15 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3700/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,
представника позивача - Плахотничого Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -
23 вересня 2014 року Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Карлівська ОДПІ, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 2 232,41 грн.
Мотивуючи свої позовні вимоги, Карлівська ОДПІ вказує на наявність непогашеного відповідачем податкового боргу, який виник внаслідок несплати щомісячних сум податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 243,60 грн. протягом січня - червня 2014 року та нарахування штрафних санкцій в розмірі 601,90 грн. У зв'язку з цим Карлівською ОДПІ була виставлена податкова вимога, яка ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржувалася. Таким чином, набувши статусу узгодженого, податкове зобов'язання заявлене позивачем до стягнення в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив. Заперечень проти позову чи клопотання про відкладення чи розгляд справи не надавав.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних в ній доказів.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець 02.10.2007 та перебуває на податковому обліку в Карлівській ОДПІ з 02.10.2007 за №725.
04.01.2014 ОСОБА_2, реалізуючи своє право на вибір порядку оподаткування підприємницької діяльності, подав до Машівського відділення Карлівської ОДПІ заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, згідно з якою обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування складає 20% від розміру мінімальної заробітної плати.
Назважаючи на власне волевиявлення, відповідач з моменту реєстрації платником єдиного податку податкові зобов'язання перед бюджетом жодного разу не виконав.
За даними Карлівської ОДПІ за відповідачем числиться податковий борг з єдиного податку за січень - червень 2014 року в сумі 2 232,41 грн., який виник у зв'язку з несплатою до 20 числа кожного місяця щомісячного платежу в розмірі 243,60 грн.
Крім того, 06.05.2014 позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення №000831619, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в сумі 601,90 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання.
Згідно з даними Карлівської ОДПІ на даний час податковий борг з єдиного податку в сумі 2 232,41 грн. відповідачем не погашено, у зв'язку з чим, на думку позивача, такий підлягає стягненню в судовому порядку.
Надаючи оцінку правомірності заявленим позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Відповідно до пунктів 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Виходячи з того, що Законом України "Про державний бюджет на 2014 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2014 визначена на рівні 1 218,00 грн., розмір грошового зобов'язання з єдиного податку для фізичних осіб-підприємців становить 243,60 грн.
Відповідно до вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У матеріалах справи відсутні будь - які докази оскарження податкового повідомлення - рішення, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в сумі 601,90 грн.
Таким чином воно є чинним, а визначена ним сума податкового зобов'язання - узгодженою.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Відповідно до положень ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган доходів і зборів надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Судом встановлено, що Карлівською ОДПІ винесено податкову вимогу від 10.02.2014 №220-16.
Доказів оскарження даної податкової вимоги матеріали справи не місять.
Враховуючи те, що минуло 60 днів з дня направлення податкової вимоги відповідачу, а також факт несплати ним податкового боргу в установлений термін в добровільному порядку, суд вважає, що заявлена сума податкового боргу підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як визначено частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзиву на позовну заяву, жодних заперечень чи доказів сплати суми податкового боргу до суду не надав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету (р/р №31511970700296 в ГУДКС України в Полтавській області, код отримувача: 38058806, МФО 831019) податковий борг у сумі 2 232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 41 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 20 жовтня 2014 року.
Суддя Є.Б. Супрун