ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 липня 2014 року № 826/4552/14
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючої судді Клименчук Н.М., суддів Арсірій Р.О., Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомпублічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»
до т-тя особадержавного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Коротюк Т.В., Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2
провизнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Коротюк Т.В. та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. № 12035969 від 31.03.2014р.про відмову у державній реєстрації права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 41) (в літ.А), загальною площею 82,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки № 3396-ДІ02 від 27.05.2008р. за ПАТ «ПроКредит Банк»;
- зобов'язати державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. зареєструвати право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 41) (в літ.А), загальною площею 82,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки № 3396-ДІ02 від 27.05.2008р. за ПАТ «ПроКредит Банк».
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність дій відповідача щодо винесення спірного рішення в силу перевищення ним повноважень та встановлення обставин, що не мали місця.
Відповідачі щодо задоволення позовних вимог заперечили, в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення та дій зазначено, що про розгляд зави позивача з приводу реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майно діяли в рамках повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні. Зокрема представником третьої особи зазначено, що СПД ОСОБА_2 перебуває в процесі ліквідації, та у відповідності до Ухвали Господарського суду м. Києва, внесено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому вважає, що існує заборона відчуження належного йому майна, крім того вважає за доцільне залучити до участі в справі арбітражного керуючого.
В судове засідання 19.05.14р. третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, а тому у відповідності до вимог ч.6 ст. 128 КАС України суд протокольно ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_4 укладено Рамкову угоду № 3396 від 23.04.2008року та договори про надання траншу, виконання яких забезпечено договором іпотеки № 3396-ДІ02 від 27.05.08р., укладеним між позивачем та ОСОБА_2
Відповідно до умов вказаного договору іпотеки ОСОБА_2 - іпотекодавець передав у іпотеку на умовах визначених договором предмет іпотеки, а саме : нежитлові приміщення з №1 по №6 (групи приміщень № 41) (в літ. А), загальною площею 82,20 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1.
У зв'язку із не виконанням ОСОБА_4 умов вказаних договорів та відповідно наявністю у такої невиконаних зобов'язань в розмірі 2 996 930,21грн. ПАТ «ПроКредит Банк» 06.03.2014 року звернулося до реєстраційної служби Головного Управління юстиції у м.Києві із заявою про державну реєстрацію прав власності та обтяжень (№411434543 від 06.03.2014, далі - Заява), в якій просив провести державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки - нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 41) (в літ.А), загальною площею 82,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Разом із заявою до державного реєстратора було подано:
-Договір іпотеки та копія, серія та номер: 3396-Д102, виданий 27.05.2008, видавиш: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5,
- р/повідомлення, серія та номер: 0317906708470, виданий 04.02.2014, видавник: «ПроКредит Банк»,
- копія вимоги, серія та номер: 12/11/599/1, виданий 04.02.2014 року, видавник: ПроКредит Банк»,
- р/повідомлення, серія та номер: 0317906708462, виданий 04.02.2014, видавник: «ПроКредит Банк».
- копія вимоги, серія та номер: 12/11/599/2, виданий 04.02.2014року, видавник: ПроКредит Банк»,
- копія статуту, серія номер: б/н, виданий 02.11.2012, видавник: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»,
- копія довідки, серія та номер: 84/18-321, виданий 29.08.2012, видавник: Державна податкова адміністрація України,
- копія свідоцтва, серія та номер: б/н, виданий 15.09.2009, видавник: Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація,
- копія довідки, серія та номер: АА №620720, виданий 03.01.2012, видавник: Державна служба статистики.
- копія витягу, серія та номер: б/н, виданий 17.02.2014, видавник: Державна реєстраційна служба України,
- копія виписки, серія та номер: б/н, виданий 13.02.2014, видавник: Державна реєстраційна служба України,
- копія паспорту громадянина України, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 23.03.1999, видавник: Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві,
- копія довіреності, серія та номер: б/н, виданий 15.02.2014, видавник: «ПроКредит Банк».
За результатом розгляду вказаної вище заяви Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. винесено рішення № 12035969 від 31.03.2014 (далі - Рішення) про відмову у задоволенні Заяви. Вказане рішення мотивоване тим, що подані документи та відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не дають можливості встановити факт отримання боржником та іпотекодавцем письмової вимоги про виконання порушеного зобов'язання.
Позивач вважає протиправним рішення відповідача щодо відмови у проведенні реєстраційних дій не обґрунтованим та протиправним, у звзяку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги частково підлягають задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №IV та Порядком КМ України від 22.06.2011 №703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (надалі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).
Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна.
Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діє два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація права власності та інших речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, обраним заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник).
Нотаріус проводить державну реєстрацію прав: реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія); у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).
Відповідності до ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.
Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ст.19 Закону №1952-IV, є Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до вимог п.7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо. У разі коли виникнення, перехід або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду відбувається одночасно з виникненням, переходом або припиненням у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію щодо таких об'єктів.
Згідно п.10 Порядку, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. У разі коли заінтересована особа відповідно до закону звільнена від сплати державного мита, плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату державного мита та документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, не подаються. Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не приймає заяву про державну реєстрацію у разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
Відповідності до п.27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Законом та Порядком державної реєстрації прав передбачено проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, інших речових прав за заявочним принципом шляхом подання уповноваженому суб'єкту відповідної заяви про державну реєстрацію, форму і вимоги до якої встановлює Міністерство юстиції України (частина четверта статті 15 Закону, пункт 7 Порядку державної реєстрації).
