08 жовтня 2014 року м. Київ К/800/11113/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.12.2013
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014
у справі № 805/17379/13-а
за позовом СПД ОСОБА_1
до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Сімферополі Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Красноармійська ОДПІ)
про скасування вимоги.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У грудні 2012 року СПД ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати вимогу Красноармійської ОДПІ від 20.11.2013 № Ф-84 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 1194,03 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.12.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, у позові відмовлено з тих мотивів, що оскільки позивачеві призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, то вона не належить до осіб, яких звільнено від сплати єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, СПД ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з огляду на досягнення нею пенсійного віку ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком; подальше обрання позивачем іншого виду пенсії (зокрема, пенсії у зв'язку зі втратою годувальника) не впливає на її статус пенсіонера за віком та не виключає СПД ОСОБА_1 з кола осіб, які підпадають під дію частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що у 2012 році СПД ОСОБА_1 перебувала не спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є особою, якій призначено з березня 2010 року пенсію за віком.
20.11.2013 відповідач сформував спірну вимогу про заборгованість зі сплати позивачем єдиного внеску на суму 1194,03 грн.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Право жінок на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакціях, чинних на час призначення пенсії позивачеві) пов'язується, зокрема, з досягненням 55 років.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, на підставі цієї норми Закону за вибором позивача з 14.06.2010 їй було призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 06.08.2011), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що суб'єкта господарювання, яким призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальними і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Адже таке звільнення передбачено лише для тих фізичних осіб-підприємців, які одночасно відповідають таким двом критеріям: обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.
З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно відмовили у задоволенні розглядуваних позовних вимог.
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на іншому тлумаченні норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що, однак, не є свідченням судової помилки.
Норми матеріального права при розгляді цієї справи правильно застосовані судами; порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування або зміну судових актів, не виявлено.
А відтак, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 відхилити.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.12.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 у справі № 805/17379/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько