16.10.2014 р. Справа № 914/1168/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.
при секретарі Фартушку Н.Б.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі позивача-1: Городоцької міської ради, Львівська область, Городоцький район, м. Городок,
позивача-2: Городоцької районної ради, Львівська область, Городоцький район, м. Городок,
позивача-3: Львівської обласної ради, м. Львів,
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,
про: стягнення з відповідача на користь позивача-1 144 000 грн. 00 коп., з відповідача на користь позивача-2 36 000 грн. 00 коп., з відповідача на користь позивача-3 60 000 грн. 00 коп. втрат сільськогосподарського виробництва, нарахованих у зв'язку із зміною цільового призначення земельних ділянок та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від прокурора: Леонтьєва Н.Т. (посвідчення від 24.09.2012 року №005508);
Від позивача-1: не з'явився;
Від позивача-2: не з'явився;
Від позивача-3: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Прокурору роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Городоцької міської ради, Городоцької районної ради та Львівської обласної ради до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача-1 144 031 грн. 80 коп., на користь з відповідача на користь позивача-2 36 007 грн. 95 коп., з відповідача на користь позивача-3 60 013 грн. 25 коп. втрат сільськогосподарського виробництва, нарахованих у зв'язку із зміною цільового призначення земельних ділянок та стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.08.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 09.09.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.03.2013 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.04.2013 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку: прокурор 29.03.2013 року рекомендованою поштою №81500 0148126 7 та №79005 0672864 5, позивач-1 - 29.03.2013 року рекомендованою поштою №81500 0148115 1, позивач-2 - 29.03.2013 року рекомендованою поштою №81500 0148110 0, позивач-3 - 29.03.2013 року рекомендованою поштою №79008 1000453 0, відповідач - 29.03.2013 року рекомендованою поштою №79040 0415302 4 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
Розгляд справи 23.04.2013 року відкладено на 21.05.2013 року.
Судове засідання 21.05.2013 року відкладено на 05.06.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.
Ухвалою від 05.06.2013 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/4054/13-а.
Ухвалою від 13.10.2014 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду на 16.10.2014 року, про що прокурор та сторони були належно повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).
Прокурор в судове засідання 16.10.2014 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник позивача-1 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.
Представник позивача-2 в судове засідання не з'явився, 23.04.2013 року подав клопотання (вх. №14121/13), у якому просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника позивача-2.
Представник позивача-3 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.
Спір розглядається у відповідності до поданої прокурором 20.02.2013 року заяви (вх. №17600/13) про зменшення розміру позовних вимог.
В ході судового розгляду встановлено:
Позивач-1: Городоцька міська рада Львівської області є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 26269892, знаходиться за адресою: 81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, Майдан Гайдамаків, буд. 6 (докази в матеріалах справи).
Позивач-2: Городоцька районна рада Львівської області є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 25553585, знаходиться за адресою: 81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Хмельницького, буд. 2, що підтверджується долученими до матеріалів Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №933454 (докази в матеріалах справи).
Позивач-3: Львівська обласна рада є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 22340506, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, їй присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 79040, АДРЕСА_1, що підтверджується долученими до матеріалів справи Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААА №384346, Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ №532388 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 16.04.2013 року №16312955 (докази в матеріалах справи).
Розпорядженням Голови Городоцької районної державної адміністрації від 17.12.2012 року №1059 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг (для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування) ФОП ОСОБА_1» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та змінено цільове призначення земльної ділянки площею 8,0000 га, що належить ФОП ОСОБА_1 на підставі права власності відповідно до Акта на право приватної власності на земельну ділянку від 14.11.2011 року серія ЯМ №125781, №125782 та від 07.02.2012 року серія ЯМ №927648 з сільськогосподарського призначення (рілля) на землі промисловості під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг. Окрім того, ФОП ОСОБА_1 зобов'язано в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва (належним чином завірена копія розпорядження в матеріалах справи).
Розрахунком втрат сільськогосподарського виробництва визначено, що, внаслідок зміни цільового призначення земельної ділянки, відшкодуванню підлягають втрати в розмірі 302 355 грн. 00 коп. (належним чином завірена копія розрахунку в матеріалах справи).
