Справа: № 810/404/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
14 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання неправомірними та скасування рішень, вчинити певні дії, -
В січні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Степанець І.В. № 8251978 від 22.11.2013 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Степанець І.В. № 8560525 від 02.12.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
- зобов'язати Реєстраційну службу Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області здійснити державну реєстрацію права власності на 27/50 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 3210700000:10:024:0007.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу де він просив в задоволенні апеляційної скарги позивачу відмовити.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА №131244 від 17.12.2004 та Витягу про реєстрацію права власності № 5902104 від 17.12.2004 ОСОБА_5 є власником 27/50 частки у приватній спільній частковій власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння).
Рішенням виконкому Васильківської міської ради Київської області № 299 від 06.07.2011 ОСОБА_5 надано дозвіл на прибудову коридору, реконструкцію даху з влаштуванням мансардних приміщень належної частини домоволодіння.
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданої позивачем 05.03.2013 до Інспекції ДАБК у Київській області, ОСОБА_5 було завершено будівельні роботи по прибудові коридору, реконструкції даху з влаштуванням мансардних приміщень частини домоволодіння.
Наведене підтверджується копією технічного паспорту домоволодіння, а саме планом будинку (а.с.20), з якого вбачається, що до домоволодіння був добудований коридор площею 7 кв.м.
05.11.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстрованою за № 3803112, для проведення державної реєстрації права приватної власності на 27/50 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 3210700000:10:024:0007.
22.11.2013 Державним реєстратором Реєстраційної служби прийнято рішення № 8251978 від 22.11.2013 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3803112 у зв'язку з неподанням всіх необхідних документів, а саме письмової згоди всіх співвласників домоволодіння та довідки про розподіл часток між співвласниками.
02.12.2013 Державним реєстратором Реєстраційної служби прийнято рішення № 8560525 від 02.12.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з ненаданням позивачем наведених у рішенні № 8251978 від 22.11.2013 документів.
В Реєстрі прав власності на нерухоме майно за домоволодінням на праві спільної часткової власності зареєстровано три співвласники: ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_5
Після зупинення відповідачем розгляду заяви позивача № 3803112 від 05.11.2013, позивачем до Реєстраційної служби було надано нотаріально посвідчену письмову згоду гр. ОСОБА_7 від 28.11.2013, якою позивачу надано дозвіл на проведення реконструкції домоволодіння, саме прибудову коридору, реконструкцію частини даху з влаштуванням мансардних приміщень, на належній останній частині домоволодіння.
Однак, письмової згоди другого співвласника - ОСОБА_8, позивачем до Реєстраційної служби подано не було.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
Згідно ст. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 8 Закону № 1952-IV, орган державної реєстрації проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав.
Згідно частини другої статті 9 Закону № 1952-IV, державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно до статті 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до статті 16 Закону № 1952-IV, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії засвідчені в установленому порядку.
При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно частини 1 статті 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно статті 22 Закону № 1952-IV, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.
Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Статтею 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації права власності може бути відмовлено, зокрема, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.
Згідно абзаців 6, 7 пункту 46 вказаного Порядку, у разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на реконструйований об'єкт нерухомого майна, що до проведення реконструкції належав на праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав письмову згоду всіх співвласників об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції. Якщо розмір відповідних часток у праві спільної власності змінився у зв'язку з проведенням реконструкції об'єкта нерухомого майна, заявник подає органові державної реєстрації прав письмову заяву співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна.
У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося двома і більше особами, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав документ, яким визначено окрему частину об'єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або письмову заяву даних осіб про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна у зв'язку з набуттям права спільної власності на такий об'єкт.
Таким чином, відповідач, зупиняючи розгляд заяви позивача про реєстрацію прав та їх обтяжень, правомірно застосував положення абзацу 6 пункту 46 Порядку, оскільки домоволодіння до проведення реконструкції належало на праві спільної власності трьом особам.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що наслідком здійснення позивачем реконструкції частини домоволодіння та добудови коридору стало збільшення загальної площі будівлі, а відтак змінився й розмір частки у праві спільної власності.
На вимогу рішення Реєстраційної служби №8251978 від 22.11.2013 позивачем було надано письмову згоду на реконструкцію домоволодіння лише одного зі співвласників.
Оскільки документів, визначених у рішенні № 8251978 від 22.11.2013, позивач у п'ятиденний строк до Реєстраційної служби не надав, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
З огляду на відсутність протиправних дій з боку відповідача, позовна вимога щодо зобов'язання останнього вчинити певні дії на користь позивача задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст ухвали складено та підписано - 17.10.2014
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.