"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/34960/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.
за участю:
секретаря Левіної А.А.
представника позивача Штеннікової К.Б.
представника відповідача Ціленка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року
справа № 2а/0470/7015/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ»
до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
про податкового повідомлення-рішення
У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (далі - ТОВ «БаДМ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р» від 08.06.2012 №157.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» Київської регіональної митниці від 08.06.2012 №157.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів (далі - Митниця) оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що оспорюване рішення відповідача є правомірним, оскільки Митниця мала право здійснювати митний контроль після закінчення операцій митного контролю. У свою чергу, ввезений позивачем товар підлягає класифікації за кодами УКТЗЕД 2106 90 92 00 («Кідді Фарматон Сироп») та 2106 90 98 90 («Кідді Фарматон, таблетки жувальні»).
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, в період з 01.04.2009 по 01.04.2012 позивач ввіз на територію України лікарський засіб «Кідді Фарматон»: «Кідді Фарматон сироп 100 мл №1» та «Кідді фарматон, таблетки жувальні №30» відповідно до ВМД від 17.06.2010 №00000026/2010/840720.
Товар був класифікований позивачем за кодом 3004501000 згідно з УКТЗЕД, який передбачає застосування під час митного оформлення 0 % ставки ввізного мита.
Під час митного оформлення препаратів «Кідді Фарматон» сироп 100 мл. та «Кідді фарматон» таблетки жувальні №30 Митниця надала звільнення від сплати ПДВ на підставі наявних лікарських засобів в міжвідомчій базі даних, зареєстрованих в Україні лікарських засобів відповідно до реєстраційних посвідчень Державного фармакологічного центру Міністерства охорони здоров'я від 27.02.2009 № UA/0582/01/01 та від 11.04.2008 № UA/0582/02/01.
Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні. Будь-які рішення щодо визначення коду товару не приймались. Митний орган підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, в тому числі і правильність коду товару та наявністю пільг, своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) не скористався, товар пройшов митне оформлення без зауважень саме за кодом 3004901900 та був випущений у вільний обіг на територію України.
Відповідно до службової записки відділу контролю митної вартості та номенклатури від 12.07.2011 №17-17/1086 препарат «Кідді Фарматон, сироп» повинен відповідати коду УКТ ЗЕД 2106 90 92 00 (ставка мита - 8%), а препарат «Кідді Фарматон, таблетки жувальні» - код УКТ ЗЕД 2106 90 98 90 (ставка мита - 0%).
У період з 25.04.2012 по 04.05.2012 відповідно до статті 69 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 71 та наказу Київської регіональної митниці від 19.04.2012 № 445 відповідач провів невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи ТОВ «БаДМ» під час декларування товару: лікарські засоби «Кідді Фарматон сироп» та «Кідді Фарматон таблетки жувальні».
За результатами перевірки складено Акт від 04.05.2012 №н/38/12/100000000/31816235, яким встановлено, що невірне заповнення графи 33 ВМД та неправильне декларування коду згідно з УКТЗЕД лікарського засобу «Кідді Фарматон, сироп» у ВМД від 17.06.2010 №100000026/2010/840720, призвело до порушення Товариством вимог правила 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів Закону України «Про Митний тариф України» та вимог пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України. Випадки неправильного декларування Товариством коду лікарського засобу «Кідді Фарматон, таблетки жувальні» згідно з УКТЗЕД призвели до порушення вимог Закону України «Про Митний тариф України», але не призвели до недоборів ввізного мита.
На підставі зазначеного акта та у зв'язку з порушенням вимог Закону України «Про митний тариф України» в частині правильності класифікації товарів Київська регіональна митниця прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.06.2012 № 157, згідно з яким ТОВ «БаДМ» нараховано податкове зобов'язання в сумі 22 819,76 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що здійснення митного контролю після завершення митного оформлення можливе виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Проте, таких обставин у цій справі не встановлено.
У той же час, суд першої інстанції виходив також з того, що позивачем протиправних дій щодо визначення коду товару станом на момент подання декларацій здійснено не було, а ввезений товар правомірно був визначений за кодом УКТЗЕД 3004901900.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно з пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України (чинного на час здійснення перевірки позивача) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
У пункті 19 статті 1 Митного кодексу України було визначено, що митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.
Аналіз наведеного визначення дає підстави вважати, що митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.
Згідно зі змістом статті 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.
Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 Митного кодексу України).
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі судами попередніх інстанцій не установлено і в судових рішеннях не наведено.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажно-митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.01.2012 №21-272а11 та від 05.03.2013 №21-36а13.
Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Ураховуючи викладену позицію Верховного Суду України та відсутність належних і допустимих доказів того, що після пропуску ввезених ТОВ «БаДМ» товарів на територію України у Митниці виникли обґрунтовані підстави вважати, що під час митного оформлення товару позивачем мало місце порушення законодавства України, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірності донарахування відповідачем податкових зобов'язань та прийняття оспорюваного рішення.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги спростовуються викладеними нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Частиною першою статті 224 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.