Інформацією УДКСУ в Городоцькому районі Львівської області від 13.05.2013 року вих. №4-11/158 встановлено, що за період з 29.12.2012 року по 12.05.2013 року від відповідача на розподільчий рахунок надійшли кошти в розмірі 62 355 грн. 00 коп. (19.02.2013 року - 32 355 грн. 00 коп., 20.02.2013 року - 30 000 грн. 00 коп.). Вказані кошти розподілено в порядку частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України: 60 відсотків до бюджету м. Городка, 25 відсотків до обласного бюджету, 15 відсотків до районного бюджету (належним чином завірена копія інформації в матеріалах справи).
З підстав наведеного прокурор в інтересах держави в особі позивачів просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-1 144 000 грн. 00 коп., з відповідача на користь позивача-2 36 000 грн. 00 коп., з відповідача на користь позивача-3 60 000 грн. 00 коп. втрат сільськогосподарського виробництва, нарахованих у зв'язку із зміною цільового призначення земельних ділянок.
Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, серед іншого, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Згідно з частиною першою статті 41 зазначеного Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Згідно статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» (зі змінами і доповненнями) регулюється порядок визначення втрат, які розраховуються на основі затверджених нормативів.
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
Зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться на підставі поданої заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земель ділянка розташована за межами населеного пункту.
Відповідно до статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За положеннями статті 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються лише громадяни та юридичні особи у разі використання ними земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернатив них джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.
Приписами статті 209 ЗК України визначено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.
Згідно пункту 4 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року у справі №813/4054/13-а за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про визнання недійсним і скасування розпорядження в задоволенні позову відмовлено.
Вказана постанова не оскаржувалась, набрала законної сили, і, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковою до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Пунктом 38 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 12.03.2009 року №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що за змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК).
Так, вказаною постановою встановлено, що Городоцька районна державна адміністрація правомірно винесла розпорядження від 17.02.2012 року №1059 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг (для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування) ФОП ОСОБА_1» прийнято без порушень чинного законодавства і Городоцькою РДА правомірно зобов'язано ФОП ОСОБА_1 відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені зміною цільового призначення земельних ділянок.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Щодо звернення до господарського суду прокурора Городоцького району Львівської області, суд зазначає наступне:
Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частини друга і третя статті 36-1 вказаного Закону).
На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.
Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.
Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.
Відповідно до пункту 1.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором Городоцького району Львівської області в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Городоцької міської ради Львівської області, Городоцької районної ради Львівської області та Львівської обласної ради, на які державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Земельним Кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування», а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (у чинній редакції), звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.
Приписами частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (у чинній редакції) встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Нормою частини першої статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2013 рік» передбачено, що станом на 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 147 грн. 00 коп.
Так, прокурором в інтересах держави в особі позивача у позовній заяві заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача на користь позивачів 240 000 грн. 00 коп. втрат сільськогосподарського виробництва, нарахованих у зв'язку із зміною цільового призначення земельних ділянок.
Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати у справі в розмірі 4 800 грн. 00 коп. слід покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача в доход Державного Бюджету України, оскільки спір виник внаслідок неправомірного ухилення відповідача від сплати втрат сільськогосподарського виробництва.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79040, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Городоцької міської ради Львівської області (81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, Майдан Гайдамаків, буд. 6; код ЄДРЮО та ФОП 26269892) 144 000 грн. 00 коп. втрат сільськогосподарського виробництва, нарахованих у зв'язку із зміною цільового призначення земельних ділянок.
3. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79040, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Городоцької районної ради Львівської області (81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Хмельницького, буд. 2; код ЄДРЮО та ФОП 25553585) 36 000 грн. 00 коп. втрат сільськогосподарського виробництва, нарахованих у зв'язку із зміною цільового призначення земельних ділянок.
4. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79040, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Львівської обласної ради (79008, Львівська область, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18; код ЄДРЮО та ФОП 22340506) 60 000 грн. 00 коп. втрат сільськогосподарського виробництва, нарахованих у зв'язку із зміною цільового призначення земельних ділянок.
5. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79040, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 4 800 грн. 00 коп. судового збору
6. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
16.10.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 20.10.2014 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.