02 жовтня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2194/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом прокурора міста Херсона до Херсонської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування в частині рішення Херсонської міської ради № 1385 від 30.04.2014 р. "Про дозвіл громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність і в оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), під індивідуальне гаражне будівництво", -
встановив:
26 червня 2014 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява прокурора міста Херсона (далі - позивач, Прокурор) до Херсонської міської ради (далі - відповідач, Міська рада), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування в частині рішення Херсонської міської ради № 1385 від 30.04.2014 р. "Про дозвіл громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність і в оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), під індивідуальне гаражне будівництво".
Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач зазначив, що за наслідками проведеної прокурорської перевірки встановлено, що Херсонською міською радою 30 квітня 2014 року прийнято рішення за №1385 «Про дозвіл громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність і в оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), під індивідуальне гаражне будівництво». Даним рішенням надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність і в оренду земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам за списком згідно додатків. Додатком до спірного рішення є список за яким громадянці ОСОБА_2 пропонується у власність ділянка площею 601 кв. м. по АДРЕСА_1; громадянину ОСОБА_1 пропонується в оренду ділянка площею 635 кв. м. по АДРЕСА_2. Позивач вважає, що спірне рішення прийняте в порушення вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про основи містобудування» та Земельного кодексу України. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправним та скасування в частині рішення Херсонської міської ради № 1385 від 30.04.2014 р. "Про дозвіл громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність і в оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), під індивідуальне гаражне будівництво".
Представник позивача 02 жовтня 2014 подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача 02 жовтня 2014 подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якому зазначив що адміністративний позов не визнає. Письмових заперечень на адміністративний позов відповідач не надав.
Третя особа - ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, його позиція щодо позову не відома, оскільки, він заперечень на позовну заяву не подав та повноважного представника в судове засідання не направив. Про місце, час та дату судового розгляду справи третю особу було повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 20 вересня 2014 року №7303901908972).
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, її позиція щодо позову не відома, оскільки, вона заперечень на позовну заяву не подала та повноважного представника у судове засідання не направила. Судова кореспонденція, яка була направлена на адресу третьої особи, повернута до суду з відміткою відповідальної особи поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи для реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши надані сторонами документи, зваживши доводи позивача викладені в адміністративному позові, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що пунктом 1 рішення Херсонської міської ради від 30.04.2014р. № 1385 «Про дозвіл громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність і в оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), під індивідуальне гаражне будівництво» надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність і в оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) за списком згідно з додатком.
Підпунктом 1.107 п.1 рішення №1385 від 30.04.2014 р. надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду ділянки площею 635 кв. м. по АДРЕСА_2 із земель комунальної власності. Підставою для прийняття рішення в цій частині є заява ОСОБА_1 від 19.02.2014 року (отримана Міською радою 20.02.2014 року №114-815-15).
Підпунктом 1.118 п.1 рішення №1385 від 30.04.2014 р. надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність ділянки площею 601 кв. м. (з них 600 кв. м. площа раніше наданої ділянки) по АДРЕСА_1 із земель комунальної власності. Підставою для прийняття рішення в цій частині є клопотання ОСОБА_2 від 24.01.2014 року (отримано Міською радою 27.01.2014 року №114-301-15).
В матеріалах справи наявне викопіювання з генерального плану м. Херсона (затвердженого рішенням міської ради від 26.12.2003 року №443) завірене т. в. о. заступника директора департаменту містобудування та землекористування, начальника управління містобудування та архітектури Херсонської міської ради Долженко І.М..
Земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташована на землях «територія громадських будівель та споруд».
Земельна ділянка по АДРЕСА_2 розташована на землях «територія зелених насаджень».
Херсонська міська рада листом від 23.05.2014 року «Про надання інформації та копій документів» повідомила в. о. прокурора м. Херсона, що «… Розміщення земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не відповідає затвердженому Генеральному плану міста, вони знаходяться на території багатоквартирної житлової забудови з об'єктами громадського призначення та на території зелених насаджень, але, враховуючи наявність правовстановлюючих документів на домоволодіння, заявникам запропоновано розглянути питання щодо відведення земельних ділянок в оренду, до реалізації основних положень матеріалів Коригування Генерального плану м. Херсона…»
Постановою № 50 від 12 червня 2014 року заступником прокурора м. Херсона призначено перевірку дотримання земельного законодавства посадовими особами Херсонської міської ради і департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради під час підготовки та прийняття рішень Херсонської міської ради, а також з питань повноти забезпечення належного контролю за використанням і охороною земель, контролю за виконанням рішень міської ради.
За наслідками проведеної перевірки прокурором зроблено висновки про протиправність рішення №1385 від 30.04.2014 р. в частині додатку (пп.1.107,пп.1.118 п.1 рішення) суперечить вимогам законодавства та підлягає скасуванню.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Земельним кодексом України.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Преамбула до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється, серед інших, на принципі законності (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно зі ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Преамбула до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (абз.1 ч.1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану (абз.1-2 ч.1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується (ч.8 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування та у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу. Матеріали генерального плану населеного пункту надаються за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації"(ч.11 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що генеральний план міста Херсон затверджений 26 грудня 2003 року є чинним на даний момент, зонування міської території відбулось в 2004 році, при прийнятті рішення №1385 від 30.04.2014 р. відповідач мав данні про зонування міської території.
Преамбула до Закону України «Про основи містобудування» визначає, що цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.
До компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій (ч.1 ст.12 Закону України «Про основи містобудування»).
Містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Містобудівна документація є основою для: … підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; … вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб (ч.1 ст.17 Закону України «Про основи містобудування»).
Визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою (ч.1 ст.21 Закону України «Про основи містобудування»).
Таким чином, законодавець ставить вирішення питання щодо вилучення, передачі земельних ділянок у власність чи користування громадянам у пряму залежність від містобудівної документації (генерального плану населеного пункту).
В даному випадку приймаючи спірне рішення відповідач знав про порушення спірними земельними ділянками генерального плану міста Херсона, оскільки вони знаходяться на території багатоквартирної житлової забудови з об'єктами громадського призначення та на території зелених насаджень.
Вирішуючи питання про наявність у відповідача підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення спірних ділянок суд зазначає наступне.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 Земельного кодексу України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Наведене дає підстави для висновку, що невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Ця підстава прямо передбачена в спеціальному законодавстві, в нормі, яка є нормою прямої дії, а тому відповідач не мав підстав приймати спірне рішення в відповідній частині.
Стосовно застосування вимог Порядків та постанов КМ України до даних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, зокрема постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Суд застосовує насамперед норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про основи містобудування» та Земельного кодексу України, яких достатньо для оцінки спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що генеральний план міста Херсона є чинним з 26.12.2003 року (зміни в генеральний план не вносились), зонування території міста відбулось з 2004 року (зонування не змінювалось), спірні земельні ділянки порушують генеральний план міста (що сторонами визнається та не заперечується), відповідач надав дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок при відсутності на те законних підстав.
Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.
Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Рисовський проти України» (N 29979/04§70,71) зазначено, що «…на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси» далі в пункті 71 суд звертає увагу на наступне «Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість… Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. ».
Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстав для висновку про правомірність дій відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 128, 158 - 163 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов прокурора міста Херсона до Херсонської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування в частині рішення Херсонської міської ради № 1385 від 30.04.2014 р. "Про дозвіл громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність і в оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), під індивідуальне гаражне будівництво" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати підпункт 1.107 пункту 1 та підпункт 1.118 пункту 1 рішення Херсонської міської ради № 1385 від 30.04.2014 р. "Про дозвіл громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність і в оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), під індивідуальне гаражне будівництво".
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 6.2.1.