Згідно з ч.1 ст.26 Закону записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому частиною четвертою статті 9 Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Частиною 1 статті 24 Закону встановлено підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч.2., 4 ст. 24 Закону).
Як вбачається зі змісту Рішення підставою для відмови у державній реєстрації прав стало те, що подані документи та відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не містять інформації про факт отримання боржником та іпотекодавцем письмової вимоги про виконання порушеного зобов'язання .
Зокрема відповідачем вказується на те, що із наданих до реєстраційної заяви, повідомлень про вручення поштових направлень неможливо встановити, хто саме отримав таке направлення, крім того вказується на недотримання позивачем 30-ти денного строку з моменту отримання боржником та іпотекодавцем письмової вимоги про виконання порушеного зобов'язання.
Повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, суд не вправі погодись з такими доводами відповідача в силу наступних обставин.
Як свідчать наявні матеріали справи, позивачем направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, на адресу боржника - ОСОБА_4, за № 12/11/599/1 від 04.02.2014 року, яке було направлено боржнику рекомендованим повідомленням № 0317906708470 від 04.02.2014 року, та було отримано адресатом особисто 06.02.2014 року, та на адресу іпотекодавця -ОСОБА_2, за № 12/14/599/2 від 04.02.2014 року, яке також направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0317906708462 від 04.02.2014 року, що отримано адресатом особисто 06.02.2014 року.
Зазначені вище повідомлення про вручення поштових направлень наявні також в матеріалах справи, та, відповідно, містять відмітки про їх отримання адресатами.
Твердження відповідча з приводу не можливості встановлення ким саме отримано такі поштові направлення суперечать нормам чинного законодавства.
Так, зокрема п. 99 розділу Доставка та вручення поштових відправлень, поштових переказів Постанови KM України від 05.03.2009р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" встановлено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Таким чином, в силу п. 99 вказаних вище правил, передумовою вручення рекомендованого поштового відправлення адресованого фізичній особі є пред'явлення такою фізичною особою адресатом - документу, що посвідчує його особу.
З огляду на викладені норми, обов'язок на встановлення особи при врученні їй поштового направлення з повідомленням про вручення покладено на об'єкт поштового зв'язку, а не на відповідача.
Обставин, що дали б змогу суду сумніватись у належному виконанні покладених на об'єкт зв'язку обов'язків при вручені таких поштових направлень у суду немає.
Що ж стосовно доводів відповідача з приводу не дотримання позивачем 30-ти денного строку з моменту отримання боржником та іпотекодавцем письмової вимоги про виконання порушеного зобов'язання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Дійсно п. 46 Постанови КМ України від 17.10.2013 року. № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення , перехід та припинення речових прав на нерухоме майно , подає зокрема документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмові вимоги іпотекодержателя у разі коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Як встановлено судом вище, письмову вимогу яку боржником так і іпотекодавцем отримано 06.02.14р. при цьому до державного реєстратора заяву про вчинення реєстраційних дію було подано 06.03.14р., тобто через 28 днів після отримання боржником та іпотекодавцем зазначеної вимоги.
Разом з тим слід зауважити, що вказана вище норма існує з метою забезпечення права боржника на добровільне виконання своїх зобов'язань перед кредитором, однак недотримання кредитором такого терміну всього на 2-два календарних дні у даному випадку не може позбавити його права здійснення реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна що виступив предметом іпотеки, оскільки як вбачається із наявних матеріалів справи, вимоги позивача не виконано і на час розгляду справи, при цьому жодних дій на добровільне погашення заборгованої суми боржником не вчиняється.
Враховуючи наведені фактичні обставини саправи, а також норми чинного законодавства су приходить до переконання, що спірне рішення державного реєстратора не ґрунтується на вимогах Закону та порушує охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача, а тому таке підлягає скасуванню.
Крім наведених вище обставин, суд також вважає за доцільне зауважити, що судом наведені третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, доводи, не можуть бути розцінені як належна підстава для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк».
Посилання іпотекодавця - ОСОБА_2 на існування справи про визнання його банкрутом - як фізичної особи підприємця та відповідно внесення мораторію на заборону відчуження його майна та задоволення вимог кредиторів, не має жодного відношення до даних правовідносин, оскільки як відповідно до змісту договору іпотеки так і наявної в матеріалах справи копії Витягу про реєстрацію ЄР заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, об'єкт іпотеки, а саме нежитлові приміщення належать ОСОБА_2 як фізичній особі, а не підприємцю.
Що ж стосовно вимог позивача з приводу зобов'язання державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. зареєструвати право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 41) (в літ.А), загальною площею 82,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки № 3396-ДІ02 від 27.05.2008р. за ПАТ «ПроКредит Банк», суд вважає за доцільне зазначити наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо здійснення реєстрації є виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Таким чином, вищевказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з тим слід зазначити, що правилами ст. 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду України від 20.04.2010 року, ЄДРСР №9341137).
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, а також враховуючи викладений вище висновок суду про необхідність скасування рішення № 12035969 від 31.03.2014 року про відмову у здійсненні реєстраційних дій, зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву останнього про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), зареєстрованої у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.03.2014 року 09:59:88 за реєстраційним номером 5717808.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 31 березня 2014 року № 12035969, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В..
Зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», зареєстровану у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.03.2014 року 09:59:88 за реєстраційним номером 5717808, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо реєстрації права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 41) (в літ.А), загальною площею 82,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки № 3396-ДІ02 від 27.05.2008р.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
Головуючий Суддя Н.М. Клименчук
Судді Р.О. Арсірій
Ю.Т. Шрамко