14 жовтня 2014 року Справа № 35594/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 17 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни,-
04.03.2011 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати їй недоплаченої соціальної допомоги до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2007 року.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 29 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни в частині вимог за період з 01.01.2007 року по 03.09.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 17 травня 2011 року позов задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 - протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії з урахуванням 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 14 серпня 2010 року і надалі до зменшення розміру допомоги встановлених законодавством.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 17 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням розміру пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до цього Закону. Законодавством не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення розміру пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати даний розмір.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач, є дитиною війни, що стверджується паспортом позивача та пенсійним посвідченням. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010-2011 роки, суд апеляційної інстанції вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законами України «Про Державний бюджет на 2010-2011 роки» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет на 2010-2011 роки» розміри державних соціальних гарантій на 2010-2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010-2011 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п.2 ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості виплати підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі з4 вересня 2010 року, згідно позовних вимог, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати суд апеляційної інстанції не приймає.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Оскільки функцію з призначення, нарахування та виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги здійснює Пенсійний фонд України в управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Отже, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ст. 195, п.3 ч.1 ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області задовольнити частково.
Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 17 травня 2011 року у справі №2а-391/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 щодо стягнення підвищення до пенсії з 4 вересня 2010 року задовольнити.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 4 вересня 2010 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 4 вересня 2010 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.Б. Хобор
Р.П. Сеник