ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 серпня 2014 року 14:24 № 826/6270/14
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Мині І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дрім Фінанс"
до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві
т-тя особаОСОБА_1
про визнання дій незаконними, зобов'язати вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: Дикий Ю.О.
від відповідача: Цапенко С.М.
від третьої особи: не з'явився
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дрім Фінанс" звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовною заявою до Державного реєстратора Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Бердар М.М., третя особа ОСОБА_1 про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні 26.05.2014р. суд протокольно ухвалив замінити відповідача Державного реєстратора Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Бердар М.М. на належного - Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві
В судове засідання 11.08.2014р. з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення судового розгляду. Однак враховуючи, що свою думку з приводу заявленого позову представник третьої особи висловив у раніше проведених судових засіданнях, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи у його відсутності.
Представник позивач у судових засіданнях адміністративний позов підтримав. В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на допущення відповідачем порушень Закону України «Про виконавче провадження», що полягає у бездіяльності державного виконавця при виконанні виконавчого напису № 800 виданого 06.03.2013 року приватним нотаріусом, щодо звернення стягнення суми боргу за рахунок транспортного засобу.
У зв'язку із чим, та з урахуванням поданих уточнень позовних вимог, позивач просить суд визнати незаконною бездіяльність ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві щодо не вчинення дій, щодо примусової реалізації транспортного засобу боржника та не вчинення дій щодо заміни сторони зберігача у виконавчому провадженні № 36936056 з боржника ОСОБА_1 на стягувача, зобов'язати ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві вчинити дії щодо заміни сторони зберігача у виконавчому провадженні № 36936056 з боржника ОСОБА_1 на представника стягувача, а також зобов'язати ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві вчинити дії по організації примусової реалізації транспортного засобу боржника.
Представник відповідача у судових засіданнях щодо задоволення позовних вимог заперечив, в обґрунтування безпідставності заявленого позову зазначив, що відповідачем вживаються усі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання виконавчого напису № 800 виданого 06.03.2013 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, щодо задоволення заявленого позову заперечував, в обґрунтування правомірності дій відповідача зазначив, що підстави для зміни відповідального зберігача майна відсутні, оскільки ним умов зберігання майна порушено не було, крім того зазначено, що третьою собою заперечується можливість вчинення будь-яких дій в рамках даного виконавчого провадження,, в силу невідповідності пред'явленого до виконання виконавчого документу вимогам Закону.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 12.03.2014р. відкрито виконавче провадження ВП №36936056 про примусове виконання виконавчого напису № 800 виданого 06.03.2013 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, яким запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб: легковий автомобіль марки «Subaru Outback» 2007 року випуску, колір чорний, кузов (шасі) НОМЕР_2, реєстраційний помер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 в рахунок погашення його боргу перед ТОВ «ФК «Дельфін» у розмірі 724513,96 грн.
У зв'язку із відсутністю добровільного виконання виконавчого документу боржником та відсутністю самого транспортного засобу на який звернено стягнення, 18.04.13року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.
В червні 2013 року вказаний автомобіль розшукано на території Кагарлицького району Київської області, у зв'язку із чим транспортний засіб описано, арештовано та передано на відповідальне зберігання його власнику, боржнику у виконавчому провадженні № 36936056 - ОСОБА_1
Постановою державного виконавця від 10.02.2014р., на підставі ухвали Солом'янського районного суду м.Києва, замінено сторону стягувача з ТОВ «ФК «Дельфін» на ТОВ «ФК «Дрім Фінанс».
Позивач вказує на те, що з моменту накладення арешту на майно, яке підлягає примусові реалізації з метою погашення боргу перед позивачем, та передачі такого майна на відповідальне зберігання, відповідачем не вчиняється жодних дій спрямованих на примусове виконання виконавчого напису. Таку бездіяльність відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві позивач вважає протиправною, у зв'язку із чим просить суд зобов'язати відповідач вчинити дії щодо заміни відповідального зберігача майна, вчинити дії на реалізацію такого майна з метою погашення наявної у боржника перед позивачем та відповідно визнати бездіяльність відповідача незаконною.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з пред'явленням цього виконавчого документа.
Статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Статею 30 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено строки здійснення виконавчого провадження, які в нашому випадку становлять 6 (шість) місяців.
Разом з тим дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, судом встановлено, що в рамках виконавчого провадження №36936056 відповідачем після вставлення місця знаходження майна на яке звернено стягнення, жодних активних дій з приводу виконання виконавчого напису вчинено не було.
Фактично державним виконавцем на протязі тривалого часу лише направлялись письмові вимоги, а саме № 526/7 від 06.12.2013р., 167/7 від 10.02.2014р., 167/7 від 05.03.2014р., при цьому заходів спрямованих на реалізацію арештованого майна відповідачем не вчинялось.
За таких обставин суд погоджується із доводами позивача з приводу протиправної бездіяльності щодо не вчинення дій, щодо примусової реалізації транспортного засобу боржника та відповідно необхідності зобов'язання відповідача на вчинення таких дій.
Крім того позивач просить суд зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві замінити відповідального зберігача з боржника у виконавчому провадженні на представника позивача, оскільки на переконання позивача існує небезпека заподіяння зберігачем шкоди майну, в тому числі зменшення його вартості у зв'язку зі постійним використанням, а також на переконання позивача існує ймовірність переховування боржником такого майна.
Суд повно та всебічно оцінивши надані сторони докази прийшов до переконання про обґрунтованість таких вимог позивача, виходячи із наступних міркувань.
Згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.
Як встановлено судом, транспортний засіб на який звернено стягнення, відповідно до постанови Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1
Порядок заміни зберігача описаного майна вказаним законом не врегульовано. Натомість вказане питання врегульовано пунктом 4.2.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України № 512/5 від 02.04.2012 р., згідно з яким у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою державного виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім'я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім'я та по батькові нового зберігача. Постанова підписується державним виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія акта опису та арешту майна.
Відповідно до п. 4.2.10 цього ж Наказу, виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановивши інші незаконні дії з цим майном, державний виконавець складає про це акт і звертається з поданням до органів прокуратури за місцем виконання рішення у порядку, визначеному розділом XIV цієї Інструкції, для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.
Як свідчать наявні матеріали справи, боржником раніше вчинялись дії спрямовані на приховування майна яке підлягає примусовій реалізації, що обумовило оголошення такого майна в розшук, однак таке майно і в подальшому було залишено на зберіганні боржника, а заходів щодо реалізації майна відповідачем не вчиняється.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також вимоги чинного законодавства, суд приходить до переконання щодо обґрунтованості побоювань позивача щодо можливого приховування боржником майна чи використання такого, що може призвести до зменшення вартості майна, а тому і в цій чутні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Визнати незаконною бездіяльність ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві щодо не вчинення дій, щодо примусової реалізації транспортного засобу боржника та не вчинення дій щодо заміни сторони зберігача у виконавчому провадженні № 36936056 з боржника ОСОБА_1 на стягувача.
Зобов'язати ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві вчинити дії щодо заміни сторони зберігача у виконавчому провадженні № 36936056 з боржника ОСОБА_1 на представника стягувача.
Зобов'язати ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві вчинити дії по організації примусової реалізації транспортного засобу боржника.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук