Справа: № 810/1369/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
14 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
В лютому 2014 року ФОП ОСОБА_5 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу від 21.11.2013 № Ф-2637 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 6 960,48 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про сплату боргу від 21.11.2013 № Ф-2637.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від позивача на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу в яких зокрема міститься клопотання про розгляд справи без його участі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 16.06.2004, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 205303 (а.с.11).
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3, виданого Білоцерківською ОДПІ, ФОП ОСОБА_5 з 01.01.2012 є платником єдиного податку (а.с.12).
Позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_2, наявного у матеріалах справи (а.с.14).
З 2011 року позивач є пенсіонером, про що свідчить наявне у матеріалах справи пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 видане Пенсійним фондом України 06.04.2011 (а.с.14) та як особа, яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, отримала право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В листопаді 2013 року Білоцерківською ОДПІ позивачеві визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску та надіслано вимогу від 21.11.2013 № Ф-2637 на суму 6 960,48 грн. (а.с.18).
Не погоджуючись з прийнятою вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що так як в силу положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI позивач є звільненим від сплати єдиного соціального внеску, вимоги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо сплати недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконними та підлягають скасуванню судом.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
За приписами ст.ст. 19, 41 ПК України та Порядку нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 «Про затвердження Інструкції про Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за № 1622/24154, органи доходів і зборів є контролюючими органами, що забезпечують формування та реалізацію державної політики, зокрема, з адміністрування єдиного соціального внеску.
Відтак, саме на органи податкової служби покладено обов'язок щодо вжиття заходів стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску у порядку та спосіб визначений законодавством.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати і повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Приписами пункту 2 частини 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи зазначені у пункті 4 частини 1 цієї стані, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, зазначеною нормою встановлено пільги для пенсіонерів за віком у вигляді звільнення сплати за себе єдиного внеску.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В частині 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 вищевказаного Закону передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Проте, ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено категорії осіб, яким знижено пенсійний вік.
Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що надання позивачу законодавчо визначеної пільги вираженої у заниженні віку, необхідного для призначення пенсії, не змінює виду пенсійного забезпечення та не позбавляє права особи на призначення пенсії (пенсії за віком) передбаченої законом. Тому пенсію, яку отримує позивач, є пенсія за віком.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» уклав з органами Пенсійного фонду договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-25а14, відповідно до якої передбачено, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2013 № Ф-2637 в сумі 6 960,48 грн. є обґрунтованими.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст ухвали складено та підписано - 17.10.2014
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.