Справа: № 826/5297/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
15 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання дій протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості товару, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості товару № 100270000/2013/310280/2 від 29.11.2013 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 02 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2011 року між ТОВ «Світ Інструменту Україна» та компанією «MATRIZE Handels-GmbH» (Китай) було укладено контракт № CH-MIU/28/0411, згідно умов якого фірма «MATRIZE Handels-GmbH» поставляє, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджений Сторонами у Специфікаціях щодо кожної поставки.
28.11.2013 року позивачем було подано до Київської міжрегіональної митниці вантажно-митну декларацію № 100270000/2013/265714 стосовно імпорту товару.
Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, перелік яких зазначений в графі 44 митних декларацій.
На підставі статті 53 Митного кодексу України, митним органом було направлено в електронному вигляді повідомлення про надання додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товарів на що, декларантом було надано відповідь у електронному вигляді в якому зазначено, що додаткових документів додати не має можливості.
Митним органом було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості по ВМД № 100270000/2013/265714 від 28.11.2013 року - № 100270000/2013/310280/2 від 29.11.2013 року, яким відкоригована митна вартість товару та зазначено наступне: «Коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності). На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснено під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідно до пункту 4.1 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документів усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчислені митної вартості. Проведено консультації з декларантом з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі. Відповідно до статті 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх відданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документах. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортних товарів призвела до виконання сумнівів у правильності визначення митної вартості. Під час консультації, декларанта відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, зобов'язано протягом десяти календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
- інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).
Декларантом не було надано додаткові документи згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України, про що декларант повідомив митний орган у електронному вигляді.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до пункту 2 статті 58 Митного кодексу України, не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтвердженні документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скорегованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скорегованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків: Митну вартість товару ,що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Митна декларація 100270000/2013/264754 Декларант має право звернутися до митного органу та випустити товари, що декларуються, у вільних обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленою митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.
ТОВ «Світ Інструменту Україна» не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/310280/2 від 29.11.2013 року яким було застосовано визначення митної вартості за резервним методом, таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 51 та ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, а саме: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2. ст. 52 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2. ст. 53 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України).
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів (ч. 10 ст. 58 МК України).
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч. 11 ст. 58 МК України).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МК України).
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 7, 8, 9 ст. 55 МК України).
Судом першої інстанції на підставі відомостей графи 33 оскаржуваних рішень встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості не містять всіх даних, що унеможливлює застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості.
Однак, колегією суддів встановлено, що Інвойсом 13-0692-K137 від 15.10.2013 року визначено, що Покупець здійснює сплату шляхом « 100% сплати від вартості партії товару, протягом 30 календарних днів с дати відвантаження товару, що підтверджено копіями документів».
Так, Позивачем в підтвердження оплати за поставлений товар, в порядку адміністративного оскарження Відповідачу було надано, як належний доказ, банківську виписку за 19.11.2013 року, копія якої наявна в матеріалах справи, що підтверджує сплату за поставлений товар, але дана виписка без будь-якого мотивування під час розгляду скарги митним органом не була прийнята до уваги.
Колегія суддів зазначає, що питання дотримання фінансової дисципліни та порядок розрахунків за поставлений товар між Продавцем та Декларантом регулюється зовнішньоекономічним контрактом, а зауваження Відповідача не можуть бути підставою для відмови у визначенні митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки зазначені обставини не впливають на митну вартість товару.
Отже, надана позивачем банківська виписка від 27.11.2013 року, попередня валютна операція 19.11.2013 року на суму 55 203, 40 доларів США з документами в порядку адміністративного оскарження є належним доказом своєчасності сплати за поставлений товар та належної фінансової дисципліни Позивача, оскільки товар було випущено у вільний обіг на підставі винесеного Рішення про коригування митної вартості товару № 100270000/2013/310307/2 від 25.12.2013 року.
Також колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів, з огляду на наступне.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до вимог ст. 55 Митного кодексу України позивач направив листом від 12.02.2014 року № 29 до Київської міжрегіональної митниці та скаргою від 11.03.2014 року № 310280 до Міністерства доходів та зборів України у встановлені терміни було надано додаткові документи, що наявні в матеріалах справи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: копію бухгалтерської документації (свіфт), що підтверджує сплату за поставлений товар у відповідності до умов контракту; копію прайс-листа Постачальника; копія Рішення про визначення митної вартості № 100270004/2013/310280/2 від 29.11.2013 року; копії комерційного інвойсу № 13-0692-К137 від 15.10.2013 року, копію контракту та додаткової угоди, копії експортних декларацій країни відправлення товару.
Отже, надання додаткових документів в порядку адміністративного оскарження підтверджує той факт, позивачем виконано своє зобов'язання щодо надання додаткових документів, однак, судом першої інстанції зазначений факт процедури адміністративного оскарження з наданням додаткових документів не було прийнято до уваги.
Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги відсутність доказів використання інформації з інших джерел визначених чинним законодавством України, окрім інформації ЄАІС ДМСУ.
Згідно з приписами частини першої статті 14 «Про ціни і ціноутворення» під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 року № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» встановлено, що при здійсненні суб]єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.
З аналізу наведених вище нормативно-правових норм вбачається, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.
З наявних в адміністративній справі матеріалах вбачається, що вони містять, опис партії товару, а також інформацію про кількість партії товару, виробника товару, дату здійснення митного оформлення товару, номерів МД, за якими здійснювалось митне оформлення кожної партії товару, що дає змогу індивідуалізувати партію товару та встановити їх ідентичність чи подібність.
Отже, у Відповідача була наявна інформація про ідентичні товари, що вказує на наявність у відповідача можливості визначити ціну товару за методом, передбаченим пунктом «а» частини 2 статті 57 Митного кодексу України.
Однак, всупереч правилам діючого законодавства України під час коригування митної вартості товару, обґрунтовуючи заниження Декларантом ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склалися на такий товар на ринку імпорту, відповідач посилався на інформацію, наявну у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.
Колегія суддів зазначає, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої Декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, до того ж безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Отже, відповідачем належним чином не обгрунтовано та не підтверджено той факт, що подані позивачем основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 54 МК України встановлено, що відповідач має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо зазначені у ч. 2 цієї статті документи подані декларантом під час процедури митного оформлення містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно з ч. 2 ст. 246 МК України порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний надати органу доходів і зборів виключно передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.
За положеннями ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до змісту Міністерство доходів і зборів України «Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів» № 10441/7/99-99-10-03-01-17 від 07.05.2014 року повідомлено голів митниць Міндоходів про необхідність врахування судової практики при виконанні обов'язків в тому числі і на те, що приписи ст. 53, ст. 58 МК України зобов'язують митницю зазначити в рішеннях, письмових вимогах про надання додаткових документів конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Отже, колегія суддів вважає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів орган Міндоходів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Правова позиція щодо послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості товару висловлена Верховним судом України в постановах, ухвалених в порядку ст. 244-2 КАС України, від 21.03.12 року в справі № 21-15а12, від 22.10.2013 року в справі № 326а13, за змістом яких повноваження митних органів у разі їх незгоди із задекларованою митною вартістю мають законодавчі обмеження. До числа таких обмежень належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно правової позиції Верховного Суду України дії митного органу по застосуванню шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це передбачено п. 6 ст. 57 Митного кодексу України, і без обґрунтування неможливості їх застосування є неправомірними.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази проведення між сторонами процедури консультацій.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість прийняття відповідачем спірного рішення за другорядним (резервним) методом) без застосування попередніх, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товару № 100270000/2013/310280/2 від 29.11.2013 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.