Справа: № 826/2169/14 Головуючий у 1-й інстанції:Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
09 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральнний офіс з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмежено відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральнний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Укрпромспецкомплект-3», ТОВ «Агропер-спектива», ФГ «Себек-2007», ПП «Павлоград-Інвест-Агро», ТОВ «В.С.В. - Агро», ПП «Тімурагро», ОСОБА_4, ОСОБА_5 за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 1 789 268,00 грн.
За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 13.11.2013 №1362/40-50/30307207 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 №0000564050, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 683 376,00 грн. у тому числі: 1 789 268,00 грн. - основний платіж, 894 108,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 29.11.2013 №0000564050 подало Міністерству доходів і зборів України скаргу.
За результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 07.02.2014 №2374/6/99-9910-01-15, яким податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 №0000564050 скасовано в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 30 039,00 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Крім того, Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000074050.
За таких обставин, внаслідок застосування позивачем процедури адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 29.11.2013 №0000564050 було частково скасовано, внаслідок чого винесено нове податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000074050, яким позивачеві зменшено штрафні санкції на суму 30 039,00 грн..
Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, суд першої інстанції посилався на те, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000074050, підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Перш за все, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
При цьому, згідно із приписами п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених п.п. 60.1.3 і 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 29.11.2013 №0000564050 є відкликаним в силу приписів Податкового кодексу України.
Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000074050, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (покупець) та його контрагентами (постачальник): приватним підприємством «Павлоград-Інвест-Агро», приватним підприємством «Тімурагро», ОСОБА_4, ОСОБА_5, фермерським господарством «Себек-2007», ТОВ «Агроперспектива», приватним підприємством «Укрпромспецкомплект-3», товариством з обмеженою відповідальністю «В.С.В. - Агро» укладено типові вище зазначені договори поставок, відповідно до яких постачальник зобов'язується продати й передати, а покупець зобов'язується, оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію (вид продукції в кожному договорі різний: горох, пшениця, ячмінь, кукурудза, насіння соняшника) насипом відповідно до умов договору. Кожен вид товару повинен відповідати вимогам ДСТУ.
На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів поставок; податкових накладних за відповідні періоди; видаткових накладних за відповідні періоди; платіжних доручень за відповідні періоди; складських квитанцій на зерно; квитанцій про приймання вантажу; товарно-транспортних накладних за відповідні періоди; витягів з реєстру складських документів на зерно за відповідні періоди.
Судова колегія звертає увагу, що всі наявні в матеріалах справи зазначені документи дають змогу визначити, які саме поставки були виконані, за якою ціною та між якими контрагентами.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в акті міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 13.11.2013 №1362/40-50/30307207 податковий орган посилається на акт міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 16.01.2013 №20/40-50/23-20/30307207 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2010-2011-2012 роки».
За таких обставин, зміст господарських операцій, рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами відповідачем не перевірявся, висновки акту перевірки міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 13.11.2013 №1362/40-50/30307207 ґрунтуються виключно на висновках інших актів перевірок органів державної податкової служби.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом вже проводилась перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2010-2011-2012 роки, за наслідком якої складений акт від 16.01.2013 №20/40-50/23-20/30307207 та на підставі якого були винесені податкові повідомлення-рішення, що не заперечується відповідачем, а також підтверджується актом перевірки від 13.11.2013 №1362/40-50/30307207.
За таких обставин, відповідачем жодним чином не спростовано, що органом державної податкової служби здійснено повторне нарахування грошових зобов'язань на підставі одних і тих самих актів перевірок, договорів, за однаковий податковий період, що є на думку суду протиправним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційні скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральнний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 14.10.2014 року.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.