"08" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/5548/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Управління)
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013
у справі № 2а-12299/10/0170
за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Дніпропетровській області
до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)
про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У жовтні 2010 року Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Управління) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з СПД ОСОБА_1 фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 6002,30 грн.. накладеного на відповідача за рішенням про застосування фінансових санкцій від 11.03.2010 № 040471.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013, у позові відмовлено з посиланням на незаконність застосування до СПД ОСОБА_1 зазначеного штрафу.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами положень чинного законодавства, а також на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне її задовольнити з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді цієї справи встановлено, що на підставі акта про результати позапланової виїзної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 12.02.2010 № 80/32/НОМЕР_1, позивачем було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 11.03.2010 № 040471, згідно з яким СПД ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 6002,30 грн. за зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій надали оцінку правомірності застосування цих штрафних санкцій в межах даного судового провадження.
Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким застосуванням норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.
При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, за яким такі санкції застосовані, не оскаржується у даному провадженні, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.
З установлених судами обставин справи вбачається, що рішення про застосування фінансових санкцій від 11.03.2010 № 040471 не було скасованим, а отже є чинним. Зазначені санкції не були сплачені відповідачем самостійно.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Відтак, з огляду на обставини даної справи та наведену норму Закону, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі заявленого позову.
Порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для їх скасування і ухвалення нового рішення по суті спору.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 у справі № 2а-12299/10/0170 скасувати.
3. Позов задовольнити. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Державного бюджету України штрафні санкції у сумі 6002,30 грн.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько