29 вересня 2014 року Справа № 9104/143011/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рожнятівському районі про стягнення заборгованості,-
управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рожнятівському районі в якому просило стягнути з відповідача суми понесених витрат на виплату пенсії по інвалідності особам, які отримали каліцтво внаслідок нещасних випадків на виробництві на території республік колишнього СРСР в розмірі 7850,02 грн. за період з квітня по серпень 2011 року.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що Угода від 09.09.1994р , укладена між державами колишнього СРСР про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, профзахворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням трудових обов'язків, передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані із виконанням ними трудових обов'язків і не регулює питання виплати пенсій. Тобто, відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом - це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами. А тому, застосування її норм судом першої інстанції при вирішенні справи є помилковим.
Висновок, суду, що суми витрат понесених управлінням Пенсійного фонду по виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку підлягають відшкодуванню на централізованому рівні, є неправильним. Згідно обставин справи відділення виконавчої дирекції Фонду відмовляється прийняти до відшкодування суми витрат, внаслідок проведених управлінням Пенсійного фонду виплат пенсій по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, тобто між сторонами виник спір щодо сум виплат.
Відповідно до ст..ст. 80,85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» нарахування та виплата пенсій проводиться органами Пенсійного фонду за місцем проживання пенсіонера.
Згідно ст..18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків, як самостійні юридичні особи, зобов'язані відшкодувати витрати по виплаті та доставці пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві органам Пенсійного фонду, як самостійним юридичним особам, які проводять відповідні виплати пенсії, а тому, управління Пенсійного фонду має право на відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду сум витрат на виплату та доставку вказаних пенсій.
Відповідно до п. 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фондом проводиться відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація також зазначеним у ст. 8 цього Законом особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом (абзац 3).
Тому апелянт вважає, що обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров"я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абз.6 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Таким чином, з цього випливає, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом за межами України, а в разі виплати такої Пенсійним фондом - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
На підставі викладеного просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 13-ти громадянам - колишнім працюючим та отримавшим каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійне захворювання на території республік колишнього СРСР, визнаних в подальшому за результатами МСЕК інвалідами ІІ та ІІІ груп призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Актами щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня по серпень 2011 року підтверджено неприйняття до відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рожнятівському районі сум понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій та витрат, пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги. Даний факт також підтверджено таблицями розбіжностей, складеними між фондами за період з квітня по серпень 2011 року.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що у відповідності до ч. 1 ст.2 цієї Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, що була підписана 09.09.1994 року державами колишнього СРСР, в тому числі і Україною відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків), після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони, смерті, проводяться роботодавцем Сторони законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Такий роботодавець проводить відшкодування відповідно до свого законодавства.
Крім того, згідно ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 даної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення згідно цієї Угоди, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
З урахуванням наведеного суд правильно вважав, що пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян держав-учасниць СНД, зокрема, 13-ти особам здійснюється за законодавством України. А оскільки потерпілі отримали трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку, який стався за межами України, переїхали до України на постійне місце проживання, однак не були застрахованими згідно законодавства України і за них не сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, то у відповідача відсутній обов'язок відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України у Рожнятівському районі витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві даним особам.
Крім того, суд правильно зазначив, що механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4. Відповідно до п. 7 цього Порядку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду. Даним Порядком передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні.
Однак колегія суддів вважає зайвим мотивацію у постанові питання щодо відшкодування щомісячної державної адресної допомоги, бо така вимога управлінням Пенсійного фонду в позовній заяві не ставилась, проте дана обставина не є підставою для скасування судового рішення.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року по справі № 2а-3204/11/0970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин