14 жовтня 2014 року Справа № 16021/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області до ОСОБА_1, треті особи - Тернопільська міська рада, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2010 року позивач - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи - Тернопільська міська рада, ОСОБА_2, в якому просить зобов'язати відповідача припинити самочинне проведення будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1 у м. Тернополі; зобов'язати відповідача демонтувати самочинну прибулову та надбудову до частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 в м. Тернополі Тернопільської області.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 припинити самочинне проведення будівельних робіт за адресою м. Тернопіль, АДРЕСА_1 та демонтувати самочинну прибудову та надбудову до частини житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Тернополі.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем проведено будівельні роботи з реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Тернополі без дозволу місцевого органу влади, без дозволу на виконання будівельних робіт державного архітектурно-будівельного контролю, без відповідно погодженої та затвердженої проектної документації і на день розгляду справи в суді не приведено їх до вимог чинного законодавства.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що ним у належній йому частині будинку вчинено невелику добудову стіни, для того аби укріпити стіну та дах, адже вони знаходилися в аварійному стані після пожару. Виготовити відповідний проект на реконструкцію чи перепланування неможливо без земельної документації, яка виготовляється більше року. Тому ним було вчинено дану реконструкцію на власній земельній ділянці, щоби не допустити руйнуванню житлового будинку. Уся необхідна земельна документація та проектна документація знаходиться в процесі виготовлення.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
В силу ч.5 ст.3 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2010 року № 1699-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань забудови й іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для суб'єктів містобудування.
Згідно ч.1 ст.31 Закону України «Про планування і забудову територій» державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.
Пунктом 4 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року № 225 інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надано право зупиняти будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурним вимогам, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, місцевим правилам забудови населених пунктів або здійснюються без дозволу на їх виконання.
Згідно ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному ст. 24 Закону № 1699.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 29 вересня 2010 року працівниками інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області на підставі звернення громадянки ОСОБА_2 було проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудування ОСОБА_1 при проведенні будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1 в м. Тернополі.
Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 без погодженої та затвердженої у встановленому порядку проектної документації, в порушення вимоги ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документам для будівництва», без реєстрації об'єкта будівництва в органах державного архітектурно-будівельного контролю, власними силами проводить будівельні роботи з реконструкції житлового будинку з добудовою за адресою АДРЕСА_1 в м. Тернополі, чим порушено ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій»
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області складено протокол № 71-18/10 від 29.09.2010 року про адміністративне правопорушення за ст.97 КУпАП і того ж дня винесено постанову №71-18/10 про адміністративне правопорушення у сфері містобудування, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 170,00 грн.
ОСОБА_1 погодився із вчиненим правопорушенням, про що свідчить його особистий підпис на документах, зобов'язувався привести до вимог чинного законодавства.
Як слідує із матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області 30 вересня 2010 року, 20 жовтня 2010 року направлялися вимоги ОСОБА_1 про невідкладне припинення будівельних робіт з самовільно розпочатої реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Тернополі та приведення зазначеного об'єкта будівництва до вимог чинного законодавства.
Згідно ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ч. 4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Як передбачено ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Встановлено, що згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, реєстровий номер 1760 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 м. Тернопіль належить на праві власності ОСОБА_1 (розмір частки власності 9/20) та ОСОБА_2 (розмір частки власності 11/20).
Згідно ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» ці норми, зокрема, встановлюють склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на нове будівництво і реконструкцію будинків і споруд цивільного призначення.
Пунктом 9.1 цих ДБН передбачено, що ЕП, ТЕО, ТЕР, П,РП (затверджувальна частина) погоджуються з місцевими органами містобудування та архітектури відповідно до місцевих правил забудови відносно архітектурно-планувальних рішень, розміщення, раціонального використання наміченої для відведення території, відповідності передбачених рішень вимогам архітектурно-планувального завдання, містобудівній документації.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Пунктом 5.15 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві і м. Севастополі, затверджене наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листопада 2007 року № 317 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2007 року за № 1361/14628), передбачено, що інспекції державного архітектурно-будівельного контролю мають право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури
Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні передбачені чинним законом дозвільні документи, які б надавали право ОСОБА_1 проводити будівельні роботи з реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Тернополі.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі №2-а-3759/10/1970 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області до ОСОБА_1, треті особи - Тернопільська міська рада, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.Б. Хобор
Р.П. Сеник