Справа: № 826/6459/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.
Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
15 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пласт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пласт» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пласт» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2013/601016/2 від 17 грудня 2013 року; визнання протиправним та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17.12.2013 року № 100250001/2013/00053.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 01 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2012 року між ТОВ «Альфа-Пласт» (Покупець) та компанією TORAY INTERNATIONAL EUROPE GMBH (Німеччина) (Продавець) укладено контракт № 11/07/12, відповідно до умов якого, Продавець продає, а Покупець купує товар в асортименті та кількості вказаному в інвойсах.
16.12.2014 року ТОВ «Альфа-Пласт» з метою митного оформлення товару подало до Київської міжрегіональної митниці вантажну митну декларацію (ВМД) № 10025000/2013/079226, якою позивач задекларував товар, ввезений на територію України, поліацеталь Kocetal 300 у кількості 10 000 кг, загальною вартістю 13 100 євро. Товар поставлявся Продавцем на умовах FCA Ротердам.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем до митного оформлення товару було подано наступні документи:
- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0004018 від 14.10.2013 року;
- міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 230957 від 09.12.2013 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довіреність транспортних витрат № 08/12 від 16.12.2013 року;
- рахунок-фактура (інвойс) № 3000013740 від 09.12.2013 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 04.03.2013 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 11/07/12 від 11.07.2012 року;
- договір про надання послуг митного брокеру № 10/08 від 10.08.2012 року;
- договір (контракт) про перевезення № 06/12/13К від 09.12.2013 року;
- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 09.12.2013 року;
- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 09.12.2013 року;
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 09.12.2013 року;
- копія митної декларації країни відправлення 13NL1F3CD723D14B01 від 09.12.2013 року.
28.02.2014 року ТОВ «Альф-Пласт» з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем подано додаткові документи, а саме:
- договір № 06/12/13К від 09.12.2013 року про надання транспортно-експедиційних послуг;
- додаток № 1 від 09.12.2013 року до Договору № 06/12/13К «Протокол погодження договірної ціни»;
- акт № 196 від 18.12.2013 року здачі-приймання робіт;
- рахунок-фактуру № 196 від 18.12.2013 року;
- платіжне доручення № 24 від 16.01.2014 року;
- платіжне доручення № 40 від 22.01.2014 року;
- платіжне доручення № 43 від 23.01.2014 року;
- платіжне доручення № 1009 від 30.12.2013 року;
- платіжне доручення № 9 від 11.01.2014 року;
- платіжне доручення № 19 від 14.01.2014 року;
- платіжне доручення № 23 від 15.01.2014 року;
- довідку про транспортно-експедиційні витрати № 08/12 від 16.12.2013 року;
- договір № 06/12/13П від 09.12.2013 року, укладений між ТОВ «АТЕ Груп» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, що здійснював безпосереднє перевезення товару;
- платіжне доручення в іноземній валюті № 59 від 05.12.2013 року;
- виписку банку, яка свідчить про перерахування 05.12.2013 року грошових коштів у сумі 13 100,00 євро за контрактом № 11/07/12 від 11.07.2012 року;
- ВМД №1002500017/2013/079423;
- довідку від 18.02.2014 року, виданою TORAY INTERNATIONAL EUROPE GMBH, якою постачальник підтвердив отримання від ТОВ «Альфа-Пласт» 13 100 євро за інвойсом № 3000013740;
- державний експертний висновок № 11/25 від 15.01.2014 року;
- сертифікат якості на поліацеталь Kocetal 300 від 14.10.2013 року;
- сертифікат походження товару № 001-13-079 від 22.10.2013 року;
- інформація про Koketal K300 надана Kolon Plastics Inc;
- паспорт безпеки матеріалу Koketal - Polyoxymethylene від 01.05.2011 року;
- каталог продукції Toray International Europe GMВН з підтвердженням, що інвойс № 3000013740 від 09.12.2013 року;
- договір № 10 від 17.09.2012 року, відповідно до умов якого, ТОВ «Альфа-Пласт» продало товар, а саме: поліацеталь, що був ввезений на підставі ВМД № 100250001/2013/079423;
- видаткову накладну № 710 від 20.12.2013 року;
- податкову накладну № 13 від 04.12.2013 року;
- податкову накладну № 34 від 04.12.2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до митного оформлення товар за основним методом - ціною договору.
Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 17.12.2013 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2013/601016/2, яким митну вартість товару визначено за 6 резервним методом на рівні 1,9443 євро за кілограм, загальною вартістю 19 443,00 грн. та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250001/2013/00053, яким позивачу відмовлено у митному оформленні товару за ВМД № 100250001/2013/079226.
Передумовою для прийняття спірних рішень стало те, що документи подані позивачем містять розбіжності, а саме: відсутні відомості про перевізника, що надає довідку про транспортні витрати у транспортному документі (CMR), а також те, що документи надані позивачем не містять всіх відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Товар було випущено у вільний обіг шляхом подання додаткової ВМД № 100250001/2013/079423, у зв'язку з чим позивачем сплачено суму ввізного мита у розмірі 10 704,50 грн. та податку на додану вартість у розмірі 44 958,89 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи сторін та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції у постанові від 01.07.2014 року послався на докази відсутні в матеріалах справи.
Так, Окружний адміністративний суд міста Києва відмовляючи в задоволенні позову посилається на контракт № l/08/2012/UKR від 07.08.2012 року у якому відсутні відомості про перевізника, що надає довідку про транспортні витрати.
Однак зазначеного документу не має в матеріалах справи, а отже, суд першої інстанції приймаючи постанову від 01.07.2014 року керувався припущеннями, які не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Окружний адміністративний суд міста Києва у постанові від 01.07.2014 року зазначив, що Позивач під час митного оформлення товару не надав документ, який підтверджує оплату оцінюваного товару.
Однак, зазначене твердження суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та спростовується наявними в матеріалах справи доказам, оскільки Позивач надав Відповідачу усі можливі документи, які підтверджують, що TOB «Альфа-Пласт» сплатило на адресу ТО RAY INTERNATOINAL EUROPE GMBH 13 100 евро за отриманий товар за контрактом № 11/07/12 від 11.07.2012 року за інвойсом № 3000013740 від 09.12.2013 року. А саме, Відповідачу були надані наступні документи:
а) Платіжне доручення в іноземній валюті № 59 від 05.12.2013 pоку;
б) Виписка банку, яка свідчить про перерахування 05 грудня 2013 року 13 100,00
євро за контрактом № 11/07/12 від 11.07.2012 pоку;
в) Вантажна митна декларація № 1002500017/2013/079423 з відміткою банку, про
оплату товару, ввезеного за цією декларацією;
г) Довідка від 18.02.2014 pоку, видана ТО RAY INTERNATOINAL EUROPE GMBH, якою постачальник підтвердив отримання від TOB «Альфа-Пласт» 13 100 EUR за інвойсом
№ 3000013740.
Надання цих документів підтверджується заявою Позивача про застосування митної вартості товарів заявленої декларантом № 28-02-4 від 28.02.2014 pоку, яка була надана Відповідачу.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув уваги на надані Позивачем документи, які підтверджують оплату ввезеного на митну територію України товару.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначає, що з наданих Позивачем документів неможливо ідентифікувати хто саме здійснював перевезення товару, оскільки, у наданій Позивачем довідці про транспортно-експедиційні витрати від 16.12.2013 року № 08/12 зазначено TOB «ATE Груп», між тим, в CMR в якості перевізника визначено «BABYUK VASYL».
Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» - за договором транспортного експедирування одна сторона (Експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (Клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Пунктом 1.1. Договору № 06/12/13К передбачено, що Експедитор (TOB «ATE Груп») за дорученням і за рахунок Замовника (TOB «Альфа-Пласт») здійснює транспортно-експедиційне обслуговування вантажу Замовника, а саме, організовує автомобільне перевезення із залученням перевізників.
Тобто, за договором транспортного експедирування, що був укладений між Позивачем і TOB «ATE Груп», останнє виступало експедитором, а не перевізником, який лише організовував перевезення вантажу і, відповідно до п. 1.1. укладеного між сторонами договору № 06/12/13К від 09.12.2013 року, визначено що експедитор здійснює пошук перевізника, який здійснить безпосереднє перевезення вантажу.
