08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/42116/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - Бердичівська ОДПІ)
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2012
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012
у справі № 0670/9428/11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Векам" (далі - Товариство)
до Бердичівської ОДПІ
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень -рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012, позов задоволено; визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0000952301 та № 0000962301.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Бердичівська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що Бердичівською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011. Результати цієї перевірки викладені в акті від 07.09.2010 № 3547/23-01/13553700.
За наслідками цієї перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0000952301, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 310 710 грн. (251 646 грн. за основним платежем та 59064 грн. за штрафними санкціями), та податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0000962301, за яким Товариству нараховано ПДВ у сумі 26801 грн. (у тому числі 22779 грн. за основним платежем та 4022 грн. за штрафними санкціями).
Підставою для оспорюваного донарахування з податку на прибуток став висновок ДПІ про заниження Товариством оподатковуваного доходу у І кварталі 2010 року на 850 895 грн. внаслідок:
декларування доходу від продажу товарів через об'єкти торгівлі у сумі нижчій у порівнянні зі звітами РРО (розбіжність склала 13755 грн.);
заниження доходу від продажу цінних паперів - акцій відкритого акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» номінальною вартістю 937 140 грн., які було відчужено позивачем за ціною 100 000 грн. у 2005 році.
Також як на підставу для висновку про заниження позивачем податку на прибуток ДПІ послалася на завищення Товариством валових витрат на 158321 грн. у зв'язку з неврахуванням наданої постачальником знижки на придбаний товар, а також внаслідок відображення у складі валових витрат підприємства витрат на придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегаполіс» у сумі 100 074 грн., реальність поставки яких не підтверджена належним чином оформленими первинними документами (зокрема, товарно-транспортними накладними).
Невідповідність задекларованого позивачем доходу від операцій з продажу товарів через магазини даним звітів РРО, а також відсутність належного документального підтвердження реальності господарських операцій з придбання товару у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегаполіс» було покладено й в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0000962301.
Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по епізоду щодо відображення позивачем у податковому обліку результату виконання операцій з продажу акцій відкритого акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес».
На час здійснення цього продажу порядок оподаткування операцій з цінними паперами визначався пунктом 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Підпунктом 7.6.1 цього пункту передбачено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 названого Закону під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Таким чином, оскільки доходом у розумінні наведеної норми Закону є фактично отримана (нарахована) сума коштів від продажу акцій (а не номінальна вартість відчужених акцій), то суди, встановивши факт одержання Товариством доходу від розглядуваної операції в сумі 100 000 грн. (що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується Бердичівською ОДПІ), цілком правомірно визнали незаконним нарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток по цьому епізоду, виходячи з номінальної вартості акцій.
Суди обґрунтовано відхилили і посилання податкової інспекції на невідповідність задекларованих позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість даним звіту про використання РРО за лютий 2010 року з огляду на відсутність у поданому позивачем звіті (а.с. 161) показників, зазначених в акті перевірки.
Розглядаючи порядок формування позивачем витрат за операціями з придбання лікеро-горілчаних виробів у товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Продукт» судами також не було виявлено порушення Товариством вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України. Суди зазначили, що у складі витрат, що підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу, позивачем відображалися фактично перераховані названому постачальникові суми на оплату придбаного товару; доказів на підтвердження зворотного ДПІ не представлено.
По епізоду щодо відображення у податковому обліку Товариства витрат на придбання товару у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегаполіс» суди правомірно дійшли таких висновків.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час здійснення розглядуваних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на формування валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями).
При цьому закон не визначає конкретного переліку документів, складенням яких мають оформлюватися господарські операції; а відтак з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці та які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст господарської операції.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що товарність розглядуваних операцій з придбання позивачем алкогольних напоїв у товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» підтверджується договором поставки, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату придбаного товару безготівковим способом.
А відтак власне незаповнення у товарно-транспортних накладних окремих позицій (як-от - номера подорожнього листа автомобіля, відомостей про вантажно-розвантажувальні роботи, підписіву бухгалтера, що дозволив відпуск вантажу тощо), які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
Бердичівська ОДПІ помилково наділила вирішальним значенням товарно-транспортні накладні при оцінці обставин щодо реальності виконання операцій з поставки товару. Адже товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою обставин справи щодо незаконності оспорюваних донарахувань та правомірності заявлених позовних вимог.
Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.
Норми матеріального права при розгляді цієї справи правильно застосовані судами; порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування або зміну судових актів, не виявлено.
А відтак, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 у справі № 0670/9428/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько