Справа: № 823/2114/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
09 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенко Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» до Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання недійсною податкової консультації, -
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 05.05.2014 листом №05/14 позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України з проханням надати роз'яснення про те, в якому розмірі у 2014 році треба нараховувати та сплачувати орендну плату за земельну ділянку, щодо якої позивач уклав з Костянтинівською сільською радою Смілянського району договір оренди земельної ділянки 28.03.2013, а саме: виходячи зі ставки, встановленої договором оренди від 28.03.2013 б/н, яким передбачено 1,5% від нормативно-грошової оцінки землі, чи 3%, що передбачено змінами до Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
За дорученням Міністерства доходів і зборів України відповідач надав позивачу податкову консультацію від 02.06.2014 №11828/23-00-15-0315, в якій роз'яснив, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим загальнодержавним платежем, тому річна сума податкового зобов'язання позивача за оренду вказаної земельної ділянки з 01.04.2014 не може бути меншою 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.
Вважаючи таке роз'яснення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив суд його скасувати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що для виконання положень нової редакції п.п.288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України сторони повинні ініціювати та укласти зміни у договір оренди земельної ділянки. До часу внесення таких змін сторони керуються положенням договору.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, згідно з п.п.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
З аналізу даної статті, її, як правовий акт індивідуальної дії, платник податків на підставі п.53.3. ст.53 ПК України має право оскаржити до суду, якщо, на його на думку, вона суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Так, відповідно до п.п.14.1.147 ст.147 ПК України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до ст.. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288.1 ПК України).
За приписами ст. 288.2 ПК України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст. 288.3. ПК України).
Відповідно до ст.288.4. ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно з абз.2 п.п.288.5.1. ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлювався у договорі оренди, але річна сума платежу не могла бути меншою для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлювався розділом ХІІІ ПК України.
Отже, положеннями ПК України передбачено, що питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін по договору оренди землі із визначенням розміру орендної плати в такому договорі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.03.2013 року позивач уклав з Костянтинівською сільською радою Смілянського району договір оренди земельної ділянки, площею 10,7163 га, з приводу якого і звертався за податковою консультацією (далі - договір оренди).
Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.83 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі по тексту ЗК України) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ст. 12 ЗК України належить до повноважень сільських, селищних, міських рад на території сіл, селищ, міст.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, порядку внесення і перегляду є однією з істотних умов договору, а отже впливає на факт визнання укладеним договору.
Суд звернув увагу, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII внесено зміни до п.п.288.5.1. п. 288.5. ст. 288 ПК України, які набрали чинності з 01.04.2014 та встановили, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Пунктом 9 договору оренди позивача орендна плата за земельну ділянку становить 1,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки і згідно п.12 договору визначено умови, за яких її розмір переглядається один раз на три роки. Серед таких умов - зміна розмірів земельного податку, затвердження зміни коефіцієнта індексації та в інших випадках, передбачених законом.
Колегія суддів погоджується із висновком суду, що надаючи оскаржувану консультацію відповідач не у повній мірі врахував положення абз.1 ст.58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ст. 21 Закону України «Про оренду землі» ,передбачено внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.
Відповідно до п.13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та в інших порядках, визначених законодавством.
Водночас, ст.30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Згідно зі ст.654 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
З аналізу вищевказаних актів законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що для виконання положень нової редакції п.п.288.5.1. п. 288.5. ст. 288 ПК України сторони повинні ініціювати та укласти зміни у договір оренди земельної ділянки. До часу внесення таких змін сторони керуються положенням договору.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини. Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.