В свою чергу, безпосереднім перевізником виступила фізична особа-підприємець ОСОБА_2, який, перебуває у договірний відносинах з TOB «ATE Груп» (договір від №06/12/13П від 09.12.2013 року).
З огляду на викладене, Позивач правомірно для митного оформлення пред'явив CMR № 230957 від 09.12.2013 року, де зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_2, договір про транспортно-експедиційні послуги № 06/12/13К від 09.12.2013 року та довідку про транспортні витрати № 08/12 від 16.12.2013 року, надану TOB «ATE Груп».
Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що під час процедури підтвердження митної вартості товару, передбаченої ч. 8 ст. 55 МК України, разом із заявою №28-02-4 від 28.02.2014 року Відповідачу було надано: Договір № 06/12/13К від 9 грудня 2013 року про надання транспортно-експедиційних послуг; Додаток № 1 від 09.12.2013 року до Договору № 06/12/13К «Протокол погодження договірної ціни»; Акт № 196 від 18 грудня 2013 року здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором № 06/12/13К; Рахунок-фактура № 196 від 18 грудня 2013 року; Платіжне доручення № 24 від 16 січня 2014 року; Платіжне доручення № 40 від 22 січня 2014 року; Платіжне доручення № 43 від 23 січня 2014 року; Платіжне доручення № 1009 від ЗО грудня 2013 року; Платіжне доручення № 9 від 11 січня 2014 року; Платіжне доручення № 19 від 14 січня 2014 року; Платіжне доручення № 23 від 15 січня 2014 року; Довідка про транспортно-експедиційні витрати № 08/12 від 16 грудня 2013 року; Договір № 06/12/13П від 09.12.2013 року, укладений між TOB «ATE Груп» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, що здійснював безпосереднє перевезення товару.
Зазначені документи повністю підтверджують вартість перевезення товару: Поліацеталь Kocetal 300 на рівні 14 000 грн., що була заявлена TOB «Альфа-Пласт» у декларації митної вартості.
Таким чином, суд першої інстанції не дослідив надані Позивачем документи, які підтверджують вартість перевезення заявленого до митного оформлення товару.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову вказує, що надані Позивачем документи містять розбіжності, а саме: «В наданому сертифікаті про походження від 22.10.2013 року № 001-13-0795079 в графі 1 «Відправник товару» зазначено Kolon Plastics (Корея), в графі 2 «Одержувач товару» - Toray International Europe GmbH (Німеччина), в графі 6 «Найменування товару, кількість та вага» - 720 місць, 18151 кг. Всі зазначені в сертифікаті відомості не відповідають даним, зазначеним у поданій митній декларації та іншим супровідним документам.
Однак, такі висновки суду першої інстанції є безпідставними, оскільки сертифікат про походження товару надається уповноваженим органом країни виробництва товару на усю партію, що поставлялася.
Оскільки виробником товару є компанія Kolon Plastics (Корея), то сертифікат походження поліацеталю Kocetal 300 був виданий компетентним органом Корейської республіки на усю партію (18 151 кг.), що передавалася компанією Kolon Plastics (Корея) на адресу свого дочірнього підприємства Toray Internrational Europe GMBH, яке в свою чергу продало його частину (10 000 кг.) Позивачу.
Крім того, звертаємо увагу суду, що норми розділу 3 Митного кодексу України, жодним чином не змінюють пакет документів, який необхідно надати під час митного оформлення товару, що ввозиться на територію України за контрактом, укладеним з виробником товару або не виробником товару.
Відмовляючи у задоволенні позову Окружний адміністративний суд міста Києва у постанові зазначає, що позивачем не надано договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам; каталоги, специфікації, прайс-листи.
Однак, TOB «Альфа-Пласт» у листі № 28-02-4 від 28.02.2014 року повідомило Відповідача, що не має можливості надати до Київської міжрегіональної митниці договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки на користь третіх осіб, оскільки умовами Контракту № 11/07/12 від 11.07.2012 року не передбачено будь-яких виплат та зобов'язань перед третіми особами.
Що ж до каталогів, специфікацій, прайс-листів, то ці документи були надані Відповідачу на вимогу митного органу, про що свідчить заява № 28-02-4 від 28.02.2014 року.
Зважаючи на вищевикладене, можна дійти висновку, що суд першої інстанції не досліджував наявні в матеріалах справи докази та виніс рішення на підставі припущень Відповідача.
Суд першої інстанції під час розгляду справи не дав належної правової оцінки тому факту, що Відповідач, визначаючи митну вартість товару за шостим (резервним) методом послався на ВМД від 01.11.2013 року № 206050000/2013/208339, за якою перевозився зовсім інший товар.
Так, відповідач, визначаючи митну вартість товару за шостим (резервним) методом послався на дані Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (надалі - ЄАІС ДМСУ), а саме на ВМД від 01.11.2013 року № 206050000/2013/208339.
Однак, посилання Відповідача саме на цю Вантажну митну декларацію є безпідставним, оскільки, відповідно до наданих Відповідачем документів, за ВМД від 01.11.2013 року № 206050000/2013/208339 здійснювалося митне оформлення поліацеталю зовсім іншої марки, меншої кількості та виробництва Італії, а Позивач ввозив в Україну поліацеталь виробництва Кореї та в більшій кількості.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що митний орган під час визначення митної вартості товару ввезеного Позивачем, не здійснював відповідних коригувань зважаючи на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, що є обов'язковим зважаючи на вимоги, викладені у наказі Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598.
Суд першої інстанції не дав правової оцінки тому факту, що Відповідач приймаючи рішення про коригування митної вартості товару від 17.12.2013 року порушив норми ст.ст. 57, 58 МК України, оскільки застосував одразу шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару, а саме, послідовно не застосувавши попередні п'ять, та не обґрунтувавши неможливість їх застосування.
Статтею 57 МК України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом.
Однак Відповідач не дотримався принципу послідовного застосування кожного з методів визначення митної вартості, встановленого статтями 57, 58, 64 МК України, а застосував одразу шостий (резервний) метод.
Таким чином, дії Київської міжрегіональної митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною З статті 57 МК України, та без обґрунтування неможливості їх застосування є неправомірними.
Аналогічної правової позиції також дотримується і Верховний суд України у своїх постановах від 06.02.2012 року у справах №21-418а11, №21-375а11, №21-3б5а11, від 26.06.2012 року, а також Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 16.10.2012 р. у справі №К/9991/46382/12, від 02.02.2012 року у справі №К-39735/10, від 02.10.2012 р. у справі №К-22670/10.
За таких обставин, рішення про коригування митної вартості № 100250001/2013/601016/2 від 17.12.2013 року та Картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250001/2013/00053 від 17.12.2013 року підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки тому факту, що Відповідач порушив норми ст. 55 МК України, оскільки, не надав відповіді Позивачу на заяву про коригування митної вартості товарів заявленої декларантом № 28-02-4 від 28.02.2014 року, що є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів (ч. 9 ст. 55 МК України).
В свою чергу ч. 10 ст. 55 МК України, передбачає, що якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Таким чином, Київська міжрегіональна митниця зобов'язана була надати обґрунтоване рішення за результатами розгляду заяви TOB «Альфа-Пласт» № 28-02-4 від 28.02.2014 pоку протягом 5 робочих днів тобто до 07.03.2014 року. Однак, порушуючи зазначену норму Митного кодексу України, Відповідач не надав Позивачу відповіді на заяву про визнання заявленої митної вартості товару.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції, відповідно до норм п. 10. ст. 55 МК України, приходить до висновку, що TOB «Альфа-Пласт» правильно визначило митну вартість товару у розмірі 158 246,16 грн., що був імпортований в Україну згідно контракту № 11/07/12 від 11.07.2012 року та інвойсу № 3000013740 від 09.12.2013 pоку, а отже, рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2013/601016/2 від 17.12.2013 року підлягає скасуванню, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пласт» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пласт» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2013/601016/2 від 17 грудня 2013 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17.12.2013 року № 100250001/2013/00053.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.