"16" жовтня 2014 р.Справа № 923/1337/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.,
суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.
(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №2362 від 01.10.2014р.)
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - за довіреністю;
від ТОВ Фірма «Вік» - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 15 вересня 2014 року про повернення позовної заяви
ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вік»
про визначення вартості частини майна товариства і розміру частини прибутку та стягнення вартості частини майна пропорційно внеску в статутному капіталі товариства
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
55
В судовому засіданні 16.10.14р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
11.09.2014р. ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Херсонської області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вік», в якому просив суд:
- визначити дійсну (ринкову) вартість частини майна ТОВ Фірма «Вік», яка належить позивачу, пропорційно його внеску в статутний капітал в розмірі 1480790,09грн., що становить 37,68% статутного капіталу Товариства;
- визначити розмір частини прибутку, отриманого ТОВ Фірма «Вік» в період з 01.01.2012р. по 25.12.2012р., який налужить позивачу, пропорційно його внеску в статутний капітал в розмірі 1480790,09грн., що становить 37,68% статутного капіталу Товариства;
- стягнути з відповідача на його користь визначену дійсну (ринкову) вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному фонді в розмірі 37,68%;
- стягнути з відповідача на його користь визначений розмір частини прибутку, отриманого ТОВ Фірма «Вік» в період з 01.01.2012р. до 25.12.2012р., який належить ОСОБА_3, пропорційно його внеску в статутний капітал в розмірі 1480790,09грн., що становить 37,68% статутного капіталу Товариства.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.09.2014р. (суддя Александрова Л.І.) позовну заяву ОСОБА_3 повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.63 ГПК України.
Ухвала суду вмотивована посиланням на роз'яснення, які містяться в 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», норми ч.3 ст.55 ГПК України та тим, що в поданій позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок ціни позову та обґрунтовані суми, що підлягають до стягнення.
Також суд першої інстанції зазначив, що згідно п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми. Після усунення допущених порушень, позивач має право повторно звернутись до суду в загальному порядку.
Не погодившись з ухвалою про повернення позовної заяви без розгляду, ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15.09.2014р. по справі №923/1337/14 та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що ухвала від 15.09.2014р. винесена з порушенням норм процесуального права, суд дійшов невірних висновків та ухвала підлягає скасуванню з наступних підстав:
- позивачем при поданні позову виконані всі вимоги, які зазначені судом в ухвалі та вимагаються нормами законодавства, зазначеними судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі;
- позивачем при поданні позовної заяви було визначено ціну позову в розмірі 633777,60грн., наведено обґрунтований розрахунок ціни позову та підтверджено наявними у нього доказами. Виходячи з цього ним було сплачено при поданні позову судовий збір у розмірі 12675,55грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи квитанцією;
- у випадку, коли суд вважає, що позивач неправильно зазначив ціну позову, суд повинен прийняти позовну заяву до розгляду та вже у процесі розгляду справи визначити її. Повернення заяви без розгляду на підставі ч.3 ст.55 ГПК України є неправильним застосуванням цієї норми права. Під час подання позову позивачем також заявлені клопотання про витребування доказів та про призначення судової експертизи щодо оцінки майна та судової економічної експертизи, які дозволяють вірно визначити ринкову вартість майна та остаточно визначити ціну позову у порядку, передбаченому ст.55 ГПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.10.14р.; зобов'язано ОСОБА_3 у строк до 16.10.2014р. надати суду оригінал позовної заяви з усіма додатками, що були повернуті ОСОБА_3 оскарженою ухвалою. 14.10.2014р. скаржник подав суду апеляційної інстанції документи на виконання ухвали суду від 03.10.2014р.
14.10.2014р. ТОВ Фірма «Вік» подало Одеському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити оскаржену ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Серед іншого зазначило, що позовна заява ОСОБА_3 про визначення вартості частини майна товариства і розміру частини прибутку та стягнення вартості частини майна пропорційно внеску в статутному капіталі товариства прийнята до розгляду ухвалою господарського суду Херсонської області від 03.10.2014р. по справі №923/1453/14.
16.10.2014р. представник скаржника подав суду апеляційної інстанції уточнення вимог апеляційної скарги, відповідно до яких просить Одеський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.09.2014р. по справі №923/1337/14 та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.
В засіданні апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
ТОВ Фірма «Вік» свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направило.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав задоволення скарги виходячи з наступного.
Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно із п.3 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в поданій ОСОБА_3 позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок ціни позову, а тому у відповідності до норм п.3 ч.1 ст.63 ГПК України позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду виходячи з наступного.
Відповідно до ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позовна заява повинна містити: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності; 2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус фізичної особи - підприємця; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); 4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору якщо такі проводилися; 6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V 1 цього Кодексу; 7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно із п.1 ч.1, ч.3 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Згідно із роз'ясненнями, які містяться у п.2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК. У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_3, ним при зверненні до господарського суду Херсонської області була визначена ціна позову - 633777,60грн. та, відповідно, сплачений судовий збір за подання позовної заяви 12675,55грн.
Як зазначив позивач у позовній заяві, дана ціна позову була ним розрахована виходячи з того, що відповідно до звіту про власний капітал ТОВ Фірма «Вік» за 2012 рік вартість всього майна товариства складає 1682000грн.; частка позивача становить 37,68%, що становить від вартості всього майна товариства відповідно до даних звіту про власний капітал 633777,60грн.
Розрахунок ціни позову, здійснений позивачем, міститься на аркушах 7-8 позовної заяви.
Колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи специфіку спорів, що виникають у корпоративних відносинах між учасником та Товариством, досить важко, а інколи й просто неможливо при поданні позовної заяви здійснити остаточний арифметичний розрахунок ціни позову. В даному випадку ОСОБА_3 насамперед не погоджується з даними щодо вартості всього майна відповідача (спираючись на яку позивачем був здійснений розрахунок ціни позову), зазначеними останнім у звіті про власний капітал за 2012р., та вважає цю вартість значно більшою.
ОСОБА_3 у позові зазначив, що не згоден з оцінкою власного капіталу, визначеного відповідачем у звіті за 2012р., на його думку вона є заниженою та такою, що не відповідає дійсній ринковій вартості. Позивач вважає, що вартість частки майна, що належить йому до виплати у зв'язку із виходом із Товариства, повинна бути визначена за дійсними (ринковими) цінами під час судового процесу шляхом призначення та проведення оцінки майна, належного ТОВ Фірма «Вік», судової економічної експертизи щодо визначення вартості частини майна Товариства пропорційно частці позивача у статутному капіталі та належної йому частки прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Крім того, у відповідності до роз'яснень, які містяться у п.2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» господарський суд за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору.
Тому суд першої інстанції за результатами розгляду справи, встановивши сплату судового збору ОСОБА_3 при зверненні до суду з позовом у розмірі нижчому/вищому, ніж встановлено ЗУ «Про судовий збір», наділений правом достягнути недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повернути суму переплати цього збору.
Отже визначених п.3 ч.1 ст.63 ГПК України підстав для повернення позовної заяви в даному випадку не вбачалося, а суд першої інстанції помилково застосував цю процесуальну норму та повернув позовну заяву ОСОБА_3
На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням норм процесуального права з передачею матеріалів позовної заяви ОСОБА_3 (вх.№1370 від 11.09.2014р.) на розгляд господарського суду Херсонської області.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання відповідача н обставину порушення провадження у справі за повторно поданою до Господарського суду Херсонської області позовною заявою ОСОБА_3, зазначаючи, що згідно з п.2 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
В межах вирішення питання, що є наразі предметом апеляційного розгляду в Одеському апеляційному господарському суді (законність повернення поданої вперше позовної заяви ОСОБА_3 ухвалою від 15.09.2014р.), наголошені ТОВ Фірма «Вік» обставини юридичного значення для апеляційного господарського суду не мають.
Керуючись ст.ст.99,101-106 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.09.2014р. №923/1337/14 скасувати.
Матеріали позовної заяви ОСОБА_3 (вх..№1370 від 11.09.2014р.) передати на розгляд господарського суду Херсонської області.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 20.10.2014р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Бєляновський В.В.