"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/36532/12
№ К/9991/36532/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012
у справі № 2а-17534/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до 1. Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) Харківської області,
2. Красноградського районного відділення державного казначейства в Харківській області,
3. Головного управління Державного казначейства України у Харківській області
про скасування рішення та стягнення бюджетного відшкодування,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002901700/0 від 31.07.2007.
У касаційній скарзі Красноградська МДПІ Харківської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що позивач 18.06.2007 подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2007 року, в якій задекларував бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 45600,00 грн., та заяву про повернення йому цієї суми на банківський рахунок.
Красноградською МДПІ Харківської області проведена позапланова перевірка діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень-травень 2007 року, результати якої оформлені актом № 762/17-013-НОМЕР_1 від 27.07.2007.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із завищенням бюджетного відшкодування за травень 2007 року на 45600,00 грн.
На підставі вказаного акту Красноградською МДПІ Харківської області прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.07.2007 року № 0002901700/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень на 45600,00 грн.
У судовому процесі встановлено, що ПДВ в сумі 45600,00 грн., яку позивач відповідно до декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року заявив до бюджетного відшкодування, позивач включив до податкового кредиту в декларації за квітень 2007 року за податковими накладними, виписаними ПП «Деметра» на поставку запасних частин до сільськогосподарської техніки (борони) вартістю 259000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 43166,67 грн., Харківською торгово-промисловою палатою - на поставку послуг з надання експертного висновку вартістю 562,32 грн., в т.ч. ПДВ - 93,72 грн., ТОВ «Аграрний союз» - на поставку частин до сільськогосподарської техніки вартістю 9840 грн., в т.ч. ПДВ - 1640 грн., ЗАТ «Машинобудівний завод червоний жовтень» - на поставку запчастин вартістю 4200 грн., в т.ч. ПДВ - 700 грн. (т.1 а.с.22).
Між позивачем (покупець) та ПП «Деметра» (продавець) 21.03.2007 та 13.04.2007 були укладені договори № ДМ-0000029 та № ДМ-0000038, згідно з якими продавець зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (борону з пружинним зубом), а покупець прийняти та сплатити її вартість згідно умов договору. Передача товару здійснюється продавцем протягом тридцяти днів з моменту надходження грошових коштів на рахунок продавця на складі заводу виробника (т.1 а.с.229).
На виконання цих договорів ПП «Деметра» поставило позивачу сільськогосподарську техніку, виписано податкові накладні: № 126 від 23.02.2007 , № 144 від 01.03.2007, № 186 від 15.03.2007, № 193 від 19.03.2007, № 218 від 23.03.2007, № 238 від 30.03.2007, № 270 від 17.04.2007, № 275 від 23.04.2007 (т.1 а.с.51-66).
Вказані податкові накладні складені ПП «Деметра» у відповідності до пунктів 7.2 та 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у момент виникнення податкових зобов'язань, оригінали податкових накладних надіслані позивачу.
Податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т.2 а.с.16).
Оплата за товар на адресу ПП «Деметра» здійснена згідно з платіжними дорученнями №193 від 30.03.2007, №196 від 02.04.2007, №179 від 23.03.2007, №205 від 17.04.2007, №210 від 23.04.2007 (т.1 а.с.218, 225).
За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України 28.12.2007 р. № 107-VI).
Суд встановив, що вищевказані податкові накладні від ПП «Деметра» позивач отримав по факту поставки, однак, враховуючи допущені в них неточності (описка в адресі) позивач звернувся до ПП «Деметра» з проханням виправити допущені в них помилки.
Виписуючи податкові накладні, ПП «Деметра» зробило на податкових накладних напис «Дублікат», що за висновком податкового органу, не давало позивачу право включати до податкового кредиту суми ПДВ за цими податковими накладними.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Суд касаційної інстанції погоджується із правильними доводами суду, що правовий статус дублікату тотожний оригіналу. Податкові накладні складаються за допомогою персонального комп'ютера, тому всі примірники документів є ідентичними.
Крім того, під час проведення перевірки позивачем поряд з «дублікатами» податкових накладних надавались також і оригінали останніх.
З урахуванням викладеного, правильними є висновки суду про можливість використання у податковій декларації дублікатів податкових накладних, оскільки напис «дублікат» на податкових накладних не спростовує оригінальність останніх.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання прибутку від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з державного бюджету, підприємства-постачальники ознак фіктивності не мають.
Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду про право позивача на отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: О.А. Веденяпін
В.П. Юрченко