06 жовтня 2014 року м. Київ справа № 800/427/14
суддя Вищого адміністративного суду України Кобилянський М.Г., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Кабінету Міністрів України про усунення дискримінації, застосування позитивних дій, захист права, здійснення заходів протидії дискримінації,
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати незаконною та протиправною бездіяльність відповідачів щодо неналежного спрямування, координації та контролю підлеглих органів та місцевої влади, невжиття позитивних дій, не запобігання будь-яким проявам дискримінації, нездійснення заходів протидії дискримінації, незабезпечення рівності права, незабезпечення рівності перед законом, незабезпечення рівних можливостей, неповага до гідності, що призвело до невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа «Кононова та інші проти України»), заява № 11770/03 та 89 інших заяв, до числа яких входить і заява ОСОБА_1, в частині, що стосується позивача, та рішення національних судів ухвалених на його користь щодо усунення порушеного права на житло, які залишаються невиконаними;
- зобов'язати відповідачів спрямувати координацію та контроль, вжити позитивні дії, запобігти будь-яким проявам дискримінації та здійснити заходи протидії дискримінації, направлених на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа «Кононова та інші проти України»), заява № 11770/03 та 89 інших заяв до числа яких входить і заява ОСОБА_1, в частині, що стосується позивача, та рішення національних судів ухвалених на його користь щодо усунення порушеного права на житло, які залишаються невиконаними.
- стягнути з відповідачів на користь позивача символічну моральну шкоду у розмірі по 1 грн з кожного відповідача.
Перевіривши матеріали позовної заяви на предмет відповідності нормам статей 106, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із частиною першою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
2) актів Вищої ради юстиції;
3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції;
4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Зазначеними нормами визначено вичерпний перелік справ, віднесених до повноважень Вищого адміністративного суду України, чітко визначено коло суб'єктів владних повноважень, чиї рішення, акти, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача, пред'явлені до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Кабінету Міністрів України, не підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції, тому в цій частині позовна заява підлягає уточненню щодо визначення кола відповідачів, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Пунктом 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Частиною другою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Згідно із частиною п'ятою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:
1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині;
2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії.
3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.
Вказаною нормою визначено вичерпний перелік повноважень Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 заявлені вимоги до Верховної Ради України про усунення дискримінації, застосування позитивних дій, захист права, здійснення заходів протидії дискримінації, але не зазначено, в чому конкретно полягають такі порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача, які конкретно дії необхідно вчинити для відновлення порушених прав позивача.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі; ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (73,08 грн).
В порушення вимог частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору або копії документу, що дає підстави для звільнення від його сплати.
Натомість позивач зазначив, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 6-1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
З огляду на викладене, позивач не надав докази того, що оскаржувана бездіяльність відповідачів вчинена з метою дискримінації, зазначив в позові, що є інвалідом ІІ групи, а тому йому необхідно надати документ про сплату судового збору або копію документу, що дає підстави для звільнення від його сплати.
Реквізити рахунку для зарахування судового збору: отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва; рахунок отримувача 31210255700007; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код класифікації доходу бюджету - 22030005 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 75)».
Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Керуючись статями 105, 106, 108, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Кабінету Міністрів України про усунення дискримінації, застосування позитивних дій, захист права, здійснення заходів протидії дискримінації залишити без руху.
Надати позивачу строк до 31 жовтня 2014 року для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
У разі не усунення зазначених недоліків позовна заява буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.Г. Кобилянський