 09.06.2009 №0000201702/3.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014 №К-35273/10 касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2009 №2а-9152/09/2670 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 №2а-9152/09/2670 скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 здійснила відчуження корпоративних прав, а саме майнового паю, який був одержаний в обмін на приватизаційний сертифікат, отриманого відповідно до закону, сума доходу від такого продажу в цілому не включається до оподаткованого доходу в силу положень підпункту 9.6.8. пункту 9.6. статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому сума доходу від продажу корпоративних прав, до складу яких входить приватизаційний сертифікат не оподатковується у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з фізичних осіб» дохід визначено, як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду, як на території України, так і за її межами, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах. Тому, податкові повідомлення від 09.02.2009 №0000201702, від 06.03.2009 №0000201702/1, від 07.05.2009 №0000201702/2, від 09.06.2009 №0000201702/3 є обґрунтованими.
Справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ОСОБА_1 подала до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2006 року.
В декларації позивачем було задекларовано дохід від продажу майнових прав у вигляді паю колективного підприємства «Київський колективний завод безалкогольних напоїв «Росинка», згідно договору від 06.06.2006 №90/06 у розмірі 579 546,20 грн. та від продажу майнових прав колективного підприємства «Київський колективний завод безалкогольних напоїв «Росинка», згідно договору від 23.06.2006 №576/06 у розмірі 40 813,10 грн.
Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань нарахування податку на доходи фізичних осіб з доходів отриманих фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 31.12.2006.
Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 підпункту 4.3.18 пункту 4.3 статті 4, підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 71 897,39 грн.
За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва складено акт від 29.08.2008 №5381/17-01/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення від 04.09.2008 №0000201702/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 71 897,39 грн.
Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації у місті Києві, яка рішенням від 03.12.2008 №14740/7/25-214 задовольняє скаргу представника ОСОБА_1 та скасовує податкове повідомлення державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 04.09.2008 №0000201702/0. Крім того, Державна податкова адміністрація у місті Києві зобов'язує державну податкову інспекцію у Деснянському районі міста Києва прийняти податкове повідомлення у відповідності до вимог рядка 3 Порядку №253.
Державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва приймає податкове повідомлення від 09.02.2009 №0000201702, яким позивачу визначає податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 71 897,39 грн.
Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва, яка рішенням від 06.03.2009 №1801/10/25-029 залишила скаргу представника ОСОБА_1 без задоволення, а податкове повідомлення від 09.02.2009 №0000201702 - без змін.
Державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва повторно прийняла податкове повідомлення від 06.03.2009 №0000201702/1.
Не погоджуючись з рішенням державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 06.03.2009 №1801/10/25-029 та з податковими повідомленнями-рішеннями від 09.02.2009 №0000201702 та від 06.03.2009 №0000201702/1, позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у місті Києві, яка рішенням від 07.05.2009 №3956/7/25-214 залишила скарги представника ОСОБА_1 без задоволення, а податкові повідомлення від 09.02.2009 №0000201702, та від 06.03.2009 №0000201702/1 - без змін.
За наслідками процедури адміністративного оскарження, державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва прийняла податкове повідомлення від 07.05.2009 №0000201702/2.
Не погоджуючись з рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 07.05.2009 №3956/7/25-214 та з податковими повідомленнями-рішеннями від 09.02.2009 №0000201702 та від 06.03.2009 №0000201702/1, від 07.05.2009 №0000201702/2, позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації України, яка рішенням від 05.06.2009 №11776/7/25-0315 залишила скарги представника ОСОБА_1 без задоволення, а податкові повідомлення від 09.02.2009 №0000201702 та від 06.03.2009 №0000201702/1, від 07.05.2009 №0000201702/2 - без змін.
За наслідками процедури адміністративного оскарження, державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва прийняла податкове повідомлення від 09.06.2009 №0000201702/3.
