08 жовтня 2014 року м. Київ К/800/25132/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ)
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2013
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014
у справі № 813/960/13-а
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)
до ДПІ
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У лютому 2013 року СПД ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013 № 0000022200.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 позов задоволено з посиланням на протиправне застосування податковою інспекцією штрафних санкцій за порушення валютного законодавства поза межами строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих мотивів, що санкції, передбачені статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет), застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про правомірність притягнення позивача до відповідальності у вигляді оспорюваної суми штрафу за здійснення розрахунків в іноземній валюті не через уповноважений банк.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що ДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання СПД ОСОБА_1 податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, оформлену актом від 15.01.2013 № 15/17-2/НОМЕР_2. У цьому акті зафіксовано, зокрема, факт здійснення позивачем у 2009 році платежів за поставлений товар на користь нерезидента (фірми «SANDO Sp.z.o.o.», Республіка Польща) у готівковій формі у загальній сумі 34143 дол. США (що в еквіваленті становило 263 345,63 грн.).
Наведена обставина стала підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 263 345,63 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2013 № 0000022200.
Відповідно до пункту 1 статті 7 Декрету у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Абзацом шостим пункту 2 статті 16 Декрету за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, встановлено міру відповідальності у вигляді штрафу у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.
Згідно з частиною другої пункту 2 цієї ж статті Декрету санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.
На підставі наведеного законодавчого припису апеляційний суд цілком правомірно зазначив, що передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами. При цьому суд об'єктивно наголосив, що зазначеним положенням не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби.
Таким чином, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ поза межами визначеної законом компетенції органу державної податкової служби, у зв'язку з чим цей акт індивідуальної дії є протиправним.
Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 у справі № 813/960/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько