08 жовтня 2014 року м. Київ К/800/12442/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Кузнецовська ОДПІ)
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2013
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014
у справі № 817/4317/13-а
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)
до Кузнецовської ОДПІ
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У грудні 2013 року СПД ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Кузнецовської ОДПІ від 21.11.2013 № Ф-116 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 2420,21 грн. (у тому числі 529,79 грн.).
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014, зазначену позовну вимогу задоволено з посиланням на те, що на підставі статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) СПД ОСОБА_1 звільнена від сплати єдиного внеску як особа, що провадить підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування та отримує пенсію за віком, призначену згідно із Законом України від 28.02.1997 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Кузнецовська ОПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що передбачене частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI звільнення від сплати єдиного внеску поширюється на тих фізичних осіб-підприємців, які одночасно відповідають таким двом критеріям: обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком за загальними правилами. За висновком скаржника, призначення пенсії у відповідності до Закону № 796-ХІІ не відповідає наведеним умовам.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що у 2012 році СПД ОСОБА_1 перебувала не спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є особою, якій з травня 2003 року призначено пенсію за віком на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ.
21.11.2013 відповідач сформував спірну вимогу про заборгованість зі сплати позивачем єдиного внеску на суму 2420,21 грн.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом першим частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.
Право жінок на пенсію за віком відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пов'язується, зокрема, з досягненням 55 років.
У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону № 796-ХІІ, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.
Разом з тим відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії - за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років; соціальні пенсії.
Частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що встановлене у частині четвертій статті 4 Закону № 2464-VI право фізичних осіб- підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, на звільнення від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поширюється як на осіб, які є пенсіонерами за віком на загальних підставах (у тому числі жінки після досягнення 55 років), так і на осіб, які є пенсіонерами за віком, але цей вік зменшений з огляду на передбачені законом певні умови, у тому числі техногенного характеру, до яких належать, зокрема, наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Таке розуміння права платників єдиного внеску на звільнення від його сплати за себе зі збереженням можливості бути його платником виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не суперечить і перебуває у взаємозв'язку із зазначеним у Прикінцевих положеннях Закону № 1058-ІV нормативним підходом визнання пенсіонерами за віком осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про неправомірність оскаржуваної вимоги Кузнецовської ОДПІ ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги засновані на іншому тлумаченні норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що, однак, не є свідченням судової помилки.
Норми матеріального права при розгляді цієї справи правильно застосовані судами; порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування або зміну судових актів, не виявлено.
А відтак, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.
2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 у справі № 817/4317/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько