ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 червня 2014 року № 826/7888/14
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «БТА БАНК»
доВідділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві
про визнання дій протиправними та скасування арешту
На підставі ч.4 ст.122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Публічне акціонерне товариство «БТА БАНК» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування арешту.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірною постановою відповідачем у тому числі арештовано майно яке перебуває у власності позивача, а саме квартиру АДРЕСА_1, що порушує його права передбачені чинним законодавством України, тому просить визнати дії ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва протиправними та скасувати постанову про арешт майна.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на те, що спірна постанова винесена в рамках повноважень державного виконавця та з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
У судовому засіданні 19.06.14року суд враховуючи думку учасників судового розгляду, а також вимоги ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольно ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ОСОБА_1 та ПАТ «БТА БАНК» 13 березня 2008року було укладено договір кредитної лінії №007/016/08-22-4 та підписано додаткову угоду №1 до договору кредитної лінії №007/016/08-22-4 згідно умов якої ОСОБА_1 отримано кошти із цільовим призначенням - споживчі потреби.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №007/016/08-22-4 було укладено договір іпотеки №007/016/08-22-4-3 від 13 березня 2008 року та внесено заборону на відчуження майна, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2, реєстраційний № 2401.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 квітня 2013року № 2604/29438/12 визнано за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1. Вказане рішення суду набрало законної сили.
Публічному акціонерному товариству «БТА БАНК» з інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна стало відомо, що відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, в рамках виконавчого провадження відкритого на підставі Наказу Господарського районного суду м. Києва від 05.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Екватор ЛТД», винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.05.2012 року.
Вказаною постановою відповідачем також внесено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві власності.
Враховуючи, що заборона відчуження на вказаний об'єкт нерухомого майна було внесено ще у 2008році, а право власності на даний час на такий об'єкт належить позивачу, то спірна постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_1 в частині внесення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 порушує права позивача як власника такої квартири.
Враховуючи наведені обставини, ПАТ «БТА БАНК» просить суд зняти арешт з належного йому майна.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в ході примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, або в разі якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. При цьому про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, і роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до ст.14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими законом.
У відповідності до ст.40 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому ст.27 згаданого закону.
Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що у зв'язку із укладенням між ОСОБА_1 та позивачем договору іпотеки, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №007/016/08-22-4 договір кредитної лінії №007/016/08-22-4 та підписано додаткову угоду №1 до договору кредитної лінії №007/016/08-22-4 згідно умов якої ОСОБА_1 отримано кошти із цільовим призначенням - споживчі потреби.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №007/016/08-22-4 було укладено договір іпотеки №007/016/08-22-4-3 від 13 березня 2008 року та внесено заборону на відчуження майна, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2, реєстраційний № 2401.
Відповідно до умов договору іпотеки забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором є, зокрема, застава нерухомості (іпотека): квартира АДРЕСА_1.
На підставі Іпотечного договору Банком 14.03.2008 року накладено заборону відчуження на Предмет іпотеки до припинення Іпотечного договору, дану заборону зареєстровано в реєстрі за № 6782944, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 16941820 від 29.01.2014 р.
Також судом встановлено, що зобов'язання по кредитному договору ОСОБА_1 виконано не було, у зв'язку із чим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 квітня 2013року № 2604/29438/12 визнано за позивачем право власності на квартиру, що відповідно до умов договору являлась предметом застави.
Як свідчать наявні матеріали справи, відповідачем, в рамках виконавчого провадження № 31911705 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.05.2012 року, якою у тому числі накладено арешт на майно що перебувало на момент арешту у іпотеці, а вартість такого майна не покриває суми заборгованості перед позивачем, більш того, таке майно на даний час рішенням суду що набрало законної сили визнано власністю.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи суд приходить до переконання щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності задоволення таких.
Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БТА БАНК» задовольнити.
Скасувати постанову № 31911705 від 30.05.2012 року відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві звільнити з під арешту майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 29,40 кв.м., житловою площею 14,80кв.м.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук