Справа: № 825/953/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
15 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, про зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, зобов'язано УПФУ в м. Чернігові сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові подання про повернення ОСОБА_3 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна - у розмірі 3114 грн. грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції №11/20 від 27.12.2013.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач та третя особа звернулися до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2013 між ПП «Геліодор» (продавцем) і позивачем, ОСОБА_3 (покупцем), укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстровано в реєстрі за №2650 (а.с.12-13).
Відповідно до умов цього договору загальна ціна придбаної позивачем квартири становила 311400,00 грн.
Також встановлено, що перед укладенням вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна у розмірі 1% від вартості придбаного нею житла, а саме: 3114,00 грн., що підтверджується квитанцією №11/20 від 27.12.2013 (а.с.15).
11.03.2014 позивач, будучи зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2, - звернулася до УПФУ в м. Чернігові щодо повернення сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 3114,00 грн. (а.с.18).
Однак, листом за №4159/02 від 28.02.2014 УПФУ в м. Чернігові відмовило позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, посилалось на відсутність для цього правових підстав та відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно (а.с.19).
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
Пунктом 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено що, об'єктом оподаткування для платників збору визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Відповідно до пункту 10 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» - на обов'язкове державне пенсійне страхування для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно встановлюються ставки збору на рівні 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (надалі по тексту - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740, який містить положення аналогічні за змістом положенням вищенаведених статей Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», - збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки: громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, та громадяни, які придбавають житло вперше.
Відповідно пункту 15-3 Порядку №1740 - нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно довідку КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» №21732 від 27.01.2014, позивач станом на 31.12.2012 не має зареєстрованого права власності на об'єкти нерухомості (а.с.16).
Також згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.02.2014 у позивача будь-яке інше нерухоме майно, крім придбаної квартири в АДРЕСА_1, відсутнє (а.с.17).
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, відповідачем - не надано.
Відповідно до положень статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач вперше придбав житло (за договором купівлі-продажу від 27.12.2013) та при оформленні документів безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ними майна.
Відтак, позивач має право на повернення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
Відповідно до пункту 5 даного Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 № 226, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 за №1000/7288 (надалі по тексту - Порядок №226), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), адреси та номера контактного телефону, суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в цій заяві.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові подання про повернення ОСОБА_3 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційних скарг судова колегія не вбачає.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.