Справа: № 367/3113/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Чернов Д.Є.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
15 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 85 мінімальної заробітної плати та одноразову компенсацію, як інваліду 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2014 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
За змістом ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії та є інвалідом 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи.
08 квітня 2014 року позивач звернувся до УПСЗН Ірпінської міської ради з заявою про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації як інваліду 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи.
15 травня 2014 року УПСЗН Ірпінської міської ради відмовило позивачу в задоволенні його заяви.
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок та виплату допомоги з 1996 року по 2013 рік.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Позивачем подано адміністративний позов до Ірпінського міського суду Київської області 30 травня 2014 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції № 6606 (а.с. 1) та як вбачається з адміністративного позову, просив суд здійснити йому відповідний перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення з 1996 року по 2013 рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Отже, вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровляння в порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за період з 1996 року по 2012 рік підлягають залишенню без розгляду.
На підставі зазначеного вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про розгляд зазначених позовних вимог за період з 1996 року по 2012 рік, а тому оскаржувана постанова в цій частині підлягає скасуванню з подальшим залишенням вказаних позовних вимог без розгляду.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровляння в порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2013 рік, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині, з наступних підстав.
Виходячи із змісту ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ЧАЕС 2 групи складає 5 мінімальних заробітних плат, а одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи - 45 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 17 ч. 1 с. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
Частиною 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 р. норми і положення статей деяких Законів України, зокрема ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України.
З огляду на вказане, колегія суддів звертає увагу, що на 2013 р. дія ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обмежується нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».
Таким чином, суди при розгляді справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа УПСЗН Ірпінської міської ради від 15.05.2014 року, позивачу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 р. № 562, була призначена та виплачена допомога на оздоровлення за 2013 рік в розмірі 120 грн. Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», була виплачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 284,40 грн. (а.с. 6)
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки одноразова компенсація як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічна допомога на оздоровлення були виплачені позивачу відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, вимоги викладені в апеляційній скарзі відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи зазначене, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги з 1996 року по 2012 рік залишити без розгляду, в іншій частині позову - відмовити.
Керуючись статтями 183-2, 195, 197, 202, 205, 207 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області - задовольнити.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2014 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровляння в порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за період з 1996 року по 2012 рік - залишити без розгляду.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.