ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" жовтня 2014 р. Справа № 809/2047/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Скільського І.І.
за участю секретаря судового засідання Волочій Л.І.,
представника позивача - Кічури Г.В.,
представника відповідача - Саранцевої В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області
до відповідача: Спільного українсько-македонського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон"
про стягнення заборгованості в сумі 198718,73 грн.,-
25.06.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Спільного українсько-македонського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 198718,73 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача, в порушення вимог підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України наявна заборгованість по наступних видах податків, зокрема: - орендній платі з юридичних осіб в сумі 6173,55 грн., - податку на додану вартість в розмірі 192545,18 грн., в тому числі пеня в сумі 474,74 грн. Внаслідок чого, загальна сума заборгованості становить 198718,73 грн., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав наведених у письмовому запереченні, що міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с.60-61). Зокрема суду пояснила, що позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Зазначила, що податкова вимога за № 1314-19 від 02.09.2013 року на суму 18190,31 грн. не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу в сумі 198718,73 грн., оскільки сума податкової вимоги є погашеною, а відповідно до пункту 60.2 статті 60 Податкового кодексу України така податкова вимога вважається відкликаною. Вказала, що ДПІ у м. Івано-Франківську не було направлено нову податкову вимогу виходячи з виникнення грошового зобов'язання в розмірі 198718,73 грн. Крім того, позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому останні підлягають до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований як юридична особа та взятий на облік у Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську як платник податків.
Відповідно до довідки про борг по СП ТзОВ "Авалон" від 03.06.2014 року (а.с. 31) та виписками з облікових карток платника, що містяться в матеріалах адміністративної справи, за відповідачем обліковується не погашена заборгованість, що виникла в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань та в результаті проведеної перевірки по податку на додану вартість в загальній сумі 192542,18 грн., в тому числі пеня в сумі 474,74 грн. та по земельному податку з юридичних осіб в сумі 6173,55 грн.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Кодексу, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1. статті 15 Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 16.1.4. Кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період жовтень - грудень 2013 року, подавши податкові декларації з податку на додану вартість за вказаний період, задекларувавши суму податку на додану вартість в загальному розмірі 119645 грн. (а.с. 23-27).
Окрім того, відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період січень - квітень 2014 року, подавши податкові декларації з податку на додану вартість за вказаний період, задекларувавши суму податку на додану вартість в загальному розмірі 67607 грн. (а.с. 15-22).
Пунктом 56.11 статті 56 Кодексу встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд приходить висновку, що податкові зобов'язання відповідача, визначені ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість, є узгодженими.
Стаття 57.1 Кодексу встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач частково сплатив самостійно задекларовану ним суму в розмірі 16995,99 грн., внаслідок чого загальна сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість перед бюджетом становить 170256,01 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача. (а.с. 58-59).
В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість СП ТзОВ "Авалон" за звітний податковий період січень - вересень 2013 року, за результатами якої складено акт № 3998/15-1/31523962 від 19.12.2013 року. Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Кодексу, а саме порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість. (а.с. 13-14).
За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0030071501 від 19.12.2013 року, згідно якого відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість в розмірі 21811,43 грн. (а.с. 12).
Вказане податкове повідомлення-рішення відповідач отримав 25.12.2013 року, що підтверджується підписом на корінці податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 129.1.1. частини 129.1. статті 129 Кодексу передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до змісту вказаного пункту відповідачу нараховано пеню на загальну суму 474,74 грн.
Окрім того, судом встановлено, що відповідач у відповідності до статті 269 Кодексу є платником земельного податку.
Відповідно пункту 269.1 статті 269 Кодексу, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до положень статті 287.1 Кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно пункту 49.1. статті 49 Кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 Кодексу, платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно пункту 288.7 статті 288 Кодексу, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання по орендній платі за землю за 2013 рік, подавши 20.02.2013 року податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) за 2013 рік, самостійно розрахувавши розмір вказаних зобов'язань на загальну суму 14816,54 грн. із щомічною сплатою 1234,71 грн. (а.с. 7-8).
У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Проте, всупереч вимогам Кодексу, відповідачем не сплачено суму грошового зобов'язання з плати за землю за період січень - травень 2014 року в розмірі 6173,55 грн.
Відповідно до статті 290 Кодексу, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Згідно пункту 59.1 статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Кодексу, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, якщо податковим органом направлено податкову вимогу щодо раніше існуючого податкового боргу (незалежно від того, з якого податкового зобов'язання: визначеного контролюючим органом чи самостійно платником податків), а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу (незалежно від того, з якого податкового зобов'язання: визначеного контролюючим органом чи самостійно платником податків), у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму новоствореного боргу.
Судом встановлено, що у СП ТзОВ "Авалон" податковий борг виник 01.09.2013 року і станом на 13.10.2014 року не переривався. (а.с. 65).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу податкової вимоги форми "Ю" за № 1314-19 від 02.09.2013 року на суму 18190,31 грн. (а.с. 9).
При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки згідно положень пункту 102.4 статті 102 Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), податковим повідомленням-рішенням, зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 198718,73 грн. з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Спільне українсько-македонське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон" та за рахунок готівки.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Спільне українсько-македонське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон" (ідентифікаційний код 31523962, вул.Короля Данила, будинок 16В, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76010) та за рахунок готівки в дохід бюджету податковий борг в розмірі 198718 (сто дев'яносто вісім тисяч сімсот вісімнадцять гривень) 73 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 20.10.2014 року.