Справа: № 709/1560/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Левченко В.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
09 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенко Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Чорнобаївського районного центру зайнятості Черкаської області на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чорнобаївського районного центру зайнятості Черкаської області, третя особа Чорнобаївське комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства» про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок допомоги по безробіттю, -
Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.09.2013 року позивач був звільнений з роботи згідно п.1 ст.36 КЗпП. 13.09.2013 року, з метою пошуку роботи, він звернувся до Чорнобаївського районного центру зайнятості, та 20.09.2013 року йому було призначено допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі - 544 грн. на місяць, у зв'язку з тим, що підприємство де він працював, за останні 12 місяців, не здійснювало сплату єдиного соціального внеску.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд зобов'язати відповідача призначити йому допомогу по безробіттю у відповідності до норм чинного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що несплата роботодавцем єдиного внеску не може слугувати підставою для застосування несприятливих наслідків до працівника, а також для обмеження конституційного права останнього на соціальну допомогу.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 01.09.2010 року працював на умовах повного робочого дня на посаді слюсаря водомережі в Чорнобаївському КП «ВУЖКГ», що підтверджується трудовою книжкою позивача.
12.09.2013 року він був звільнений з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, а 13.09.2013 року, з метою пошуку роботи та отримання допомоги по безробіттю, звернувся до Чорнобаївського районного центру зайнятості.
20.09.2013 року позивачу призначено мінімальний розмір допомоги по безробіттю в сумі 544 грн. та розпочато її виплату.
Згідно довідки наданої позивачу Чорнобаївським КП «ВУЖКГ» №188 від 25.09.2013 р. вбачається, що з його заробітної плати відраховано до Пенсійного фонду суми єдиного внеску: за 2011 р. - 938,29 грн., за 2012 р. - 915,42 грн. та за січень-серпень 2013 р. - 637,02 грн. З даною довідкою він звертався до відповідача з вимогою здійснити йому перерахунок допомоги по безробіттю, але, листом №01-17/463 від 27.02.2014 р., Чорнобаївський районний центр зайнятості йому відмовив у здійсненні такого перерахунку, оскільки згідно даних Пенсійного фонду України підприємство, на якому він працював за останні 12 місяців не здійснювало сплату єдиного соціального внеску.
Колегія суддів вважає такі висновки відповідача протиправними, такими, що суперечать чинному законодавству, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно з ст.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон) термін «страховий стаж» визначений як період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
Механізм обов'язкового соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав, в тому числі і на соціальні гарантії у випадку безробіття.
Згідно положень цього Закону, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо, кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до діючого законодавства України, до страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески органами Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування застосовуються фінансові санкції, передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату недоїмки.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно до ч.1 ст.23 Закону застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою КМУ № 1266 від 26.09.2001 р., розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для застрахованих осіб є останні шість календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (в даному випадку - місяць в якому припинено дію трудового договору). За пунктом 7, 14 цієї Постанови, середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати податку, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 6.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307, передбачено, що така допомога призначається у розмірі, у встановленому законодавством, якщо в день призначення допомоги по безробіттю відсутні відомості, що впливають на її розмір.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до відповідача, позивач надав довідку встановленого зразка №188 від 25.09.2013 р., видану Чорнобаївським КП «ВУЖКГ», із зазначенням розміру відрахованих від його заробітної плати страхових внесків.
З наданих на вимогу суду платіжних доручень судом встановлено, що Чорнобаївським КП «ВУЖКГ» сплачувалися страхові внески, проте, ці кошти йшли на погашення заборгованості за попередні періоди.
Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що страховий стаж позивача, що передував реєстрації його як безробітного, становив набагато більше ніж 6 місяців, що давало йому підстави відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття» отримувати розмір допомоги по безробіттю, визначеного у відсотках до його середньої заробітної плати, визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.
Враховуючи все вище наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що несплата роботодавцем єдиного внеску не може слугувати підставою для застосування несприятливих наслідків до працівника, а також для обмеження конституційного права останнього на соціальну допомогу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Чорнобаївського районного центру зайнятості Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.