08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/33231/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.12.2011
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012
у справі № 2а-9438/11/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробничий холдинг "Ферзь" (далі - Товариство)
до ДПІ
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 № 0003882308 з тих мотивів, що позивачем було дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту за операціями з придбання поліграфічної продукції у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт Універсал» (далі - ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»), тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.
Посилаючись на невідповідність наданої судами правової оцінки обставин справи вимогам чинного законодавства (зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та наявним у справі доказам, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Зокрема, ДПІ зазначає, що спірні операції мали безтоварний характер та були оформлені фіктивним документообігом, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.07.2009 по 31.12.2010, оформлену актом від 07.06.2011 № 1387/23-08/36592006.
З матеріалів перевірки вбачається висновок податкової інспекції про формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання поліграфічної продукції у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за договором від 01.01.2010, які не опосередковувалися реальним виконанням.
На обґрунтування цього висновку податкова інспекція посилається на наявність у названого постачальника ознак анонімної структури (як-от - реєстрація ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на підставну особу, відсутність цього товариства за місцезнаходженням), на неможливість виконання цим контрагентом поставок в силу відсутності майна, основних та транспортних засобів, трудових ресурсів, а також на неподання позивачем необхідних документів на підтвердження факту транспортування товару, його приймання за кількістю та якістю у процесі виконання поставок тощо.
На підставі встановлених обставин відповідач стверджує, що подані Товариством первинні документи не можуть бути розцінені як доказ правомірності формування даних податкового обліку, позаяк не підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, а спрямовані на штучне створення документообігу з метою отримання податкової економії.
Наведену правову позицію було покладено ДПІ в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 447 450 грн. (у тому числі 357 960 грн. за основним платежем та 89490 грн. за штрафними санкціями).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).
Досліджуючи дотримання позивачем наведених умов формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на підставі сукупної оцінки залучених до матеріалів справи доказів (договору, видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень на підтвердження оплати поставленої продукції позивачем), доводів учасників спору суди зробили висновок, що Товариство підтвердило реальність господарських операцій, з якими пов'язує отримання податкової вигоди.
Суди не встановили недостовірності або суперечливості у поданих Товариством на обґрунтування податкового кредиту документах, а також наявність фактичних обставин, що дозволили б оцінити операції між Товариством та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» як фіктивні.
ДПІ, в свою чергу, не подано доказів, які свідчать про те, що товар насправді не поставлявся позивачеві, або поставлявся іншою особою, ніж та, що вказані у первинних документах (ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»).
Такі обставини, як відсутність виробничих ресурсів та кваліфікованого персоналу у контрагента для виконання своїх зобов'язань, не можуть слугувати беззаперечною підставою для висновку про те, що такий контрагент не веде або не може вести реальну підприємницьку діяльність. Адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо). До того ж, зміст розглядуваних операцій не дає підстави для висновку про необхідність залучення значної кількості осіб або ресурсів для виконання зазначених поставок.
Суди також встановили, що на час виконання спірних операцій названий постачальник був зареєстрований в установленому порядку, володів необхідним обсягом податкової правосуб'єктності, а відтак не мав дефектів у правовому статусі.
Власне ж перевірка фактичного перебування посадових осіб контрагента за місцем реєстрації не входить до кола обов'язків платника податків-покупця, а відтак не може впливати на порядок формування ним даних податкового обліку.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої у даному разі податкова інспекція не довела, що основною метою Товариства було отримання доходу виключно або переважно за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну економічну діяльність. ДПІ не доведено відсутність реальних господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал». На підставі цього суди зробили правильний висновок про відсутність передбачених законом підстав для невизнання права Товариства на податковий кредит в оспорюваній сумі та притягнення позивача до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.
Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів, що було всебічно, повно та об'єктивно досліджені судами. В силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України касаційний суд не вправі досліджувати докази, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Норми матеріального права при розгляді цієї справи правильно застосовані судами; порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування або зміну судових актів, не виявлено.
А відтак, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-9438/11/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько