16 жовтня 2014 року Справа № 44708/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6.02.2012 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу,
У грудні 2011 року управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області звернулося до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу від 22.11.2011 року № ВП 29858254.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що постанова відповідача про накладення штрафу від 22.11.2011 року № ВП 29858254 є незаконною, оскільки винесена без встановлення фактичних обставин справи та з порушенням вимог закону.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6.02.2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області, яке просить її скасувати та прийняти нове рішення.
Судом не враховано, як вважає апелянт, що органом Пенсійного фонду було вжито всіх передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду, зокрема, було винесено розпорядження про перерахунок пенсії, яке разом з пенсійною справою було направлено до головного управління Пенсійного фонду України, про що відповідача повідомлено листом від 21.11.2011 року № 6100/06-19. У зв'язку з тим, що управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області вживало заходів для виконання рішення суду, дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу є неправомірними.
Представник апелянта подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а інші особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що на виконанні підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області знаходився виконавчий лист № 2-а-1324-408, виданий 7.11.2011 року Трускавецьким міським судом Львівської області, згідно з яким управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області зобов'язано нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, починаючи з 19.01.2011 року по 19.07.2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Виконавче провадження ВП № 29858254 за вищезгаданим виконавчим документом відкрито постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області від 15.11.2011 року, боржнику - УПФУ в місті Трускавці Львівської області надано строк для добровільного виконання судового рішення до 21.11.2011 року.
Управлінням Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області зобов'язання державного виконавця щодо виконання рішення суду станом на 22.11.2011 року не виконано, а лише прийнято розпорядження про нарахування коштів ОСОБА_1 в межах суми стягнення за один місяць . Документів щодо фактичної виплати стягувачу нарахованих коштів не подано.
22.11.2011 року на управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області відповідачем накладено штраф у розмірі 680 грн.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог органу Пенсійного фонду з чим погоджується колегія суддів, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ч.2 та 3 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь в справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно п. 7 ст. 7 КАС України обов'язковість судових рішень є одним з принципів адміністративного судочинства.
Аналогічне випливає з п. 9 ст. 129 Конституції України.
Як передбачено ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу», державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно ч1 ст. 11 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 75 цього ж Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 89 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З матеріалів справи видно, що позивач як боржник у виконавчому провадженні у встановлений державним виконавцем строк не виконав рішення суду без поважних причин, оскільки реальних дій направлених на безпосереднє виконання постанови суду в адміністративній справі не вчинив. Направлені ним листи з приводу виділення коштів носять формальний характер, а посилання на відсутність коштів не є підставою для невиконання рішення суду.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 3.11.2004 року в справі Михайленко та інші проти України, відсутність ресурсів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду, не може бути підставою для зволікання з його виконанням.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо правомірності застосованого відповідачем штрафу ґрунтується на чинному законодавстві та судовій практиці, в зв'язку з чим оскаржувана постанова скасована бути не може.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6.02.2012 року в справі № 2а-13711/11/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М. Старунський