Отже, внаслідок документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань нарахування податку на доходи фізичних осіб з доходів отриманих фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, а також процедури адміністративного оскарження, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 09.02.2009 №0000201702 та від 06.03.2009 №0000201702/1, від 07.05.2009 №0000201702/2, від 09.06.2009 №0000201702/3, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб у сумі 71 897,39 грн.
ОСОБА_1 не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 09.02.2009 №0000201702 та від 06.03.2009 №0000201702/1, від 07.05.2009 №0000201702/2, від 09.06.2009 №0000201702/3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
За змістом підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному підпункту 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону).
Відповідно до абзацу 4 підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у випадках, визначених підпунктами «а» і «б» цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що від оподаткування звільняється лише дохід від продажу інвестиційних активів, які припадають на частку в статутному фонді емітента, яка сформована за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів. При цьому вартісне збільшення інвестиційного активу (пакету акцій чи майнового паю) платника податку в майбутньому в результаті юридичних фактів, які не змінюють пропорцію його персонального паю до статутного фонду (загальної вартості майнового паю) емітента, не має впливати на співвідношення пільгової частки такого платника, дохід від продажу якої не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, та частки, дохід від продажу якої включається до оподатковуваного доходу з його зменшенням на вартість витрат на придбання такої частки.
Відповідно до Положення про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердженого наказом Національного банку України від 02.12.1994 №204, та постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.1992 №655 «Про випуск в обіг приватизаційних майнових сертифікатів» (чинних на момент проведення приватизації) одна особа могла одержати один приватизаційний майновий сертифікат. Таким чином, вживання у підпункті 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» цього терміна у множині в сукупності з тим, що термін «платник податку» вживається в однині, дає підстави стверджувати, що передбачена цим Законом пільга поширюється і на оподаткування доходу, одержаного в результаті продажу паю еквівалентного частці, яка приходиться і на приватизаційний майновий сертифікат неповнолітньої дитини.
Також необхідно зазначити, що до оподатковуваного доходу включається і пропорційне збільшення вартості часток внаслідок індексації основних засобів, що передбачено підпунктом 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних відносин), відповідно до якого платникам податків всіх форм власності надано право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів. Частка доходу, яка не включається до оподатковуваного доходу від продажу паю, складається, зокрема, з вартості приватизаційних майнових сертифікатів, збільшеної за рахунок індексації.
Аналогічно, збільшення статутного фонду емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшує вартість частки окремого платника. При цьому відбувається пропорційне збільшення обох часток - як тієї, дохід від продажу якої не входить до складу оподатковуваного доходу, так і тієї, вартість придбання якої є витратами платника та на суму яких має зменшуватися оподатковуваний дохід.
Окрім того, пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» врегульовано особливості оподаткування інвестиційного прибутку.
Зокрема, відповідно до підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 зазначеного вище Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва було подано декларацію про доходи за 2006 рік та задекларовано дохід, отриманий від продажу цінних паперів (відчуження майнових прав) колективного підприємства «Київський колективний завод безалкогольних напоїв «Росинка», на загальну суму 620 359,30 грн., яка складається із суми 579 546,20 грн. від продажу майнових прав у вигляді паю, згідно договору від 06.06.2006 №90/06 та із суми 40 813,10 грн. - згідно договору від 23.06.2006 №576/6.
Згідно довідки від 27.03.2007 №175 сума первинного паю позивача станом на 31 грудня 1993 року становить 702 242,00 крб. (7,02 грн.) і була сформована за рахунок:
• внеску власних коштів - 45 000 крб. (0,45 грн.);
• приватизаційного майнового сертифікату неповнолітніх дітей - 30000,00 крб. (0,30грн.);
• приватизаційного майнового сертифікату власника паю - 30 000 крб. (0,30 грн.);
• розподілу вартості майна, придбаного в умовах оренди - 91952,00 крб. (0,92 грн.);
• розподілу прибутку, направленого на викуп заводу при приватизації - 505290,00 крб. (5,05 грн.).
У період з 1994-2006р.р. збільшення паю відбулось за рахунок наступних коштів:
· внесок з дивідендів - 996,68 грн.;
· розподіл прибутку заводу - 93153,95 грн.;
· приріст паю за рахунок індексації основних засобів - 31414,21 грн.
