08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/33508/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби (далі - ДПІ)
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2012
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012
у справі № 2270/15391/11
за позовом державного підприємства "Новатор" (далі - Підприємство)
до ДПІ
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У грудні 2011 року Товариство звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 08.11.2011 № 0001412307 та від 08.11.2011 № 0001412307.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012, позов задоволено з тих мотивів, що позивачем було дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у рамках господарських правовідносин зі спірними контрагентами, тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що операції позивача зі спірними постачальниками є номінально оформленими, не опосередковувалися реальним виконанням, а тому не можуть викликати будь-яких правових наслідків у податковому обліку Підприємства.
Підприємством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому скаржник зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що ДПІ було проведено документальну позапланову перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за серпень 2011 року. Результати цієї перевірки викладені в акті від 28.10.2011 № 7662/23-7/22987900, в якому зазначено про протиправне включення Підприємством до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Постачрадіокомплект», товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Аргус», товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма АТТ», товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл-Сервіс», у зв'язку з безтоварним характером цих операцій. Також, за висновком ДПІ, позивачем при формування даних податкового обліку не було враховано результати попередньої податкової перевірки, за наслідками якої Підприємству було зменшено від'ємне значення з ПДВ на 138 573 грн.
Наведені обставини були покладені ДПІ в основу прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.11.2011:
№ 0001412307, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року в розмірі 138 481 грн.;
№ 0001412307, згідно з яким Підприємству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 113 516 грн.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За змістом пункту 200.3 цієї ж статті ПК при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду
За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Аналізуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту в оспорюваній сумі наведеним критеріям, суди, дослідивши рух активів у процесі виконання операцій з поставки названими контрагентами товарів в адресу позивача, встановили, що виконання цих операцій підтверджується необхідними первинними документами - договорами, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, які засвідчують факт отримання продукції Підприємством від постачальників; придбана продукція була використана у виробничій діяльності Підприємства, що підтверджується, зокрема, лімітно-забірними картками.
Наведені докази були цілком об'єктивно розцінені судами як такі, що підтверджують факт дотримання позивачем вищевикладених правил формування податкового кредиту.
ДПІ, у свою чергу, заперечує проти реального характеру зазначених операцій та проти достовірності відомостей, що містяться у поданих Підприємством первинних документах, без належного мотивування причин цього.
Зокрема, на обґрунтування своєї правової позиції по справі відповідач послався на те, що подані позивачем перевізні документи (накладні на отримання багажу) не дозволяють ідентифікувати відправника товарів, так само як і сертифікати відповідності на товар.
Втім представлені Підприємством первинні документи у сукупності є достатніми для ідентифікації учасників розглядуваних поставок; оскільки товар перевозився товариством з обмеженою відповідальністю «Авто люкс» у даному разі накладні на вантаж є належними доказами транспортування придбаної продукції від постачальника до покупця (позивача у справі). Надані підприємством сертифікати відповідності на товари відповідають номенклатурі поставленої продукції.
Судами також встановлено відсутність розбіжностей між сформованими позивачем сумами податкового кредиту та задекларованими спірними постачальниками податковими зобов'язаннями, що виключає існування податкової схеми між позивачем та його постачальниками.
По епізоду щодо необхідності врахування Підприємством результатів попередньої податкової перевірки суди встановили, що прийняте ДПІ податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачеві від'ємного значення ПДВ на 138 573 грн. за наслідками цієї перевірки скасовано в судовому порядку, у зв'язку з чим у Підприємства відсутні підстави для його врахування у податковому обліку.
З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно визнали неправомірними оспорювані податкові повідомлення-рішення та обґрунтовано задовольнили позов.
Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 у справі № 2270/15391/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько