Справа: № 825/244/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
16 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про скасування рішення,-
Позивач в особі територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області, в якому просив скасувати рішення відповідача від 04 січня 2013 року № 9 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 3810,49 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Щорської РДА є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №699618 (а.с.16) та зареєстрований в УПФУ в Щорському районі як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 09.09.2010 року за реєстраційним номером 252202-0830, що підтверджується копією повідомлення про взяття на облік юридичної особи (а.с.17).
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки картки особового рахунку позивача було встановлено порушення ним строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2012 року, а саме: при кінцевому терміні сплати 20.11.2012 внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем були сплачені 07.12.2012.
На підставі проведення перевірки, начальником УПФУ в Щорському районі було винесено рішення №9 від 04.01.2013 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на позивача накладено штраф в сумі 3271,16 грн. та нараховано пеню в розмірі 539,33 грн. (а.с.29).
Позивач заперечує правомірність вищевказаного рішення, у зв'язку з чим просить скасувати його з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідальність за (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків встановлена Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.10р. № 2464-VI, який містить аналогічні заходи впливу та розміри санкцій, що були закріплені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Пунктом 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.04р., встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Рішення складається за формою згідно з додатком 14 до Іструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Отже, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобов'язаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним.
При цьому, фінансовий стан платника страхових внесків (наприклад, відсутність коштів на виплату заробітної плати) не звільняє його від сплати недоїмки, нарахування пені та застосування фінансових санкцій у розмірах встановлених Інструкцією №21-1 від 19.12.03р.
Таким чином, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що погашення страхувальником недоїмки пропорційно до виплат сум заборгованості по заробітній платі звільняє його від нарахування пені та застосування фінансових санкцій.
Аналогічна правова позиція закріплена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 29.03. 12р. № К-25436/10 та від 15.09.11р. №К-57273/09.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04 січня 2013 року № 9, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про скасування рішення, слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області - задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про скасування рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.