Слід зазначити, що внесення позивачем власних коштів у сумі 45 000 крб. (0,45 грн.) відповідачем не заперечувалось під час судового розгляду справи.
Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав у вигляді паю співвласника колективного підприємства від 06.06.2006р. №90/06 предметом якого є майнові права у вигляді паю (долі) співвласника (члена заводу) в пайовому (статутному) фонді колективного підприємства «Київський колективний завод безалкогольних напоїв «Росинка» вартістю 115909,24 грн., що дорівнює 34 голосам у вищому органі управління: загальних зборах підприємства, позивач (продавець) передає у власність, а товариство з обмеженою відповідальністю «Муніціпальна сервісна компанія» (покупець) приймає та зобов'язується виплатити їх вартість на умовах, встановлених договором. Ціна продажу складає 579546,20 грн.
Згідно договору купівлі-продажу майнових прав у вигляді паю співвласника колективного підприємства від 23.06.2006р. №576/06 предметом якого є майнові права у вигляді паю (долі) співвласника (члена заводу) в пайовому (статутному) фонді колективного підприємства «Київський колективний завод безалкогольних напоїв «Росинка» вартістю 8162,62 грн., що дорівнює 2 голосам у вищому органі управління: загальних зборах підприємства, позивач (продавець) передає у власність, а товариство з обмеженою відповідальністю «Муніціпальна сервісна компанія» (покупець) приймає та зобов'язується виплатити їх вартість на умовах, встановлених договором. Ціна продажу складає 40813,10 грн.
Таким чином, дохід позивача за продаж майнових прав у вигляді паю, згідно вказаних договорів, становив 620 359,30грн. (579546,20 грн. + 40813,10 грн.).
Органом державної податкової служби за порушення позивачем пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було прийнято податкові повідомлення від 09.02.2009 №0000201702, від 06.03.2009 №0000201702/1, від 07.05.2009 №0000201702/2, від 09.06.2009 №0000201702/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку з фізичних осіб у розмірі 71 897,39 грн.
Приймаючи оскаржуване повідомлення, контролюючий орган виходив з того, що пільга, передбачена підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», поширюється лише на частину доходу, отриманого позивачем внаслідок продажу майнового паю у частині, що складається з внеску власних коштів 0,45 грн. та приватизаційного майнового сертифікату власника паю 0,30 грн., тому розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету податковим органом здійснено наступним чином: 620 359,30 грн. (інвестиційний дохід) - 26 489,34 грн. (витрати) = 593 869,96 грн. (інвестиційний прибуток).
Разом з тим, суд не може погодитись з вказаною позицію та вважає її такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства з огляду на наступне.
Враховуючи, що орган державної податкової служби при обчисленні суми податку з доходів фізичних осіб не врахував збільшення вартості всього паю, в тому числі і частки паю, що не включається до складу оподаткованого доходу, а в основу розрахунку включив лише суму вартості приватизаційного сертифікату (0,30 грн.) та внеску власних коштів (0,45 грн.), враховуючи, що розрахунок було здійснено виходячи з вартості вказаних складових на момент приватизації, а не з їх пропорції до загальної суми паю на момент приватизації та на момент продажу, суд приходить до висновку, що податковий орган неправильно застосував передбачену підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» пільгу при обчисленні суми податку з доходів фізичних осіб, а тому податкові повідомлення від 09.02.2009 №0000201702, від 06.03.2009 №0000201702/1, від 07.05.2009 №0000201702/2, від 09.06.2009 №0000201702/3 підлягають скасуванню.
Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в постановах від 06.08.2013 №К/800/23639/13, №К/800/23644/13 (у справі №6/25 (2а-8498/08)) та від 05.03.2013 №К-57985/09 (у справі №10/235) та з позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові Верховного Суду України від 26.03.2013.
Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 09.02.2009 №0000201702, від 06.03.2009 №0000201702/1, від 07.05.2009 №0000201702/2, від 09.06.2009 №0000201702/3.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.